Вулиця Братів Рогатинців

№ 3 — на початку XX століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].

№ 7 — будинок споруджений на місці давньої кам'яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[11], а також готель «Савой»[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).

№ 9 — у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].

№ 15 — на початку XX століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[14], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[15].

№ 51 — цю ділянку займала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.

№ 4 — на початку XX століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[16], кабінет спеціаліста хвороб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[17], склад хутра Владислава Соліка[18], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[19], польсько-угорський автомобільний клуб[20], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[21]. За радянських — магазин дитячого взуття.

№ 6 — будівля колишнього Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.

№ 10 — у XIX столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[22]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][23], школа крою Станіслави Тиховської[24].

№ 14 — скульптурне оздоблення будинку приписується Францішку Томашу Бєрнату[25].

№ 16 — у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].

№ 18 — на початку XX століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[27].

№ 24 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На початку XX століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[28].

№ 26 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На першому поверсі будинку міститься салон «Лабораторія паранормальних явищ». Заклад працював тут з середини 1990-х років і потрапити в приміщення салону можливо було лише за попереднім записом. Там займались ворожінням, зняттям «порчі», зливали віск та проводили інші «магічні ритуали». У листопаді 2021 року приміщення салону виставлене на продаж[29].

№ 30 — на початку XX століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[20].

№ 32 — будинок споруджений у 1907—1908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[30]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону. На першому поверсі будинку до кінця 2018 року працював кафе-бар «Під Вежею», а у січня 2019 року тут розпочав роботу ресторан «Ґвара» нa 150 пoсaдкoвих мiсць, який вхoдить дo мeрeжi ресторанів Koстянтинa Фoркeрa. Заклад спеціалізувався на гaлицькій та львівській кухні. У 2019 рoцi рeстoрaн «Ґвaрa» oтримyвaв нaгoрoдy Culinary Heritage, y 2021 рoцi — yвiйшoв дo сoтнi нaйкрaщих рeстoрaнiв Укрaїни. Чeрeз пaндeмiю коронавірусної хвороби зaли ресторану стoяли мaйжe пoрoжнi, тому влaсник закладу прийняв рiшeння про закриття «Ґвaри»[31]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].