Вулиця Гоголя (Ніжин)

Початок утворення вулиці Гоголя був тісно пов'язаний з розвитком міста Ніжина. За часів польсько-литовської доби наприкінці XVI — першої чверті XVII ст., містотворчим центром був Ніжинський замок (зараз територія Ніжинського ринку). Від стін замку починалися транзитні шляхи: Московський та Київський. Московський шлях пролягав на північ, через Борзну, Батурин, Глухів й далі, до Москви. Від Київської брами міських укріплень починався Київський шлях — на південь, до Києва. Цей шлях мав відгалуження на Прилуки, Пирятин і далі, до Таврії та Криму. Саме територія між Ніжинським замком та Київською брамою стала місцем формування сучасної вулиці Гоголя.

На початку свого існування вулиця була коротше за сучасну і простягалася від Соборної площі, котра з´явилася в другій половині XVIII ст. на місці незабудованого простору поза укріпленнями, який у мирний час використовували для ведення торгівлі. У той час вулиця носила назву Московської, як згадка про те, що вона колись була частиною транзитного шляху між Києвом та Москвою.

На початку XVIII ст. митрополит Рязанський і Муромський Стефан Яворський придбав кілька садиб, що межували з Соборною площею. На території цих садиб у 1702 році коштом Стефана Яворського та гетьмана Івана Мазепи було почато будівництво собору на честь Різдва Пресвятої Богородиці (освячений у 1716 році). Того ж року зусиллями Стефана Яворського на цьому ж місці було засновано Благовіщенський чоловічий монастир. Заснована обитель зайняла цілий міський квартал. У південно-східній частині монастиря у другій половині XVIII ст. були збудовані келії, а в першій половині XIX ст. вздовж усієї південної частини — монастирські лавки з надбудованою теплою церквою та дзвіницею з боку келій (будівництвом ще одного корпусу келій у 1750 році було відділено монастир від міської забудови з північної сторони).

На початку XIX ст. Московська вулиця отримала покриття: від Соборної площі і до початку Київського шляху її вимостили довгими тесаними колодами, що фіксувалися довгими залізними костилями (довжина — більше 50 см), що були забиті в землю. Колоди мостили поперек вулиці, однак негода і навантаження від гужового транспорту призводили до нівечення дорожнього покриття. Колоди ламалися, деформувалися і через це утворювалися щілини та вибоїни. У зв'язку з замощенням цими колодами Московська вулиця набула ще однієї назви — Мостова.

У середині XIX ст. міська влада Ніжина вирішила перетворити територію вздовж вулиці на сквер — від Соборної площі до східної окраїни Благовіщенського монастиря (сучасна вулиця Стефана Яворського). Ця ідея належала В. В. Тарновському-старшому, що був на той час предводителем дворян Ніжинського повіту. На честь В. В. Тарновського сквер отримав назву як сквер Тарновського (зараз сквер Гоголя).

Своє сучасне найменування пов´язане з ім´ям Миколи Гоголя вулиця отримала у 1881 році., коли міська влада вирішила надати офіційні назви деяким вулицям і площам міста. Вулиця отримала назву Гоголівської.

Наприкінці XIX ст. Гоголівська вулиця набуває рис центральної та головної вулиці міста. Вулиця була забудована цегляними спорудами нежитлового призначення. Саме в цей час були споруджені одноповерхові та двоповерхові крамниці, двоповерховий будинок жіночої гімназії Кушакевичів. На вулиці також були розташовані: будинок повітового дворянського зібрання, будинок міського кредитного банку та купецький клуб. В цей же час вулицю замостили бруківкою.

На початку XX ст. Гоголівська вулиця складала цілісний архітектурно-містобудівний ансамбль.

За радянських часів назву вулиці було дещо змінено — на вул. Гоголя. В цей же період почалась руйнація архітектурного комплексу вулиці Гоголя. Через антирелігійну політику влади була знищена низка споруд культового характеру.

У часи Другої світової війни у 1941 та 1943 роках вулиця зазнала певних руйнувань. Під час відступу німецьких військ у 1943 році постраждали будинок дворянського зібрання та цегляна крамниця поруч із ним, сгоріли дерев´яна крамниця на розі вулиць Гоголя і Луначарського (зараз вулиця Стефана Яворського). Після визволення міста їх не відновлювали і знесли, спорудивши кілька будівель в радянському стилі.

У повоєнний час вулиця Гоголя була продовжена за рахунок Соборної площі. Спалені одноповерхові цегляні крамниці з будівлі Ніжинського магістрату (30-ті роки ХІХ ст.) радянська влада вирішила не відновлювати, а влаштувала ще один сквер, вздовж якого було продовжено вулицю Гоголя до початку вулиці Червоних партизан (сучасна вулиця Московська).

У наш час вулиця Гоголя є пішохідною зоною.

Церква Іоана Богословаі по вул. Гоголя

Вздовж вулиці Гоголя в Ніжині розташовано низку пам'яток історії та архітектури:

• Будівлі торговельних рядів (кінця ХІХ — початку ХХ ст.)
• Будівля жіночої гімназії П. І. Кушакевич
• Церква Іоанна Богослова
• Благовіщенський монастир
• Миколаївський собор

• Зозуля С. Ю. Штрихи до історії Гоголівської вулиці в Ніжині.

• Астаф'єв О., Астаф'єва М. Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) // Ніжинська старовина: Історико-культорогічний збірник / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, Ніжинська міська організація УТОПІК. Вип. 1 (4). — Ніжин, 2005. — С. 74-78.
• Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. — К., 2005. — С. 42-43, 143—145.
• Гапоненко Д. Відродження Ніжинського Благовіщенського монастиря. Архімандрит В. Черняєв (1803—1893) // Сіверянський літопис. — 2008. — № 5. — С. 25-28.
• Гапоненко Д. Історія утворення та діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря (XVIII-ХІХ ст.) // Сіверянський літопис. — 2007. — № 2. — С. 44-48.
• Зозуля С., Морозов О. Місто Ніжин: деякі аспекти формування пам'яткоємного середовища // Праці Центру пам'яткознавства. — Вип. 8. — К., 2005. — С. 197—230.
• Зозуля С. Ю. Основні тенденції руйнування історико-культурної спадщини Ніжина на сучасному етапі (досвід визначення проблеми de viso) // Історико-культурна спадщина Сіверщини у контексті історії України. Збірник наукових праць (Матеріали п'ятої науково-практичної конференції. 18-19 травня 2006 р.). — Глухів, 2006. — С. 223—227.
• Описание города Нежина, его улиц и домов. Перепись населения по домам, составленная 15 февраля 1766 г. в городовий магистратуре (підготовка до друку, зауваження до тексту документа та покажчик топонімів і географічних назв С. Зозулі та О. Морозова) // Ніжинська старовина. — Вип. 7 (10). — К., 2008. — С. 15-206.
• Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К., 1990. — С. 71, 174—177, 503, 520. 9. Шафонский А. Ф. Черниговского наместиничества топографическое описание. — К., 1851. — С. 449—487.

• Пішохідні вулиці міст України