В'ятрович Володимир Михайлович
Володи́мир Миха́йлович В'ятро́вич (нар. 7 червня 1977, Львів) — український науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч. Доктор філософії (кандидат історичних наук).[1]
Володимир Михайлович В'ятрович | |
---|---|
![]() Володимир В'ятрович, жовтень 2011 | |
Народився |
7 червня 1977 (44 роки) Львів |
Країна |
![]() |
Діяльність | історик |
Alma mater | Львівський державний університет імені Івана Франка |
Галузь | історія |
Заклад | Український інститут національної пам'яті |
Посада | Народний депутат України |
Ступінь | кандидат історичних наук |
Науковий керівник | Сливка Юрій Юрійович |
Членство | Верховна Рада України IX скликання |
Нагороди | |
![]() ![]() |
![]() ![]() | |||
---|---|---|---|
9-го скликання | |||
Європейська солідарність | 12 листопада 2019 | — | |
|
Голова Українського інституту національної пам'яті (з 25 березня 2014 по 18 вересня 2019[2][3]). Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», ексдиректор Архіву Служби безпеки України (2008–2010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003–2008). Пише статті для «Української правди» та порталу ТСН.
Депутат ВРУ IX скликання від Європейської солідарності. Став депутатом після складання Іриною Луценко свого мандату[4].
Життєпис
1994—1999 — навчався на історичному факультеті Львівського університету (спеціальність — історія України).
У 2004 захистив кандидатську дисертацію «Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи».
Листопад 2002 — березень 2008 — директор Центру досліджень визвольного руху (Львів).
2005—2006 — викладач в Українському католицькому університеті. Автор першого в Україні навчального курсу для вищої школи «Український визвольний рух 1920-1950-х років» для студентів історичних факультетів Українського католицького університету та Львівського національного університету ім. Івана Франка.
У 2004 році був членом львівського молодіжного опозиційного гурту «Опір Молоді». Пізніше, разом з іншими активістами організації, увійшов до «Чорної Пори»[5].
Серпень 2005 — грудень 2007 — науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип'якевича НАН України.
Травень 2007 — січень 2008 — представник Українського інституту національної пам'яті у Львівській області.
2008 — науковий консультант міжнародного проєкту «Україна пам'ятає, світ визнає», присвяченого популяризації та міжнародному лобіюванню визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом.
Січень — жовтень 2008 — начальник архівного відділу Українського інституту національної пам'яті.
Січень — жовтень 2008 — радник з науково-дослідницької роботи голови СБУ.
Жовтень 2008 — березень 2010 — директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України у Києві.
Із жовтня 2009 — член Наглядової ради Національного Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
З березня 2008 — голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху.
У 2010—2011 стажувався в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
Редактор книги «Сотенний Бурлака» (Львів, 2000), один з авторів і відповідальний редактор виставки «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (Львів, 2007).
Розкритикував фільм «Секрети Бандери» (автор — Світлана Усенко)[6] через перекручення його автором фактів біографії героя, також, на його погляд, має місце тенденційний, неправдивий виклад характеру головного героя[7].
25 березня 2014 року призначений очільником Українського інституту національної пам'яті. 18 вересня 2019 року рішенням уряду його було звільнено з посади[2].
3 грудня 2019 пройшов до парламенту замість нардепа Ірини Луценко за списком «Європейської солідарності».[8]
Нагороди
- Нагороджений Хрестом Івана Мазепи (25 грудня 2009)[9].
- Лауреат премії імені Василя Стуса (2012) — за розкриття таємниць архівів радянської спецслужби від ЧК до КДБ та актуальну публіцистичну працю «Історія з грифом „Секретно“»[10].
- Лауреат літературної премії ім. Івана Кошелівця за дослідження «Про українсько-єврейську співпрацю в боротьбі за Незалежну Україну» (за 2008).
- Лауреат Книжкового рейтингу Національної спілки письменників України (2012).
Відгуки
Деякі українські, російські, польські й американські[11][12] історики звинувачують В'ятровича у політичній ангажованості при висвітленні дій ОУН та УПА та використовуванні риторики та ігноруванні фактів[11][13][14][15][16][17][18][19][20], хоча такі закиди заангажовані, упереджені та без доказів[21][22][23][24].
