Газотранспортна система Росії

Газотранспортна система Росії — сукупність розташованих на території Росії газопроводів і пов'язаних з ними споруд, що забезпечує транспортування природного газу від місць його видобутку споживачам, включаючи експортні поставки. До складу газотранспортної системи входять магістральні газопроводи, розподільчі газопроводи, газопроводи-перемички, підводи і відводи. Функціонування газопроводів забезпечують газоперекачувальні компресорні станції, газорозподільні станції і газорегуляторні пункти[1]. Загальна протяжність газопроводів на території Росії становить 172,6 тис. км, перекачування газу забезпечують 254 компресорні станції загальною потужністю 47,1 тис. МВт (в частині об'єктів, що належать ПАТ «Газпром»). У 2018 році в газотранспортну систему «Газпрому» на території Росії надійшло 693,1 млрд м3 газу[2][3].

Існуючі та заплановані газопроводи Росія-Європа

Майже всі об'єкти газотранспортної системи Росії належать ПАТ «Газпром». Існує також ряд газопроводів, які не пов'язані з єдиною газотранспортною системою і належать іншим власникам. Зокрема, АТ «Сахатранснефтегаз» експлуатує магістральні і розподільчі газопроводи в Якутії загальною протяжністю 7041 км[4]. ПАТ «Роснефть» належить газопровід Оха — Комсомольськ-на-Амурі, ТОВ «Сибнефть-Чукотка» — газопровід в Чукотському АО[5], АТ «Норильськгазпром» — газопроводи в районі Норильська[6].

Найбільші магістральні газопроводи Росії

Забезпечує експортні поставки газу з родовищ Західного Сибіру в країни Східної і Західної Європи через Білорусь. Російська частина газопроводу починається в Торжку, має довжину 402 км. Діаметр труб — 1420 мм. Проектна потужність — 32,9 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 1999—2006 роках[7].

Забезпечує експортні поставки газу з родовищ Західного Сибіру в країни Східної і Західної Європи через Україну. Довжина російської ділянки — 3291 км. Діаметр труб — 1420 мм. Проектна потужність — 32 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 1983 році[8].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Ямалу. Складається з двох ниток (черг) довжиною близько 1200 км кожна. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 120 атм. Проектна потужність — 115 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2012 році (перша черга) та у 2017 році (друга черга)[9].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Сахаліну в Хабаровський і Приморський краї. Довжина газопроводу — понад 1800 км, тиск — 100 атм. Діаметр труб — 1220 мм і 700 мм. Проектна потужність першої черги — 5,5 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2011 році[10].

  • Північні райони Тюменської області — Торжок

Забезпечує транспортування газу з родовищ Тюменської області в центр Європейської частини Росії і далі споживачам Північно-Західного регіону, а також для заповнення експортного газопроводу «Ямал-Європа». Довжина газопроводу — 2200 км. Проектна потужність на різних ділянках — 20,5-28,5 млрд м³ ні рік. Введено в експлуатацію в 2006—2012 роках[11].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Ямалу і Західного Сибіру в центр Європейської частини Росії і далі споживачам Центру і Північно-Західного регіону, а також на експорт. Складається з двох ниток довжиною 970 км кожна. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Проектна потужність — 90 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2012 році (перша черга) та в 2018 році (друга черга)[12].

Є сухопутною частиною газопроводу «Північний потік». Довжина — 900 км, діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Проектна потужність — 55 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2011—2013 роках[13].

  • Уренгой — Центр (2 нитки)

Дві нитки довжиною 3211 і 3035 км відповідно. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983—1984 роках[14].

Дві нитки довжиною по 3146 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1986—1987 роках[14].

  • Ямбург — Західний кордон («Прогрес»)

Забезпечує експортні поставки в Європу через Україну. Довжина 4366 км (включаючи ділянку на території України). Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1987 році[14].

Забезпечує експортні поставки в Європу через Україну. Довжина 2677 км (включаючи ділянки на території Казахстану і України). Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1980 році[14].

  • Ямбург — Тула (2 нитки)

Дві нитки довжиною 2946 і 2146 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1988-89 роках[14].

Довжина 2730 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1990 році[14].

Довжина 3000 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983 році[14].

Довжина 3609 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983 році[14].

Повинен забезпечувати поставку газу Чаяндинського і Ковиктинського родовищ споживачам Далекого Сходу Росії, а також на експорт в Китай. Довжина близько 3000 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Введення в експлуатацію заплановано на кінець 2019 року[15]

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Газотранспортная система (ГТС). Neftegaz.ru. Процитовано 22 вересня 2019.
  2. Единая система газоснабжения России. Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  3. 498,7 млрд куб. м газа добыл «Газпром» в 2018 году. Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  4. Сахатранснефтегаз сегодня. Сахатранснефтегаз. Процитовано 22 вересня 2019.
  5. Компанія сегодня. Сібнефть-Чукотка. Процитовано 22 вересня 2019.
  6. Компанія сьогодні. Норільськгазпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  7. Газопровід «Ямал - Європа». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  8. Газопровід Уренгой-Помари-Ужгород. РІА Новини. Процитовано 2019-09- 22.
  9. Газопровід «Бованенково - Ухта »і« Бованенково - Ухта - 2». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  10. Газопровід «Сахалін - Хабаровськ - Владивосток». Газпром. Процитовано 2019- 09-22.
  11. Газопровод «СРТО — Торжок». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  12. Газопровід «Ухта - Торжок» і «Ухта - Торжок - 2». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  13. Газопровід «Грязовець - Виборг». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
  14. Єдина система газопостачання і ВАТ «Газпром». Група ЕРТА. Процитовано 22 вересня 2019.
  15. Газопровід «Сила Сибіру». Газпром. Процитовано 22 вересня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.