Гайдук Ілля Віталійович

Ілля народився і виріс у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. 2008 року закінчив 9 класів криворізької загальноосвітньої школи № 57. З 2008 до 2011 року навчався у Криворізькому державному комерційно-економічному технікумі за спеціальністю «Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі».

У 2012—2013 роках проходив строкову військову службу у Криму, в 47-му полку особливого призначення «Тигр» Внутрішніх військ МВС.

Був козаком і сотником Інгульської паланки Війська Запорозького Низового, псевдонім «Чучупака».[1]. Під час Революції Гідності став командиром Криворізької Самооборони Євромайдану. Завжди був яскравою особистістю, активним громадським діячем, вірним другом і відданим сином свого часу. Проводив військовий вишкіл добровольців, готових стати на захист Батьківщини. Сповідував кредо холодноярських повстанців «Воля України або смерть».

Побратими розповідають: «Ілля з декількома козаками самооборони прибули першими на захист прапора на міськраді. І коли їм запропонували відступити до приходу нашого підкріплення, бо „тітушок“, які йшли захоплювати криворізьку Раду, було більше сотні, він сказав: „Якщо я навіть залишусь один, то не дам зняти український прапор“»[2].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року мобілізований як доброволець до лав Збройних Сил України. Ілля сам кілька разів ходив до військкомату.

Солдат, номер обслуги 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Перший місяць зі своїм підрозділом був у частині, виїжджав на навчання. З літа 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, місяць ніс службу на блокпосту в Донецькій області.

6 червня, на святкуванні свого 21-го дня народження в козацькому колі, Ілько сказав: «Я прожив таке коротке життя, але маю стільки справжніх друзів, яких декотрі не здобули за довгі роки».

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[3][4]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[5]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович.

25 липня криворіжани попрощались зі своїми земляками[6]. Іллю Гайдука поховали на кладовищі «Веселі Терни» Тернівського району міста Кривий Ріг.

Залишились мати Надія Гайдук, батько, сестра Іляна Віскаліна, наречена Юлія.

4 квітня 2017 року сестра Іллі Гайдука повернула в Адміністрацію Президента орден брата, яким його посмертно нагородив Президент України, через реакцію Петра Порошенка на вирок генералу Назарову[7][8].

• Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[9].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відзнака УПЦ КП Медаль «За жертовність і любов до України» (11.06.2015, посмертно).
• Відзнака м. Кривий Ріг Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ст. (23.07.2014, посмертно).
• Відзнака ГО «Криворіжці» Нагрудний знак «Гідність і честь» (01.10.2015, посмертно).

• 5 листопада 2014 року в місті Кривий Ріг на фасаді будівлі Криворізького державного комерційно-економічного технікуму (вулиця Курчатова, 13), де навчався Ілля Гайдук, встановлено меморіальну дошку на його честь[10].
• 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[11].
• 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[12].

Збиття Іл-76 у Луганську.

• Гайдук Ілля Віталійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Гайдук Ілля Віталійович // Український меморіал.
• Сторінка пам'яті КДКЕТ // Сайт КДКЕТ.
• Війна на Донбасі — смерть і наречена // «UkrPost.biz».
• Моторошна звістка про загибель земляків сколихнула Кривий Ріг рівно три роки тому // «Новини Дніпра», 14 червня 2017.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.