Вільгельм Гассе

Вільгельм Отто Освальд Гассе (нім. Wilhelm Otto Oswald Hasse; нар. 24 листопада 1894, Нейссе пом. 21 травня 1945, Пісек) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1945). Учасник Першої та Другої світових війн. Помер у таборі військовополонених від поранень, зазнаних 8 травня 1945 року.

Вільгельм Гассе
Wilhelm Hasse
Народження 24 листопада 1894(1894-11-24)
Ниса, Oppeln (region)d, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть 21 травня 1945(1945-05-21) (50 років)
Пісек, Пісек
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Райхсгеер
 Рейхсвер
 Вермахт
Вид збройних сил  Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19131945
Звання  генерал від інфантерії
Формування 18-та армія
Група армій «Північ»
Командування 30-та піхотна дивізія
II армійський корпус
17-та армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Ганзейський Хрест (Гамбург)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Біографія

Вільгельм Гассе народився 24 листопада 1894 року у місті Нейссе у провінції Верхня Сілезія. 6 жовтня 1913 року поступив на військову службу фанен-юнкером у 86-й Шлезвіг-гольштейнський фузилерний полк прусської армії. З 1 липня до 4 серпня 1914 року на навчанні у військовому училищі Касселя. З 8 серпня командир взводу 86-го полку, бився на Західному фронті, бої в Бельгії, штурм Льєжа, при Монсі, в Другій шампанській битві, на Соммі. З листопада 1916 року командир роти свого полку, за час боїв був неодноразово поранений. З березня 1917 року батальйонний ад'ютант, пізніше полковий ад'ютант. Відзначений Залізним хрестом обох ступенів, іншими орденами та медалями.

Після війни виведений до резерву, згодом продовжив службу у рейхсвері. Посідав командні, штабні та викладацькі посади у різних частинах та установах. Восени 1927 року прийнятий на службу до департаменту підготовки сухопутних військ Імперського міністерства оборони Веймарської республіки. З 21 травня 1935 року офіцер для особистих доручень командувача сухопутних військ вермахту. 15 вересня 1938 року призначений начальником оперативного управління одного з підрозділів Генерального штабу, з початком Другої світової війни — начальник оперативного управління групи армій «B».

З 10 грудня 1940 року оберст Гассе — начальник штабу 18-ї польової армії генерала артилерії[Прим. 1] Георга фон Кюхлера. Здійснював безпосереднє планування до вторгнення у Радянський Союз.

22 червня 1941 року частини армії перейшли радянсько-німецький кордон і вторглися в межі СРСР. Зломивши опір військ Північно-Західного фронту, частини армії зайняли велику частину Литви, увійшли на територію Латвії, зайняли Ригу, вторглися на територію Естонії. У ході важких боїв кінця літа 1941 року з'єднання армії повністю зайняли Естонію, підійшли впритул до Ленінграда, почали операцію із захоплення Моонзундських островів. Не зумівши з ходу захопити місто і знищити плацдарм радянських військ у районі Оранієнбаума, 18-та армія зайняла оборонні позиції.

У січні 1942 року Вільгельм Гассе отримав призначення на посаду начальника штабу групи армій «Північ», що здійснювала блокаду Ленінграда. 1 січня 1943 року йому присвоєне військове звання генерал-лейтенант, але вже наприкінці січня його відсторонили від посади і відправили до резерву фюрера. 5 листопада 1943 року він призначений командиром командир 30-ї піхотної дивізії, що займала позиційну оборону поблизу Ленінграда. З квітня до травня 1944 року виконувач обов'язків командира 2-го армійського корпусу, а з 15 липня — став командиром цього корпусу.

30 березня 1945 року очолив 17-ту армію, яка вела бої на Східному фронті, у Верхній Сілезії, в районі Бреслау. На початку травня армія капітулювала. 8 травня командувач армії генерал Гассе був поранений радянським солдатом та потрапив у табір військовополонених. 21 травня помер від поранень у таборі поблизу чехословацького міста Пісек.

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела

    Посилання

    Література

    • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
    • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.(нім.)
    • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A–K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.(нім.)
    • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.259
    • Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 145
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.