Вінцент Равський (молодший)

Народився 26 листопада 1850 у Львові. Там закінчив реальну школу. Протягом 1869–1872 років навчався у львівській Технічній академії, після чого два роки був слухачем політехніки у Відні.[1] Зокрема відвідував лекції Генріха Ферстля. Відбув навчальну подорож до Італії.[1] Повернувшись до Львова, працював у будівельній фірмі батька. Від 1876 року — уповноважений будівничий. Активно працював проєктантом і будівничим-виконавцем. Взяв участь у спорудженні будівлі Галицького сейму (проєкт Юліуша Гохбергера)[2], церкви святого Георгія у Львові (1897—1900, проєкт Густава Захса).[3]

1892 долучився до Товариства для розвитку і прикрашення міста Львова.[4] Від 1893 року — член міської ради. Член Галицької інженерної палати, входив зокрема до її правління.[5] Взяв участь у П'ятому з'їзді техніків, який відбувався 8—11 вересня 1910 року у Львові, де зачитав реферат «Про забезпечення архітекторам вирішального впливу на забудову міст»[6].

У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проєкту Промислового музею[7]. Входив також до складу журі конкурсів на найкращий проєкт будинку Торговельно-промислової палати у Львові (1907)[8], реконструкції львівської ратуші (1908)[9], будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)[10], генплану «Великого Кракова» (1910)[11], на проєкт будівлі казино у Львові (1910)[12], прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і Банківській (1910)[13], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[14], проєктів нового корпусу Львівського університету (1913).[15]

Проживав у Львові, спочатку в місцевості Кастелівка (вілла не збереглась). Від 1894 року — на вулиці Матейка, 8, а від 1896 — знову на Кастелівці на вулиці Кшижовій, 61 (тепер Чупринки).[16] Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 3.[17]

Діяльність у Політехнічному товаристві

Від 1877 року Вінцент Равський належав до Політехнічного товариства у Львові.[18] У 1883–1885, 1887–1900, 1908—1910, 1919 роках входив до його правління (вибори відбувались щороку). Зокрема у 1883, 1884, 1889, 1890 роках був заступником секретаря, у 1893–1895 — заступник голови правління. У 1908–1909 роках обирався головою товариства.[19] 1894 року іменований пожиттєвим членом.[18] 1894 року очолив щойно створену промислово-будівельну секцію товариства[20], від 1907 року — почесний член товариства.[21] На закритому конкурсі до реалізації було прийнято проєкт будинку Політехнічного товариства авторства Равського. Він же особисто два роки керував спорудженням.[2] Був одним із засновників і першим головою створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові»[22]. На початку грудня того ж року у складі делегації Кола брав участь у Першому з'їзді польських архітектурних кіл у Кракові. Там був обраний до тимчасового складу Сталої делегації польських архітекторів[23].

1889 року Равський профінансував книжку «Вади і покращення нашого житла» (пол. «Wady i ulepszenia naszych mieszkań»), видану Політехнічним товариством з нагоди Гігієнічної виставки у Львові.[24] У 1890—1894 роках входив до складу редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne», автор низки фахових статей.[25] Один з організаторів та голова оргкомітету архітектурної виставки 1910 року у Львівському палаці мистецтв[26]. Експонував там конкурсний проєкт костелу Єлизавети та фотографії реалізованих будівель.[27] Член комісії, організованої львівським Колом польських архітекторів, з питань реформування архітектурної освіти у Політехнічній школі.[28]

Вінцент Равський-молодший (1857—1927

Вінцент Равський-молодший (1905)

У Львові

• Житлові будинки на нинішній вулиці Франка, 2, 4 (1883, споруджував Ігнатій Віняж, скульптор Леонард Марконі)[29].
• Колишній дім управління залізниці на вулиці Січових Стрільців, 3 у стилі історизму (1885–1887). Збудований за конкурсним проєктом. Проєкт експонувався у Львові на архітектурній виставці 1892 року.[30]
• Вілла-палац графині Ядвіги Русоцької, споруджена 1898 році у стилі історизму, з парадним ґанком та наріжною вежею зі шпилем на нинішній вулиці Франка, 68. Нині тут перебуває юридичний факультет Львівської комерційної академії.
• Власна вілла на нинішній вулиці Горбачевського (1891—1892, не збереглась)[16].
• Власний будинок на вулиці Матейка, 8 (1893—1894)[16].
• Кавалерійські казарми при вулиці Княгині Ольги, 5 (1895).[31]
• Будинок друкарні на нинішній вулиці Ліста, 4 (1895).[32]
• Власна вілла на нинішній вулиці Чупринки, 61 (1896).[33]
• Дім Політехнічного товариства на нинішній вулиці Дудаєва, 9. Проєкт 1901 року переміг у конкурсі 1905 року і реалізований до 1906. Автор скульптурного озодблення Едмунд Плішевський. Будівництво доручено Едмундові Жиховичу.[34] Равський відмовився від гонорару на користь товариства.[35]
• Дім на нинішній вулиці Вороного, 9 (1906, співавтор ймовірно Леопольд Райс).[36]
• Дім родини Буяків на вулиці Грюнвальдській, 11-а у стилі ар деко (1923)[31].
• Спільне з Юліушем Цибульським керівництво спорудженням будинку Промислової школи на вулиці Снопківській, 47. Проєкт Владислава Садловського[37].

В інших населених пунктах

• Будинок для Дирекції скарбу на вулиці Ягеллонській, 52 в Новому Сончі. Збудований у стилі історизму не пізніше 1899 року.[38]
• Проєкт «Міщанського дому» на розі вулиць Длугоша і Костюшка в Новому Сончі (1912).[39]
• Палац Лянцкоронських у Тартакові.[2]
• Маєток Дідушицького в Ізидорові.[2]
• Маєток Козловецьких у Раковій.[2]

Нереалізовані

• Конкурсний проєкт реальної школи у Стрию (ІІ місце, співавтор Густав Бізанц).[2]
• Проєкт низки будинків Кредитного земельного товариства на розі нинішнього проспекту Свободи і вулиці Коперника у Львові (1912).[40]
• Проєкт «перехідного» неоготично-неороманського костелу Єлизавети у Львові. Не здобув відзнак на конкурсі 1903 року, але був придбаний журі. Перед тим, 1898 року Равський входив до складу комітету будівництва костелу.[41] Проєкт експонувався 1910 року на архітектурній виставці у Львові[27].
• Ескізний проєкт костелу святого Вінсента де Поля у Львові (1919). Вінцент Равський входив також до комітету будівництва костелу[42].
• Конкурсний проєкт будівлі Промислового музею у Львові.[2]

• Dom Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1907. — № 4. — S. 67—68. (пол.)
• Śp. Inż. Wincenty Rawski // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 19. — S. 305. (пол.)