Цілим рядом представників ізраїльської[25], американської[26][27][28] та британської[29] історіографіїй (зокрема канадський історик українського походження Джон-Пол Химка[30]) Володимир В'ятроович критикується за «фальсифікацію історії» та «упереджене ставлення до історії українського націоналізму»[31]. Американський політолог Джон Коен пише в своїй статті: «Володимир В'ятрович стирає расистську та криваву історію країни — вириває з офіційних архівів погроми та етнічні чистки» (англ. Volodymyr Viatrovych is erasing the country's racist and bloody history — stripping pogroms and ethnic cleansing from the official archives). При тому, що автор не використовує проросійські наративи, а тільки акцентує на проблемах позиції В'ятровича[32].
Американські історики ізраїльського походження — Омер Бартов і Тарік Кирил Амар стверджують, що автор намагається виправдати протиправні дії ОУН щодо євреїв, які за їх оцінкою мали місце в історії[33][34].
Праці
![](../I/Volodymyr_Vyatrovych.jpg.webp)
Монографії
- Рейди УПА теренами Чехословаччини. — Львів, 2001.
- Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи. — Львів, 2006.
- Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА (відповідальний редактор та упорядник). — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011.
- Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2011; друге, оновлене видання — 2012.
- Історія з грифом «Секретно». — Київ: Києво-Могилянська академія, 2011.
- Історія з грифом «Секретно»: Нові сюжети. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2012.
- Історія з грифом «Секретно»: українське XX століття. — Київ: Наш формат історії, 2013.
- Україна. Історія з грифом «Секретно». — Харків: — Клуб сімейного дозвілля, 2014.
- Нотатки з кухні «переписування історії». —Київ:Наш Формат, 2021.
Книги у співавторстві
- В. В'ятрович, Р. Забілий, І. Дерев'яний, П. Содоль. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / Відп. ред. та упоряд. В. В'ятрович. — 2-ге вид., випр. та доп. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2008. — 352 c.
Редакції
- Армія безсмертних. Повстанські світлини / ред. В'ятрович В. та Мороз В. — Львів: НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2002. — 220 с.
Примітки
- Володимир В'ятрович - Біографія автора - Радіо Свобода. www.radiosvoboda.org. Процитовано 25 вересня 2019.
- Сьогодні завершив каденцію на посаді Голови Інституту Володимир В’ятрович. http://www.uinp.gov.ua. УІНП. 18 вересня 2019. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- В'ятрович покинув посаду голови Українського інституту національної пам'яті. https://nv.ua. УІНП. 18 вересня 2019. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- Замість Луценко до Ради за списком "ЄС" зайде В'ятрович. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 листопада 2019.
- Невідомі історії Майдану // Українська правда, 18.11.2009
- Ольга Богачевська. «Вразило, що українець вбив українця» // Газета по-українськи. — К., № 1 (1753), 2 січня 2015. — С. 22
- О. Б. Бандеру показали як невдаху на любовному фронті // Газета по-українськи.— К., № 1 (1753), 2 січня 2015.— С. 22
- Володимир В'ятрович офіційно став народним депутатом: відео
- Про відзначення державними нагородами України | від 25.12.2009 № 1100/2009. zakon1.rada.gov.ua. Процитовано 23 березня 2017.
- Премію ім. Стуса отримали правозахисник, історик і поетеса. Процитовано 23 березня 2017.
- Per A.Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust: A Study in the Manufacturing of Historical Myths, The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies, No. 2107, November 2011, ISSN 0889-275X, pp.28-31
- Per Anders Rudling, Warfare or War Criminality? Volodymyr V'iatrovych, Druha pol's'ko-ukains'ka viina, 1942—1947 (Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyevo-Mohylians'ka akademiia, " 2011). 228 pp. ISBN 978-966-518-567, Ab Imperio, 1/2012, pp. 356—381
- Курило Т., Химка І.-П. «Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Володимира В'ятровича», 2008. — pp. 252—265
- Игорь Ильюшин, Плохо забытое старое: о новой книге Владимира Вятровича, Ab Imperio, 1/2012, pp.382-385
- Андрій Портнов. «Історії для домашнього вжитку», Ab Imperio 3/12, p.324-334
- Grzegorz Motyka, W krainie uproszczen, Nowa Europa Wschodnia 1/2013, pp. 97-101 Ukrainian online version
- Анджей Земба, Міфологізована «війна», Ab Imperio, 1/2012, pp. 403—421
- Per Anders Rudling, Warfare or War Criminality? Volodymyr V'iatrovych, Druha pol's'ko-ukains'ka viina, 1942—1947 (Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyevo-Mohylians'ka akademiia, " 2011). 228 pp. ISBN 978-966-518-567, Ab Imperio, 1/2012, pp. 356—381
- Andrzej Leon Sowa, recenzja ksiazek: Polsko-ukrajinski stosunki w 1942—1947 rokach u dokumentach OUN ta UPA, red. Wolodymyr Wiatrowycz oraz Wolodymyr Wiatrowycz, Druha polsko-ukrajinska wijna 1942—1947, «Pamięć i Sprawiedliwość», nr 21, ss. 450—460.
