Гармонічне число
У математиці n-м гармонічним числом називається сума обернених величин перших n послідовних чисел натурального ряду:
Гармонічні числа є частковими сумами гармонічного ряду.
Вивчення гармонічних чисел почалося в античності. Вони мають важливе значення в різних галузях теорії чисел і теорії алгоритмів і, зокрема, тісно пов'язані з дзета-функцією Рімана.
Альтернативні визначення
- Гармонічні числа можна визначити рекурентно:
- Також правильне співвідношення:
- ,
- де — дигамма-функція, — стала Ейлера — Маськероні .
- Ще одне співвідношення:
Додаткові подання
Перелічені нижче формули можна використати для обчислення гармонічних чисел (зокрема й у точках, відмінних від точок натурального ряду):
- інтегральні подання:
- граничні подання:
- ;
- розкладання в ряд Тейлора в точці :
- де — дзета-функція Рімана;
Твірна функція
Властивості
Суми, пов'язані з гармонічними числами
Тотожності, пов'язані з гармонічними числами
- , де
- , де
Наближене обчислення
За допомогою формули підсумовування Ейлера — Маклорена отримуємо таку формулу:
де , — стала Ейлера, яку можна обчислити швидше з інших міркувань[яких?], а — числа Бернуллі.
Теоретико-числові властивості
- Теорема Вольстенгольма стверджує, що для будь-якого простого числа виконується порівняння:
Деякі значення гармонічних чисел
Чисельник і знаменник нескоротного дробу, що являє собою n-e гармонійне число, є n-ми членами цілочисельних послідовностей A001008 і A002805, відповідно.
Застосування
2002 року Lagarias довів[1], що гіпотеза Рімана про нулі дзета-функції Рімана еквівалентна твердженням, що нерівність
виконується за всіх цілих зі строгою нерівністю при , де — сума дільників числа .
Див. також
- Теорема Вольстенгольма
Примітки
- Jeffrey Lagarias. An Elementary Problem Equivalent to the Riemann Hypothesis // Amer. Math. Monthly. — 2002. — № 109 (22 червня). — С. 534-543.