Вічні (фільм)

Події фільму «Вічні» (якщо звісно не рахувати флешбеків) відбуваються паралельно з подіями серіалу «Сокіл та Зимовий солдат»[6][7].

У 5000 році до нашої ери десять надпотужних Вічних — Аяк, Серсі, Ікаріс, Кінґо, Спрайт, Фастос, Маккарі, Друїґ, Ґільґамеш і Тена — послані Селестіалом Арішемом на Землю для боротьби з інвазивними Девіантами. Протягом тисячоліть вони захищають людство від Девіантів, але не мають права втручатися в людські справи. Вони вбивають останніх Девіантів у 1500-х роках, і думки групи розходяться щодо їхніх подальших обов'язків та їхніх стосунків з людством. Вони проводять наступні п'ятсот років, в основному, розділені один від одного, чекаючи, поки Арішем відправить їх додому на Олімпію.

Нині Серсі та Спрайт живуть разом у Лондоні. Після того, як Серсі розірвала стосунки з Ікарісом понад п'ятсот років тому, вона має стосунки з людиною Дейном Вітменом, який працює в Музеї природознавства. На тріо раптово нападає Девіант Кро, однак прибуває Ікаріс і проганяє істоту. Усвідомлюючи, що Девіанти повернулися, вони готуються до возз'єднання з уцілілими Вічними. Вони відправляються до Південної Дакоти, де знаходять тіло їхньої лідерки — Аяк, яка була вбита Кро перед тим, як він напав на тріо в Лондоні, отримавши в результаті її здібності до зцілення.

Аяк посмертно обирає Серсі своєю наступницею, що дає їй можливість спілкуватися з Арішемом, який показує, що головною місією Вічних була не боротьба з Девіантами, а підготовка Землі до «Явлення». Арішем пояснює, що протягом мільйонів років Селестіали висаджували своє насіння на населені планети, аби народилися нові Селестіали, а Девіанти були послані ними, щоб знищити найвищих хижаків кожної планети, аби забезпечити розвиток розумного життя. Однак, коли Девіанти еволюціонували і почали полювати на корінне населення планети, Селестіали створили Вічних, щоб винищити їх. Коли Вічні виконували завдання на черговій планеті, їхня пам'ять стиралася, але зберігається в цитаделі Вічних глибоко в космосі. Арішем каже, що Земля досягла необхідного населення для народження Селестіала Тіамата, що призведе до руйнування Землі.

Навчившись любити людство, Вічні збираються знову і вирішують запобігти Явленню. Вони знову зустрічаються з Кінґо, Теною, Ґільґамешом в Австралії, перш ніж відправитися до резиденції Друїґа в тропічних лісах Амазонки, де на них нападають Кро та Девіанти. Кро вбиває та живиться силами Ґільґамеша, набуваючи повністю гуманоїдної форми та здатности говорити, перш ніж втекти. Після кремації Ґільґамеша вони відвідують Фастоса, який пропонує Друїґу приспати Тіамата, використовуючи свої здібності контролю розуму, і створити Єднорозум, який пов'яже здібності всіх Вічних. Ікаріс іде проти своєї команди, розповідаючи, що він був поінформований про Явлення від Аяк століттями тому і згодував її Девіантам, щоб не дати їй зупинити це шість днів тому, після чого тікає разом зі Спрайт. Кінґо також залишає групу, оскільки не хоче зустрічатися з Арішемом та влізати у внутрішній конфлікт між Вічними.

Після того, як Маккарі знаходить місце Явлення біля підніжжя діючого вулкана в Індійському океані, Вічні борються з Ікарісом і Спрайт, перш ніж на них нападає Кро, якого вбиває Тена. Друїґ нокаутує Спрайт, і Вічні діють разом, щоб затримати Ікаріса. Тіамат прокидається та підводить над поверхнею моря свою руку й голову. Фастос створює Єднорозум, а Серсі використовує свої здібності трансмутації матерії, щоб перетворити Тіамата на мармур. Охоплений почуттям провини Ікаріс летить на Сонце, повторюючи свій попередній подвиг. Потім Серсі використовує енергію, що залишилася від Єднорозуму, щоб перетворити Спрайт на людину. Закам'янілий Тіамат лишається у вигляді статуї.