- Grzegorz Hryciuk, recenzja książki: Wołodymyr Wiatrowycz, Druha polśko-ukrajinśka wijna 1942—1947, «Pamięć i Sprawiedliwość» nr 21, ss. 460—471
- Переспів без грифу «Секретно», Юрій Радченко | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 20 травня 2017.
- Медведчук попередив В'ятровича, тобто доніс нам до відома позицію кремля (/). Форуми Майдану (укр.). Процитовано 20 травня 2017.
- Чи «відбілюють» вчені з Інституту національної пам’яті історію України?. Радіо Свобода. Процитовано 20 травня 2017.
- Суперечки з поляками про минуле: необхідне перезавантаження!
- The fight for historical truth about the Holocaust in Ukraine. The Jerusalem Post | JPost.com (амер.). Процитовано 20 листопада 2021.
- McBride, Jared (13 серпня 2015). How Ukraine’s New Memory Commissar Is Controlling the Nation’s Past (амер.). ISSN 0027-8378. Процитовано 20 листопада 2021.
- Seegel, Steven. Review Symposium for Omer Bartov’s Erased: Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-Day Ukraine (Princeton: Princeton University Press, 2007), Nationalities Papers 38:2 (Mar. 2010): 291-305. Процитовано 20 листопада 2021.
- History, Defending (2 травня 2014). Distorted Nationalist History in Ukraine. Defending History (амер.). Процитовано 20 листопада 2021.
- Seegel, Steven. Review Symposium for Omer Bartov’s Erased: Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-Day Ukraine (Princeton: Princeton University Press, 2007), Nationalities Papers 38:2 (Mar. 2010): 291-305. Процитовано 20 листопада 2021.
- Курило, Химка, с 264. https://www.academia.edu/499204/Iak_OUN_stavylasia_do_ievreiv_Rozdumy_nad_knyzhkoiu_Volodymyra_V_iatrovycha
- Amar, Tarik Cyril. Critical Comment on Volodymyr Viatrovych's "Roman Shukhevych: Soldat" [English Version]. Процитовано 20 листопада 2021.
- Cohen, Josh. The Historian Whitewashing Ukraine’s Past. Foreign Policy (амер.). Процитовано 20 листопада 2021.
- Amar, Tarik Cyril. Critical Comment on Volodymyr Viatrovych's "Roman Shukhevych: Soldat" [English Version]. Процитовано 20 листопада 2021.
- Seegel, Steven. Review Symposium for Omer Bartov’s Erased: Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-Day Ukraine (Princeton: Princeton University Press, 2007), Nationalities Papers 38:2 (Mar. 2010): 291-305. Процитовано 20 листопада 2021.
Джерела
- В'ятрович В. Друга Світова. Війна пам'ятей // Zbruč. — 2016. — 9 травня.
- СБУ: Секретні матеріали // Український тиждень. — 2010. -№ 14 (127). — С. 38—39.
Посилання
- Рубрика Володимира В'ятровича «Історія з грифом „Секретно“» на порталі ТСН.ua.
- Україна і Польща: міфи й правди взаємин / Володимир В'ятрович на радіо Holos.fm // 11.10.2016 // Відео
- За лаштунками Волині-43: презентація книги / Володимир В'ятрович про маловідомі історичні факти // ВІДЕО
- За лаштунками Волині-43: презентація книги / Володимир В'ятрович відовідає на запитання читачів // ВІДЕО
- Офіційний сайт Служби безпеки України.
- Сайт Центру досліджень визвольного руху.
- Домівка — портал насильно виселених у 1951 році західних бойків. Закерзоння в архівах СБУ (оприлюднюється). 20 грудня 2009