Вірлів
Ві́рлів — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Західна (Мала) Стрипа, на заході району. До 2016 - центр сільради, якій було підпорядковане с. Храбузна. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади [1]
село Вірлів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район/міськрада | Тернопільський район |
Рада | Зборівська міська громада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1765 |
Населення | 329 |
Територія | 0.819 км² |
Густота населення | 401.71 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47241 |
Телефонний код | +380 3540 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°40′46″ пн. ш. 25°02′33″ сх. д. |
Водойми | Західна (Мала) Стрипа |
Відстань до районного центру |
14 км |
Найближча залізнична станція | Зборів |
Відстань до залізничної станції |
14 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47241, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Вірлів |
Карта | |
Вірлів | |
Вірлів | |
Мапа | |
Населення — 346 осіб (2003).
Історія
Перша писемна згадка — 1732 рік у візитаційних матеріалах Львівської єпархії (Книга Ркл-11) фондів Національного музею у Львові.].
До 1772 р. село належало до Руського воєводства — адміністративно-територіальної одиниці (з центром у Львові) Королівства Польського Речі Посполитої, утвореної близько 1434 р. з тих земель Галицько-Волинської Держави, які вона захопила в останній чверті 14 століття. Після утворення ЗУНР — Української держави на українських етнічних землях колишньої Австро-Угорщини — увійшло до її складу. Після окупації Польщею від 1919 до 1939 року належало до Тернопільського воєводства.
Село колись належало родині Ліпінських. Відомий польський скрипаль Кароль Ліпінський придбав маєток 1845 року. Він бував тут на відпочинку, а 1859 оселився постійно. По його смерті власність перейшла до рук синів Густава та Константія. За заповітом композитора прибутки маєтку мали йти на заснування фонду, з котрого виплачувались стипендії юним скрипалям для навчання у Львові, Неаполі та Відні. Фонд діяв до початку І св. війни. Станом на 1880 рік в селі був 121 будинок та 649 мешканців. З них — 635 гр.-католиків,20 римо-католиків,38 юдеїв, 636 — русинів,57 -поляків. Місцева парафія — греко-католицька. Церква — Св. Михаїла.
Після ліквідації Зборівського району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[2].
Пам'ятки
- Є церква святого Михаїла (1927; дерев'яна), капличка (2000; мур.).
- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Липи Ліпінського.
- Споруджено пам'ятник на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України.
Особи
У Вірлові народилися
- вчений-медик П. Кузів,
- українська письменниця Лисак-Тивонюк Леся (1921–1981).
Пов'язані з селом
- о. Телішевський Ігнатій був виконувачем обов'язків пароха в селі у 1857 року[3]
- Проживав, помер і похований видатний польський музикант, композитор, скрипаль Кароль Ліпінський, на його могилі встановлено пам'ятник.[4]
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832–1944). — Kyiv: Publishing house «KM Akademia», 2004 .— 570 s. — S. 444. ISBN 966-518-225-0 (англ.)
- Кароль Ліпінський. Архів оригіналу за 9 вересня 2009. Процитовано 6 червня 2011.
Література
- Л. Панас, В. Уніят. Вірлів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 283. — ISBN 966-528-197-6.
Мережні ресурси
- Urłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 818. (пол.) — S. 818. (пол.)