Тена, Друїґ і Маккарі відправляються на своєму космічному кораблі, щоб знайти інших Вічних, а Серсі, Фастос, Кінґо і Спрайт залишаються на Землі. Дейн Вітман визнає своє кохання до Серсі і збирається розкрити таємницю про історію своєї сім'ї, коли Арішем забирає її разом з Фастосом і Кінґо в космос. Арішем дуже незадоволений їхньою зрадою, проте вирішує пощадити людство, якщо пам'ять Вічних засвідчить, що люди варті життя. Опісля він клянеться повернутися для суду, перш ніж зникнути в сингулярності, забравши Вічних із собою.

На агрегаторі Rotten Tomatoes фільм «Вічні» зібрав 47 % позитивних рецензій від кінокритиків і 80 % від пересічних глядачів. Консенсус критиків: «Амбіційна епопея про супергероїв, яка злітає так само часто, як і надривається — „Вічні“ веде КВМ в інтригуючих та іноді заплутаних нових напрямках»[19].

На думку Кларисси Лонґрей із «The Independent», «Вічні» — це найнезалежніший фільм у всій франшизі, де Хлої Чжао вдалося наділити всіх супергероїв самобутніми особистостями. Але епізоди з живими акторами та спецефектами надто відрізняються за духом, створюючи враження, ніби вони з двох різних фільмів. «Іронія „Вічних“ полягає в тому, що, попри те, що його персонажі відверто борються з власною відсутністю людяності, Чжао представила одну з найбільш емоційно обґрунтованих історій у всій франшизі. Вона сповна розкриває ті моральні труднощі, навколо яких Marvel лише танцювали колись у минулому — ціна індивідуального життя, або те, чи взагалі варто рятувати людство». Проте якщо в Marvel прагнули змінити підхід до своїх фільмів, то просто найняти інді-режисерку та включати її твір до відомої кінофраншизи було замало[20].

Браян Лоурі з CNN писав, що «Вічні», можливо, ще розкриються у зв'язку з наступними фільмами, але як самостійний фільм, має забагато фонової інформації, він перевантажений експозицією в першій третині, просідає в другій, і тільки в останній сповнюється сюрпризів і справжніх емоцій. «Зрозуміло, краса взаємопов'язаного всесвіту Marvel полягає в тому, що граючи в довгу гру, персонажі доповнюють одні одних, так що оцінка може змінитися, коли наступна фаза [кіновсесвіту] повністю оформиться. У „Вічних“, безумовно, не бракує амбіцій, але наразі Marvel — підбадьорена своїм успіхом — потягнулася до зірок, яких не досягнула»[21].

Як писала Анджеліка Джейн Бастіен для «The Vulture», «Marvel зібрала безперечно чудову групу акторів, але фільм не зосереджується ні на кому з них. Навіть Анджеліна Джолі, мабуть найвідоміша актриса взагалі, не заповнює порожнечу в стосунках і однорідному перебізі сюжету. Деякі персонажі, як глухоніма Маккарі чи вічна дитина Спрайт, цікаві, та все ж губляться на фоні навколишньої банальності. В підсумку «персонажі „Вічних“ дійсно відрізняються за здібностями, расою та сексуальністю. Але яке значення має, скажімо, гей-поцілунок на екрані, коли за цим немає тепла? Яке значення мають жінки різного відтінку та віку, якщо ви не дбаєте про їхні особистості? […] незважаючи на солідність „Вічних“, він позначений порожнечею. Зрештою, „Вічні“ — нічийний фільм»[22].

Ніклас Барбер з BBC стверджував: «Є кілька розумних частин, зауважте. Різні возз'єднання перемежовуються багатими деталями зі спогадами про Месопотамію та Вавилон та інші стародавні красиві місця, і є кілька дивовижних поворотів, коли Вічні сперечаються про мету своєї місії на Землі. Але в підсумку здається, що найняти сценаристку-режисерку, яка спеціалізується на приглушених, схожих на документалістику драмах, для видовищного дійства про яскраво одягнених міжзоряних напівбогів, мабуть, було не найрозумнішим вибором […] „Вічні“ напевне не найгірший із фільмів Marvel, але, безсумнівно, він найбільше розчаровує»[23].

Венді Іде із «The Guardian» відгукувалася, що режисерка «фіксує тендітні людські зв'язки з теплотою та натуралізмом», проте постійні повернення до минулого героїв та зображення безсмертних Вічних як людей з притаманними їм проблемами, не йдуть фільму на користь. «Але незважаючи на всі зусилля, які були вкладені в забезпечення репрезентації в кастингу, оповідь з її вимушеними спогадами та штучною сентиментальністю, підводить весь твір»[24].

• The Eternals на сайті IMDb (англ.)