Вулиця Метрологічна (Львів)

Ву́лиця Метрологічна — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості На Байках. Починається від вулиці Котляревського та закінчується глухим кутом.

Метрологічна
Львів
Вілла початку ХХ століття на вул. Метрологічній, 2
Вілла початку ХХ століття на вул. Метрологічній, 2
Місцевість На Байках
Район Франківський
Назва на честь Центру метрології електровимірювальних приладів
Колишні назви
Стріла, Флешара, Штіфтерґассе, Флешара
польського періоду (польською) Strzała, Fleschara
радянського періоду (українською) Флешара
радянського періоду (російською) Флешара
Загальні відомості
Протяжність 147 м
Координати початку 49°49′46″ пн. ш. 24°00′30″ сх. д.
Координати кінця 49°49′44″ пн. ш. 24°00′37″ сх. д.
Поштові індекси 79057[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки  2, 3, 4, 6, 8, 10, 14а[2]
Поштові відділення ВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[1]
Забудова сецесія, функціоналізм, неокласицизм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Назва

  • Стріла — до 1917 року, така назва через те, що відгалуджувалася від сучасних вулиць Горбачевського та Котляревського під гострим кутом.
  • Флешара — від 1936 року, на честь Альбіна Флешара, польського геолога, військовика, вояка Польських легіонів, учасника першої світової війни.
  • Штіфтерґассе — від травня 1942 року, на честь Фрідріха Шиллера, німецького поета, філософа, теоретика мистецтва та драматурга.
  • Флешара — повернено довоєнну назву в липні 1944 року.
  • Метрологічна  — назва з 1945 року, через те, що на вулиці розташовувався Центр метрології електровимірювальних приладів, який колись називався Київський центр технічного обслуговування електронно-обчислювальної техніки (нині — ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»[3].

Забудова

У забудові вулиці Метрологічної переважають архітектурні стилі сецесія, функціоналізм, неокласицизм[4]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова[2].

 2 — вілла споруджена у 1904—1905 роках за проєктом бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Архітектура вілли має риси популярного на початку XX століття закопанського стилю, поєднаного з формотворчими засобами сецесії. Різьблені дерев'яні деталі — виступають домінантою декору будинку. За документами львівського магістрату земельна ділянка на момент будівництва належала Олександрові Вєжбіцькому. Згодом у маєтку мешкала родина керівника залізничної адміністрації Людвіка Вєжбіцького. По смерті власника у 1912 році тут мешкала його родина. У радянські часи тут був звичайний житловий будинок. Практично до 2005 року маєток не зазнав значних змін. Того року вілла була перебудована, на жаль з втратою багатьох елементів дерев'яного декору та унікального настінного сонячного годинника. У 2008—2015 роках власником будівлі є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Граве — Україна», член австрійського фінансового концерну «Граве»[5]. Нині в будинку міститься Західна регіональна дирекція АТ «Укрбудінвестбанк» у м. Львові[6] та працює компанія «А Дент», спеціалізується на торгівлі стоматологічними матеріалами та обладнанням[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1343-м[2].

 3 — будинок споруджений у 1911—1912 роках за проєктом бюро Івана Левинського в стилі неокласицизму. Чотириповерхова кам'яниця формує групу з сусіднім будинком на вул. Котляревського, 67[8]. У 1920 році, в будинку було організовано українські відділи жіночої учительської семінарії імені Собінського[9]. Директором навчального закладу був о. Юліян Дзерович, а викладали в семінарії отець-доктор Василь Лаба, професори таємного Українського Університету Микола Чубатий та Роман Цегельський[10]. По війни — кам'яниця перетворена на житловий багатоквартирний будинок. Частину приміщень нині займають аудиторії та гуртожиток львівського мистецького коледжу імені Івана Труша[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1344-м[2].

 4 — будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1345-м[2].

 6 — вілла споруджена у 1905—1906 роках за проєктом Зиґмунта Пшорна. Межуючи з брандмауером сусіднього будинку № 4, двоповерхова вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з пари осель. Характер композиції визначає моделювання різних за висотою ризалітів; з боку саду надбудовано високий фронтон з волютами. У 1912—1913 роках здійснена добудова веранди і кімнат на другому поверсі будинку[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1346-м[2].

 8 — двоповерхова вілла з цокольним поверхом споруджена у 1910—1911 роках за проєктом бюро Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Межуючи з сусіднім будинком № 10, вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з двох осель, побудованих на схилі пагорба. Будівля в плані має форму вузької смуги з одним рядом кімнат, прилеглим до брандмауера. На фасадах компонуються невеликі ризаліти, прямокутні вікна без обрамувань, карниз з модульйонами. З боку саду розташована лоджія та параболічний фронтон[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1347-м[2].

