Галле (Бельгія)

Свята Вальдетруда

Перші свідчення про те, що на території Галле мешкали люди, відносяться до Залізної доби.

До завоювання римлянами території, де знаходиться сучасна Бельгія, у цьому регіоні жили племена нервіїв, які були або германізованими кельтами, або германцями, що зазнали кельтського впливу.

У 686 році свята Вальдетруда, донька важливого меровінгського діяча, передала частину успадкованих нею земель навколо Галле капітулу абатства, яке вона незадовго перед цим заснувала у місті Монс. З тих часів і до Французької Революції землі навколо Галле у тій чи іншій мірі належали графству Ено, герцогству Бургундія та Габсбургам. Близько 727 року Губерт, архієпископ Тонгерена, заснував тут церкву, присвячену Святій Діві Марії.

Чорна Мадонна з Галле

У 1225 році Жанна, графиня Фландрії та Ено, надала Галле свободу та привілеї, що зумовило швидкий розвиток та зростання міста. У 1267 році в Галле привезли чудотворну статую Діви Марії, яка була весільним подарунком Жану II, графу Голландії та Ено, від матері, Алейди Голландської. Ця чудотворна статуя привертала увагу багатьох прочан, серед яких були навіть англійський король Едуард I Довгоногий та імператор Священної Римської імперії Людовик IV Баварський; як наслідок цього, місто стало стратегічно важливим пунктом на кордоні Ено та Брабанта. Першу каплицю на честь Діви Марії звели у 1286 році, пізніше, щоб умістити всіх шанувальників Діви Марії, потрібна була більша церква, і в XV столітті зведено собор Святого Мартіна, який існує і дотепер. У 1404 році у Галле помер Філіп II Сміливий, герцог Бургундський, і цей трагічний випадок виявився щасливим для міста — відтоді всі наступні герцоги Бургундські мали відвідати Галле. У 1460 році французький король Людовик XI Розсудливий навіть вирішив поховати у місцевій церкві свого мертвонародженого сина Йоахіма.

Облога Галле у 1580 році

Після смерті Марії Бургундської Фландрія та Брабант повстали проти її чоловіка Максиміліана, в той час як Ено і, зокрема, Галле, залишилися лояльними до імператора. У 1489 році армія Брюсселя зробила дві невдалі спроби завоювати Галле.

У XVI столітті Брюссель та Галле знову воювали один з одним, цього разу з релігійних причин: кальвіністський Брабант бажав заволодіти католицьким Ено. У 1580 році армія Брюсселя під командуванням Олів'є ван Тимпеля зробила дві спроби, що виявилися невдалими. Постійні, протягом століття, невдалі облоги призвели до посилення шанування чудотворної статуї з Галле, яка на думку мешканців, захищала місто.

13 липня 1598 року ерцгерцог Альбрехт VII Австрійський відвідав Галле перед весіллям з інфантою Ізабеллою Кларою Євгенією. Пізніше, за допомогою Альбрехта та Ізабелли, які стали співправителями Іспанських Нідерландів, у 1621 році в місті з'явилися єзуїти, які заснували тут свої навчальні заклади.

У 1648 році король Філіп IV узяв позику у герцога Аренберга під заставу Галле та двох третин Галлебосу. Філіп не зміг повернути гроші, тому в 1655 році землі Галле та дві третини лісу відійшли у власність Аренбергів. Третя третина лісу належала капітулу святої Вальдетруди, через що довгий час точилися сварки між двома власниками, аж доки в 1779 році у лісі не встановили 24 пірамідальні межові знаки, на одній стороні яких було написано «належить святій Вальдетруді», на іншій — «належить Аренбергам». До XXI століття збереглося 19 таких знаків.

Війни Людовіка XIV наприкінці XVII століття призвели до важких утрат та занепаду міста, проте вже у XVIII столітті почалося відродження релігійного та економічного життя. Французька Революція, як і всюди, призвела до зменшення впливу релігії та, зокрема, значно скоротила кількість прочан до Галле. Утім, завдяки ініціативі місцевих мешканців чудотворна статуя Діви Марії з Галле не була конфіскована, як більшість церковного майна. З приходом до влади Наполеона, церковні служби відновилися у повному обсязі, зокрема, у 1805 році, на Трійцю, Галле відвідали близько 150 000 осіб. У Першій Французькій імперії Галле адміністративно входив до департаменту Діль.

У XIX–XXI століттях традиція відвідування Галле королівськими особами, зокрема з королівського дому Бельгії, збереглася. Так Галле відвідали король Бодуен I та його дружина королева Фабіола, Бодуенів брат король Альберт II з дружиною Паолою Руффо ді Калабріа. Після весілля принца Філіпа та Матильда, наречена подарувала свій весільний букет собору Галле.

