Вулиця Братів Рогатинців

Ву́лиця Бра́тів Рогати́нців вулиця в Галицькому районі міста Львова, у центральній частині міста. Сполучає площу Адама Міцкевича з вулицею Підвальною. Прилучаються вулиці Кравецька, Галицька, Сербська, Архівна та площа Коліївщини.

Вулиця Братів Рогатинців
Львів
Вулиця Братів Рогатинців
Вулиця Братів Рогатинців
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь братів Юрія та Івана Рогатинців
Колишні назви
Нова, Собеського, Кенігштрассе, Собеського, Комсомольська
австрійського періоду (українською) Нова
австрійського періоду (німецькою) Neue Gasse (Nowa)
польського періоду (польською) Sobieskiego
радянського періоду (українською) Комсомольська
радянського періоду (російською) Комсомольская
Загальні відомості
Протяжність 375 м
Координати початку 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д.
Координати кінця 49°50′27″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д.
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки  2, 4, 5, 7, 9, 11, 12,
13—15, 14, 18, 19, 21,
22, 28, 30, 32, 39, 41[2]
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Братів Рогатинців у Вікісховищі

Історія

Вулицю було прокладено наприкінці XVIII століття на місці розібраних міських фортифікацій. Вздовж нинішньої вулиці проходив Високий мур з вежами: Кожум'як, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня вежа, Жидівська і Шевська. Під нинішніми будинками парної сторони вулиці проходив Низький мур з бастіонами, спорудженими у XV столітті.

Австрійська влада почала розбирати міські укріплення вже в 1777 році, а в 1787 році було оголошено про розпродаж південної частини міських стін з вежами і прилеглих ділянок, що дало початок нинішній вулиці, яка в той час одержала назву Нова.

За два десятиліття паралельно до Нової проклали вулицю Валову. Одночасно, через сад Бернардинського монастиря, була продовжена вулиця Шкотська (нині — Сербська) до нинішньої площі Соборної.

Назва

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Братів Рогатинців переважають кам'яниці першої половини XIX століття у стилях класицизм, більшість з яких було пізніше перебудовано у стилі віденської сецесії. Більшість будинків внесено до Реєстрів пам'яток архітектури місцевого та національного значення.

З непарного боку вулиці

 3 — на початку XX століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].

 7 — будинок споруджений на місці давньої кам'яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[11], а також готель «Савой»[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).

 9 — у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].

 15 — на початку XX століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[14], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[15].

 51 — цю ділянку займала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.

З парного боку вулиці

 4 — на початку XX століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[16], кабінет спеціаліста хвороб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[17], склад хутра Владислава Соліка[18], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[19], польсько-угорський автомобільний клуб[20], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[21]. За радянських — магазин дитячого взуття.

 6 — будівля колишнього Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.

 10 — у XIX столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[22]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][23], школа крою Станіслави Тиховської[24].

 14 — скульптурне оздоблення будинку приписується Францішку Томашу Бєрнату[25].

 16 — у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].

 18 — на початку XX століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[27].

 24 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На початку XX століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[28].

 26 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На першому поверсі будинку міститься салон «Лабораторія паранормальних явищ». Заклад працював тут з середини 1990-х років і потрапити в приміщення салону можливо було лише за попереднім записом. Там займались ворожінням, зняттям «порчі», зливали віск та проводили інші «магічні ритуали». У листопаді 2021 року приміщення салону виставлене на продаж[29].

 30 — на початку XX століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[20].

 32 — будинок споруджений у 19071908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[30]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону. На першому поверсі будинку до кінця 2018 року працював кафе-бар «Під Вежею», а у січня 2019 року тут розпочав роботу ресторан «Ґвара» нa 150 пoсaдкoвих мiсць, який вхoдить дo мeрeжi ресторанів Koстянтинa Фoркeрa. Заклад спеціалізувався на гaлицькій та львівській кухні. У 2019 рoцi рeстoрaн «Ґвaрa» oтримyвaв нaгoрoдy Culinary Heritage, y 2021 рoцi — yвiйшoв дo сoтнi нaйкрaщих рeстoрaнiв Укрaїни. Чeрeз пaндeмiю коронавірусної хвороби зaли ресторану стoяли мaйжe пoрoжнi, тому влaсник закладу прийняв рiшeння про закриття «Ґвaри»[31]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].

Примітки

  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—8. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 17 грудня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 12 січня 2020.
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 114.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 92.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 108.
  6. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 83.
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 10.
  8. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 20.
  9. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 517.
  10. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 586.
  11. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 456, 457.
  12. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 27 (ogłoszenia).
  13. Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 1.
  14. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 527.
  15. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 542, 588.
  16. Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність / Н. Мисак // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 34.
  17. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 620.
  18. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 540.
  19. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 632.
  20. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 633.
  21. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 531, 550.
  22. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 32.
  23. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 559.
  24. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 639.
  25. Ю. О. Бірюльов Бєрнат Францішек-Томаш // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  26. Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 120.
  27. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 584.
  28. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 585.
  29. Софія Лазуркевич (13 листопада 2021). У Львові виставили на продаж «Лабораторію паранормальних явищ». zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 15 листопада 2021.
  30. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 168. — ISBN 5-7745-0358-5.
  31. Анна Чистякова. «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара». tvoemisto.tv. Твоє Місто. Процитовано 21 листопада 2021.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.