В'ятрович Володимир Михайлович

1994—1999 — навчався на історичному факультеті Львівського університету (спеціальність — історія України).

У 2004 захистив кандидатську дисертацію «Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи».

Листопад 2002 — березень 2008 — директор Центру досліджень визвольного руху (Львів).

2005—2006 — викладач в Українському католицькому університеті. Автор першого в Україні навчального курсу для вищої школи «Український визвольний рух 1920-1950-х років» для студентів історичних факультетів Українського католицького університету та Львівського національного університету ім. Івана Франка.

У 2004 році був членом львівського молодіжного опозиційного гурту «Опір Молоді». Пізніше, разом з іншими активістами організації, увійшов до «Чорної Пори»[5].

Серпень 2005 — грудень 2007 — науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип'якевича НАН України.

Травень 2007 — січень 2008 — представник Українського інституту національної пам'яті у Львівській області.

2008 — науковий консультант міжнародного проєкту «Україна пам'ятає, світ визнає», присвяченого популяризації та міжнародному лобіюванню визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом.

Січень — жовтень 2008 — начальник архівного відділу Українського інституту національної пам'яті.

Січень — жовтень 2008 — радник з науково-дослідницької роботи голови СБУ.

Жовтень 2008 — березень 2010 — директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України у Києві.

Із жовтня 2009 — член Наглядової ради Національного Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

З березня 2008 — голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху.

У 2010—2011 стажувався в Українському науковому інституті Гарвардського університету.

Редактор книги «Сотенний Бурлака» (Львів, 2000), один з авторів і відповідальний редактор виставки «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (Львів, 2007).

Розкритикував фільм «Секрети Бандери» (автор — Світлана Усенко)[6] через перекручення його автором фактів біографії героя, також, на його погляд, має місце тенденційний, неправдивий виклад характеру головного героя[7].

25 березня 2014 року призначений очільником Українського інституту національної пам'яті. 18 вересня 2019 року рішенням уряду його було звільнено з посади[2].

3 грудня 2019 пройшов до парламенту замість нардепа Ірини Луценко за списком «Європейської солідарності».[8]

• Нагороджений Хрестом Івана Мазепи (25 грудня 2009)[9].
• Лауреат премії імені Василя Стуса (2012) — за розкриття таємниць архівів радянської спецслужби від ЧК до КДБ та актуальну публіцистичну працю «Історія з грифом „Секретно“»[10].
• Лауреат літературної премії ім. Івана Кошелівця за дослідження «Про українсько-єврейську співпрацю в боротьбі за Незалежну Україну» (за 2008).
• Лауреат Книжкового рейтингу Національної спілки письменників України (2012).

Деякі українські, російські, польські й американські[11][12] історики звинувачують В'ятровича у політичній ангажованості при висвітленні дій ОУН та УПА та використовуванні риторики та ігноруванні фактів[11][13][14][15][16][17][18][19][20], хоча такі закиди заангажовані, упереджені та без доказів[21][22][23][24].

Цілим рядом представників ізраїльської[25], американської[26][27][28] та британської[29] історіографіїй (зокрема канадський історик українського походження Джон-Пол Химка[30]) Володимир В'ятроович критикується за «фальсифікацію історії» та «упереджене ставлення до історії українського націоналізму»[31]. Американський політолог Джон Коен пише в своїй статті: «Володимир В'ятрович стирає расистську та криваву історію країни — вириває з офіційних архівів погроми та етнічні чистки» (англ. Volodymyr Viatrovych is erasing the country's racist and bloody history — stripping pogroms and ethnic cleansing from the official archives). При тому, що автор не використовує проросійські наративи, а тільки акцентує на проблемах позиції В'ятровича[32].

Американські історики ізраїльського походження — Омер Бартов і Тарік Кирил Амар стверджують, що автор намагається виправдати протиправні дії ОУН щодо євреїв, які за їх оцінкою мали місце в історії[33][34].

• Галузевий державний архів Служби безпеки України

• В'ятрович В. Друга Світова. Війна пам'ятей // Zbruč. — 2016. — 9 травня.
• СБУ: Секретні матеріали // Український тиждень. — 2010. -№ 14 (127). — С. 38—39.

• Рубрика Володимира В'ятровича «Історія з грифом „Секретно“» на порталі ТСН.ua.
• Україна і Польща: міфи й правди взаємин / Володимир В'ятрович на радіо Holos.fm // 11.10.2016 // Відео
• За лаштунками Волині-43: презентація книги / Володимир В'ятрович про маловідомі історичні факти // ВІДЕО
• За лаштунками Волині-43: презентація книги / Володимир В'ятрович відовідає на запитання читачів // ВІДЕО
• Офіційний сайт Служби безпеки України.
• Сайт Центру досліджень визвольного руху.
• Домівка — портал насильно виселених у 1951 році західних бойків. Закерзоння в архівах СБУ (оприлюднюється). 20 грудня 2009