Вулиця Чехова (Львів)

Вулиця Чехова — вулиця Личаківського району міста Львова, місцевість Личаків. Сполучає вулиці Личаківську та Пекарську. Прилучаються вулиці Академіка Кравчука, Верхратського, Севастопольська.

Вулиця Чехова
Львів
Вулиця Чехова
Вулиця Чехова
Місцевість Центр
Район Личаківський
Назва на честь письменника Антона Чехова
Колишні назви
Ґоффмана, Ґофманнґассе, Гофмана
польського періоду (польською) Hoffmana
радянського періоду (українською) Гофмана
радянського періоду (російською) Гофмана
Загальні відомості
Протяжність 265 м
Координати початку 49°50′23″ пн. ш. 24°02′15″ сх. д.
Координати кінця 49°50′31″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д.
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники меморіальна таблиця Йозефу Роту
Медичні заклади медичний центр «Прімамед», Військово-медичний клінічний центр Західного регіону
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Забудова історизм, віденська сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Чехова у Вікісховищі

Історія

Фрагмент карти Львова 1895 року з зазначенням місця прокладення вулиці Гоффманна (Чехова). П. 129 — військовий шпиталь

Прокладена поміж вулицями Пекарською і Личаківською згідно плану розбудови міста під певним кутом до більш давньої колишньої дороги до колегіуму Піарів — тоді вул. Гловінського (Чернігівська). Забудова вулиці розпочалась після забудови прилеглих ділянок вулиць Пекарської та Личаківської. На мапі міста 1892 на місці вулиці росли ще сади та стояло декілька приватних садиб. Була прокладена вздовж західної межі колишнього шпиталю боніфратів — військового шпиталю від вулиці Личаківської, що у 1890-х роках розбудовувався.

Ситуаційний план вулиць району на фрагменті схеми 1947 року

Впродовж 1895—1898 років тривала забудова західної (№ 2-30) сторони вулиці та східного кварталу (№ 11) від вулиці Пекарської, 33 будинками у стилі історизму. З модернізацією системи водопостачання, каналізації, електрофікації, газопостачання міста на решті східної сторони вулиці збудували модерні будинки у стилі сецесії (№ 3—9) за проєктом архітектора Анджея Ґоломба. Одночасно з цієї сторони було прокладено три вулички до вулиці Чернігівської — Кравчука, Верхратського, Севастопольську, забудовані сецесійними будинками проєкту Анджея Ґоломба. Тому вулиця Верхратського була названа на честь Анджея Ґоломба. На цих вуличках майже вся забудова занесена до переліку архітектурних пам'яток місцевого значення. З прокладенням наприкінці 1950-х років нової ділянки вулиці Тершаковців вулиця Чехова стала важливою транзитною магістраллю в обхід центральної частини міста поміж вулицями Зеленою, Левицького — Личаківською. Рух по вулиці односторонній, двосмуговий, хоча ліва смуга руху зазвичай повністю зайнята припаркованими авто. Вздовж західної сторони вулиці висаджено дерева.

Назва

При закладенні вулиця була названа на честь доктора права львівського університету (1785), генерального візитатора початкових шкіл Галичини, ректора Ягеллонського (1805—1906) і львівського університетів (1808—1809), адміністратора львівського капітулу (1812), абата домініканського монастиря Жовкви (1822), першого директора закладу глухонімих (1830) Яна Непомуцена Гоффманна Аббата Гоффманна[2]. Заклад глухонімих розташовано на вулиці Личаківській, 35, неподалік вулиці Чехова. За діяльність для сиріт, глухонімих Гоффманн став почесним громадянином Львова (1831), отримав австрійський орден імператора Леопольда. Значну частину свого немалого статку заповів на доброчинні цілі у Львові. Назва вулиці не змінювалася до 1944 року, коли у липні 1944 року вулиця перейменована на честь письменника Антона Чехова[3].

2017 року пропонувалося перейменувати вулицю Чехова, при якій розташований військово-медичний клінічний центр Західного регіону — локацію, де теперішні Захисники України щодня проходять реабілітацію та лікування, на вулицю Бойківа Володимира Героя України (посмертно) та водночас Захисника України. Була зареєстрована відповідна петиція, але вона не зібрала відповідної кількості голосів й назва вулиці залишилася без змін[4].

Забудова

Вулиця забудована будинками у стилі історизму, сецесії.[2]

 5. Житловий будинок, споруджений на початку ХХ століття. В будинку мешкав український педагог, інженер-мірник Витовт Манастирський, брат художника Антіна Манастирського[5]. У міжвоєнний період тут містилося фотоательє Янушевського.

 6. В будинку мешкала відома польська письменниця, актриса Габріеля Запольська[6]. У міжвоєнний період в будинку містився фотосалон «Ата» Людвика Вележинського[7]. Нині на першому поверсі міститься медичний центр «Прімамед».

 7. Триповерхова наріжна чиншова кам'яниця, споруджена на початку ХХ століття, на розі з тодішньою вулицею Гоффмана бічною (нині вулиця Верхратського), за проєктом архітектора Анджея Ґоломба, як власний будинок архітектора. 10 червня 1903 року Анджей Голомб просить і 16 червня того ж року отримує дозвіл від магістрату на заселення будинку. Тут у свого дядька певний час мешкав відомий австрійський письменник єврейського походження Йозеф Рот, уродженець міста Броди, котрий у 1913—1914 роках вступав до Львівського університету[8]. 8 жовтня 2009 року, з нагоди 70-ї річниці від дня смерті Йозефа Рота, на фасаді будинку урочисто відкрита меморіальна таблиця пам’яті відомого письменника. Меморіальну стелу виконав скульптор Микола Буник[9].

 22. Житловий будинок. За Польщі тут містилася спілка фабрикантів свічок.

 28. Житловий триповерховий чиншовий будинок, споруджений упродовж 1892—1893 років у стилі історизму за проєктом архітектора Анджея Ґоломба для власника ґрунтової парцелі № 53791/92 Анджея Дибуся. 18 серпня 1893 року власник будинку відзвітував магістратові про закінчення будівництва та попросив дозволу на заселення. 27 серпня 1893 року власник будинку Анджей Дибусь звернувся до магістрату з проханням про дозвіл на добудову одноповерхової сторожівки у подвір'ї, 7 вересня затверджують ситуаційну схему та креслення цієї сторожівки і лише 28 серпня 1898 року магістрат дає дозвіл на будівництво сторожівки. До 1935 року власниками будинку були Емілія Вчеляк, доктор Володимир Ясєнєцький, Марія Ясєнєцька та інші. У 1904 року у будинку містилася редакція часопису «Дзвôнокъ» — українського ілюстрованого двотижневика для дітей і молоді, який виходив у Львові у 1890—1914 роках з ініціативи Руського педагогічного товариства. Нині будинок зберіг свою житлову функцію[10]. На початку ХХ століття в будинку мешкав архітектор Евгеніуш Оборський[11].

Примітки

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-8. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 25 березня 2020.
  2. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 206.
  3. Громов, 2001, с. 139.
  4. Пласконь Є. (7 грудня 2017). У Львові хочуть перейменувати вул. Чехова. 032.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  5. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 322.
  6. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 518.
  7. Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — S. 24. (пол.)
  8. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Чехова, 7 — житловий будинок. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 березня 2020.
  9. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 140.
  10. Тетяна Казанцева, Сергій Леонов. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Чехова, 28 — житловий будинок. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 березня 2020.
  11. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 551.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.