В'ячеслав Володимирович
В'ячесла́в Володимирович (1083 — грудень 1154) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський ((22 лютого — 4 березня 1139; червень 1150, березень 1151 — грудень 1154). Князь суздальський (1096-1107), смоленський 1113-1125, турівський (1125-1132, 1132-1142, 1142-1147), переяславський (1132, 1133, 1142), пересопницький (1147-1149), вишгородський (1150-1151). Син Володимира Мономаха та його першої дружини Ґіти Вессекської, дочки англійського короля Гарольда II.
| В'ячеслав Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Великий князь київський | |
| Правління | 22 лютого - 4 березня 1139 |
| Попередник | Ярополк Володимирович |
| Наступник | Всеволод Ольгович |
| Інші титули |
Князь переяславський Князь смоленський Князь пересопницький Князь вишгородський Князь турівський Князь суздальський |
| Біографічні дані | |
| Народження |
1083 Чернігів |
| Смерть |
Грудень 1154 Київ |
| Поховання | Софійський собор, Київ, Україна |
| Діти | Ростислав, Олег, Михайло, Галина, Анна |
| Династія | Рюриковичі |
| Рід | Мономаховичі |
| Батько | Володимир Мономах |
| Мати | Ґіта Вессекська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Після смерті Ярополка II Володимировича 18 лютого 1139 року, як старший син Володимира Всеволодовича В'ячеслав Володимирович став Великим князем. Його прогнав із Києва Всеволод Ольгович. Пізніше В'ячеслав правив вже зі своїм племінником Ізяславом. В'ячеслав Володимирович помер у 1154 році, невдовзі після смерті Ізяслава.
 |
…Ізяслав же з В'ячеславом сів у Києві, причім В'ячеслав — на Великому дворі, а Ізяслав — [на дворі] під Угорським…. |  |
У цьому уривку з літопису йдеться про епізод боротьби великого князя київського Ізяслава (сидів у Києві в 1146-1149 та 1150-1154 роках) та його номінального співправителя В'ячеслава Володимировича з іншим претендентом на київський стіл — Юрієм Довгоруким. Всі згадані князі належали до гілки Мономаховичів: В'ячеслав був на той час найстаршим із живих синів Володимира Мономаха, Юрій — його молодший брат, Ізяслав — племінник (син Мстислава Великого). Розставивши свої війська вздовж київських укріплень, Ізяслав та його союзники відбили напад коаліції на чолі з Юрієм Довгоруким, а потім завдали його військам повної поразки. Союзниками В'ячеслава були язичники-кочівники — племена чорних клобуків, берендеїв, ковуїв, торків і печенігів. У результаті здобутої перемоги В'ячеслав формально залишився великим київським князем, зайнявши резиденцію на Великому Ярославовому дворі (цей двір розміщувався в городі Володимира, в районі теперішньої Десятинної вулиці), але фактична влада належала Ізяславу, який обрав своєю резиденцією двір під Угорським. Можна думати, що цей двір в описуваний час являв собою достатньо представницький комплекс споруд (палац, церква, укріплення), гідний бути резиденцією великого князя.
Похований в Софійському соборі Києва[1].
Примітки
- Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 23.
Джерела та література
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
- Котляр М. Ф. В'ячеслав Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 670. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.