 10 — вілла споруджена у 1910—1911 роках за проєктом бюро Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. Межуючи з сусіднім будинком № 8, вілла є компонентом групи, оточеної садом, що складається з двох осель розміщених на схилі пагорба. Будівля двоповерхова, з цокольним поверхом, з трисхилим дахом[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2682-м[2].

 12 — вілла споруджена у 1923—1927 роках за проєктом бюро Євгена Червинського та Альфреда Захаревича для подружжя Карла-Ольґерда Юраша та Ольги Юраш з Захаревичів. Велика двоповерхова вілла з мансардою, облаштованою під чотирисхилим дахом, і цокольним поверхом. Вільно розташовується на похилому терені в оточенні саду. Реконструкція проведена 1927 року архітекторами Альфредом Захаревичем та Карлом-Ольґердом Юрашем[14]. Від радянських часів тут міститься львівська філія Київського центру технічного обслуговування ЕОТ (нині — філія державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Зокрема тут містяться відділи аудиту та аутсорсингу, повірки та калібрування радіотехнічних і радіоелектронних ЗВТ, вимірювання та повірки побутових лічильників води підприємства[15]. Охоронного статусу будинок немає.

 14 — двоповерхова будівля, споруджена 1967 року, як новий корпус ДНЗ № 48 «Соняшник». Від 1947 року дитячий садок перебував у колишній віллі «Юлієтка». За радянських часів навчальний заклад був підвідомчий Львівському заводу телеграфної апаратури, а з 1993 року був переведений у підпорядкування відділу освіти Галицького та Франківського районів м. Львова[16].

 14а — вілла «Юлієтка», належала родині Захаревичів. Споруджена у 1893 році, на не забудованому тоді ще пагорбі, за власним проєктом Юліана Захаревича в стилі ранньої сецесії. На той час вілла виглядала як романтичний замок. Новаторське розподіл приміщень, мальовничий вид стін з кольорового цегли та втілення цікавих неоготичних експериментів, металеві та керамічні елементи, цікаві пластичні прикраси. Всередині приміщення конструкції дерев'яних різьблених шаф, сходи, панелей, виконані за авторським проєктом професора. В інтер'єрі — дерев'яні перекриття. Віконні прорізи оформлені вітражами. У 1920-х роках Альфред Захаревич виконував тут обов'язки консула Данії[17]. Родина Захаревичів мешкала в «Юлієтці» до вересня 1939 року, коли Червона Армія захопила Львів. У радянський час будинок перетворили на дитячий садок, що містився в колишній віллі у 1947—1967 роках. За часів незалежності певний час вілла перебувала на балансі Управління СБУ у Львівській області, а 2014 року її продали, а згодом нові власники вілли облаштували там хостел[18] на вісім номерів[17]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 646-м[2].

Примітки

  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—57. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 8 грудня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 29 грудня 2020.
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 39.
  4. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 301—302.
  5. Вілла Людвіка Вєжбіцького. Невідомий Львів. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 8 січня 2015. Процитовано 29 грудня 2020.
  6. Укрбудінвестбанк — Львівська область: адреси, телефони та графік роботи відділень. finsee.com. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. Офіційний сайт компанії «А Дент». a-dent.com.ua. Процитовано 29 грудня 2020.
  8. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Метрологічна, 03 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 грудня 2020.
  9. Львів Непопсовий. Вулицею Набєляка-Котляревського. haidamac.org.ua. 29 січня 2013. Процитовано 29 грудня 2020.
  10. Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 119.
  11. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Метрологічна, 06 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 грудня 2020.
  12. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Метрологічна, 08 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 грудня 2020.
  13. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Метрологічна, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 грудня 2020.
  14. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Метрологічна, 12 — Львівський регіональний державний центр стандартизації метрології та сертифікації. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 грудня 2020.
  15. Офіційний сайт ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». lvivstandard.com.ua. Процитовано 29 грудня 2020.
  16. Франківський район м. Львова. ДНЗ № 48. lvivedu.com. Мережа дошкільних навчальних закладів Львівської області. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  17. Міні-готель у Львові, Франківський район, вул. Метрологічна, 14а. doba.ua. Процитовано 29 грудня 2020.
  18. Тарас Базюк (18 лютого 2018). Що має побачити кожен львів’янин. Вілла «Юлієтка». tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Процитовано 29 грудня 2020.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.