Людовик IV (імператор Священної Римської імперії)

Людовик виховувався разом зі своїм двоюрідним братом Фрідріхом I Австрійським, і в ранній молодості вони були близькими друзями. Однак у 1310-x між ними виник конфлікт у зв'язку з тим, що Фрідріх I домігся опікунства над юними герцогами Нижньої Баварії. 9 листопада 1313 року Людовик IV розбив австрійські війська в битві при Гамельсдорфі, і Фрідріх I був змушений відмовитися від претензій на Нижню Баварію.

Після смерті імператора Генріха VII в 1313 Фрідріх I (під ім'ям Фрідріх III) висунув свою кандидатуру на престол імперії. Частина німецьких князів підтримала його, проте під тиском архієпископа Майнца 20 жовтня 1314 року королем Німеччини був обраний Людовик IV Баварський, який був спішно коронований в Бонні, а потім 25 листопада повторно коронувався в Аахені. Почалася довга війна за престол між Людовиком IV і Фрідріхом III. Головну військову підтримку Фрідріху надавав його брат Леопольд I, герцог Австрії. Однак 28 вересня 1322 року в битві при Мюльдорфі армія Фрідріха III була вщент розбита, і більше 1300 австрійських дворян, у тому числі і сам анти-король, потрапили в полон.

Людовик IV заточив Фрідріха III в замок Траузніц у Верхньому Пфальці, де той провів більше двох років. Опір продовжував Леопольд I. Йому вдалося залучити на свій бік короля Богемії Яна I Сліпого та папу римського. 23 березня 1324 року папа римський Іван XXII відлучив від церкви Людовика IV. 13 березня 1325 року Людовик IV підписав договір з полоненим Фрідріхом III, за яким той отримував свободу в обмін на відмову від домагань на німецький трон і клятву переконати свого брата Леопольда припинити опір. Фрідріх, проте, не зумів виконати клятву і переконати Леопольда визнати Людовика IV королем Німеччини, і він повернувся в Мюнхен у добровільний полон, навіть попри те, що папа римський звільнив його від клятви. Така лицарська поведінка справило велике враження на Людовіка Баварського, і він знову зблизився з Фрідріхом Австрійським, домовившись про спільне правління в Німеччині.

За наполяганням папи і німецьких князів 7 січня 1326 року між Людовиком IV і Фрідріхом III в Ульмі був укладений договір, за яким Фрідріх III ставав королем і правителем Німеччини, а Людовик IV повинен був коронуватися імператором Священної Римської імперії в Італії.

У 1327 Людовик IV здійснив похід в Італію.

У 1338 видав маніфест «Fidem catholicam» і закон «Licet juris».

• 1-а дружина:(з 1308) —Беатриса Сілезька-Глогауська (1290 — 24 серпня 1322), дочка герцога Сілезії і Глогау Генріха III і Мехтільд фон Брауншвейг-Люнебург. Діти:
  • Мехтільда (Матильда) (після 21 червня 1313 — 2 липня 1346), чоловік (з 1323) маркграф Мейсена, ландграф Тюрінгії Фрідріх II Строгий (30 листопада 1310 — 18 листопада 1349)
  • Людвіг V (1315-1361), герцог Баварії (з 1347), 1-а дружина (з 30 листопада 1324) Маргарита Данська (1305-1340), дочка короля Данії Крістофера II, 2-а дружина (з 10 лютого 1342) Маргарита Маульташ (1318-1369), дочка короля Чехії Генріха Хорутанського
  • Анна (1316-1319)
  • Агнеса (1318 — ?)
  • Стефан II (1319-1375), герцог Баварії (з 1347), 1-а дружина (з 27 червня 1328) Єлизавета Сицилійська (1309-1349), донька короля Сицилії Федеріго II, 2-а дружина (з 14 лютого 1359 року) Маргарита фон Гогенцоллерн (1333-1377), дочка бургграфа Нюрнберга Іоанна II
• 2-а дружина:(з 26 лютого 1324) — Маргарита I Голландська (1311-1356), дочка графа Голландії Віллема III з династії Авенів і Жанни Валуа. Діти:
  • Маргарита (1325-1374), 1-й чоловік (з 1351) Стефан Анжуйський, герцог Трансільванії, Славонії, Хорватії та Далмації (1332-1354), син Карла I Роберта, 2-й чоловік (з 1358) граф Герлах фон Гогенлое (пом. в 1387), син Людвіга фон Гогенлое
  • Анна (1326–1361), чоловік (з 1339) герцог Нижньої Баварії Іоанн I Дитя (1329–1340)
  • Людвіг VI Римлянин (1328-1364/1365), герцог Баварії (з 1347), 1-а дружина (з 19 липня 1352) Кунігунда Польська (1334-1357), дочка короля Польщі Казимира III Великого, 2-а дружина (з 30 березня 1360) Інгебурга Мекленбургська (1340–1395)
  • Єлизавета (1329 — 2 серпня 1402), 1-й чоловік (з 22 листопада 1350) сеньйор Верони Кангранде II делла Скала (8 червня 1332 — 14 грудня 1359), представник династії Скалігерів, 2-й чоловік (з 26 квітня 1362) граф Ульріх фон Вюртемберг (1342 — 23 серпня 1388), син Еберхарда II Сварливого
  • Вільгельм I (12 травня 1330 — 15 квітня 1389), герцог Голландії та Зеландії, герцог Баварський-Штраубінський (з 1353), дружина (з 1352) Матильда Ланкастерська (1339-1362), дочка першого ланкастерського герцога Генрі Гросмонтського
  • Альбрехт I (25 липня 1336 — 13 грудня 1404), герцог Баварії (з 1347), 1-а дружина (з 19 липня 1353) Маргарита Сілезька (1342-1386), 2-а дружина (з 30 березня 1394) Маргарита Клевська (1375-1412), дочка графа Клевського Адольфа III (1334 — 7 вересня 1394)
  • Беатриса (1344-1359), чоловік (з 1356) король Швеції Ерік XII (1339 — 21 червня 1359), син Магнуса II
  • Агнеса (1345–1352)
  • Оттон V (1346 — 13 листопада 1379), герцог Баварії (з 1347), дружина (з 19 березня 1366) Катрін (1342 — 26 квітня 1395), дочка імператора Карла IV
  • Людвіг (1347-1348)

• Генеалогія Виттельсбахів (німецькою). Genealogy.eu. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 10 червня 2011.
• Dukes of Upper Bavaria 1304-1340, dukes of Bavaria (англійською). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 10 червня 2011.

Попередник Генріх VII

Імператор Священної Римської імперії 1328-1347

Наступник Карл IV Люксембург

Попередник Рудольф I

Герцог Баварії 1294-1347

Наступник Стефан II Баварський

Попередник Генріх VII

Король Німеччини 1314-1347

Наступник Карл IV Люксембург