У 1977 році місто Галле разом із сусідніми містечками Бейзінген та Лембек утворили комуну.

15 лютого 2010 року біля Бейзінгена сталася залізнична катастрофа, в якій загинуло 18 осіб.

• Пиво Duivel, місцеве пиво, яке тепер вариться на пивоварні Boon у Лембеку.
• Сорт пива ламбік дістав назву від містечка Лембек — частини комуни Галле.

• Вальтер Басседжо (1978, Галле) — бельгійський футболіст італійського походження, півзахісник.
• Етьєн Бергманс (1959, Галле) — бельгійський музикант, гітарист.
• Йозеф Бон (1900, Галле — 1957, Гент) — фламандський письменник.
• Ян Бон (1898, Галле — 1960, Уккель) — один з піонерів бельгійського телебачення, у 1929–1939 роках — головний редактор щоденної фламандської газети De Standaard, з 1945 року працював, а згодом очолив Бельгійський національний інститут радіомовлення (Belgisch Nationaal Instituut voor Radio-Omroep).
• Тео де Гелен (1956) — експерт з бойових мистецтв
• Йозеф Кардейн (1882–1967) — кардинал, засновник міжнародної організації Молодих Християнських Робочих. Провів молоді роки в Галле.
• Франс Колрейт (1901, Лембек — 1958, Галле) — засновник корпорації Colruyt Group.
• Йо Колрейт (1928, Лембек — 1994) — син Франса Колрейта, після його смерті очолив Colruyt Group.
• Франс Колрейт (1960, Галле) — теперішній керівник Colruyt Group разом із кузеном Жефом Колрейтом.
• Жеф Колрейт (1958, Галле) — поточний CEO Colruyt Group.
• Юст Ліпсій (1547–1606) — автор першої історичної праці про Галле.
• Адрієн Франсуа Серве (1807, Галле — 1866, Галле) — композитор та віолончеліст.
• Філіп II Сміливий (1342–1404, Галле) — герцог Бургундський, помер у Галле.
• Патрік Де Брейн (1955, Галле) — фламандський письменник детективного жанру.
• Марк Демесмакер (1958, Галле) — фламандський політик.
• Рік Девійє (1944, Галле) — фламандський священик та активіст.
• Ремі Геск'єр (1866–1964) — фламандський музикант-органіст та композитор. Під час Першої світової війни був евакуйований з родиною до Галле, де став спочатку капельмейстером, а в 1917 році — органістом базиліки святого Мартіна. Заснував музичну і танцювальну групу De Zingende Meisjes van Halle («Співучі дівчата з Галле»). У 1945 році переїхав до Брюгге.
• Отто-Ян Гам (1978, Ейндговен) — голландський теле- та радіоведучий, жив у Галле.
• Франсуа Госсенс — один з убивць відомого бельгійського політика та комуніста Жюльєна Ляо.
• Гіслен Лорей (1924, Галле — 1995) — фламандський поет.
• DJ Massiv, справжнє ім'я — Кевін Вандейк (1984, Галле) — бельгійський ді-джей.
• Мішель Массо (1960, Галле) — бельгійський джазовий музикант, тубіст і тромбоніст.
• Жорж Нелі (1886, Галле — 1929) — піонер бельгійської авіації.
• Еву П'єрро (1978, Галле) — бельгійський піаніст.
• Берт Росемс (1972, Галле) — бельгійський велосипедист.
• Ів Сегерс (1971, Галле) — бельгійський співак.
• Вім Саутар (1974, Галле) — фламандський співак.
• Сільвен Так (1934, Бейзінген — Оденбург, 2006) — діяч шоу-бізнесу, видавець.
• Луї Тевене (1874, Брюгге — 1930, Галле) — бельгійський художник.
• Теофіл Вангоф (1905–1956) — бельгійський художник.
• Пітер Ван Лат (1967, Галле) — співак.
• Фернан Віктор Туссен ван Буларе (1875–1947) — фламандський поет і прозаїк. У його творах фігурує Галле.
• Ян ван ден Веге (1920, Галле — 1988, Аттенговен) — фламандський поет і прозаїк.
• Кун Ваутерс (1967, Галле) — фламандський співак і телеведучий.
• Кріс Ваутерс (1964, Галле) — фламандський співак і музикант.
• Ян Вангоф (1948) — художник і музикант.

• 
  Базиліка святого Мартіна
• 
  Будинок ратуші
• 
  Пам'ятник композитору Серве
• 
  Замок у Бейзінгені
• 
  Церква в Бейзінгені
• 
  Церква в Лембеку
• 
  Церква в Бредгауті