Функція дільників
Функція дільників — арифметична функція, пов'язана з дільниками цілого числа. Функція відома також під назвою функція дивізорів. Застосовується, зокрема, при дослідженні зв'язку дзета-функції Рімана і рядів Ейзенштейна для модулярних форм. Вивчалася Рамануджаном, який вивів ряд важливих рівностей в модульній арифметиці і арифметичних тотожностей.
З функцією дільників тісно пов'язана суматорна функція дільників, яка, як випливає з назви, є сумою функції дільників.
Означення
Функція сума додатних дільників σx(n) для дійсного або комплексного числа x визначається як сума x степенів додатних дільників числа n. Функцію можна виразити формулою
де означає «d ділить n».
Найважливішими частковими випадками є x = 0 і x = 1. Для позначення σ0(n) або функції кількості дільників використовуються також позначення d(n), ν(n) и τ(n) (від німецького Teiler = дільник) [1] [2]. У цьому випадку функція має просту геометричну інтерпретацію: σ0(n) = d(n) дорівнює кількості точок (x, y) з цілими координатами у «правому верхньому квадранті», що лежать на гіперболі xy = n.
Якщо x дорівнює 1, функція називається сигма-функцією або сумою дільників [3] і індекс часто опускається, так що σ(n) є еквівалентним σ1(n) [4].
Пов'язаною з σ(n) є функція s(n), що є рівною сумі власних дільників (тобто дільників, за винятком самого n) [5], тобто s(n) = σ1(n) - n.
Приклади
Наприклад, σ0(12) — кількість дільників числа 12:
тоді як σ1(12) — сума всіх дільників:
і сума s(12) власних дільників є рівною:
Таблиця значень
n | Дільники | σ0(n) | σ1(n) | s(n) = σ1(n) − n | Коментарі |
---|---|---|---|---|---|
1 | 1 | 1 | 1 | 0 | квадрат: значення σ0(n) є непарним; степінь 2: s(n) = n − 1 (майже досконале) |
2 | 1,2 | 2 | 3 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
3 | 1,3 | 2 | 4 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
4 | 1,2,4 | 3 | 7 | 3 | квадрат: σ0(n) є непарним; степінь 2: s(n) = n − 1 (майже досконале) |
5 | 1,5 | 2 | 6 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
6 | 1,2,3,6 | 4 | 12 | 6 | перше досконале число: s(n) = n |
7 | 1,7 | 2 | 8 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
8 | 1,2,4,8 | 4 | 15 | 7 | степінь 2: s(n) = n - 1 (майже досконале) |
9 | 1,3,9 | 3 | 13 | 4 | квадрат: σ0(n) є непарним |
10 | 1,2,5,10 | 4 | 18 | 8 | |
11 | 1,11 | 2 | 12 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
12 | 1,2,3,4,6,12 | 6 | 28 | 16 | перше надлишкове число: s(n) > n |
13 | 1,13 | 2 | 14 | 1 | просте: σ1(n) = 1+n, так що s(n) =1 |
14 | 1,2,7,14 | 4 | 24 | 10 | |
15 | 1,3,5,15 | 4 | 24 | 9 | |
16 | 1,2,4,8,16 | 5 | 31 | 15 | квадрат: σ0(n) є непарним; степінь 2: s(n) = n - 1 (майже досконале) |
σ0(n) | +0 | +1 | +2 | +3 | +4 | +5 | +6 | +7 | +8 | +9 | +10 | +11 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
0+ | 1 | 2 | 2 | 3 | 2 | 4 | 2 | 4 | 3 | 4 | 2 | |
12+ | 6 | 2 | 4 | 4 | 5 | 2 | 6 | 2 | 6 | 4 | 4 | 2 |
24+ | 8 | 3 | 4 | 4 | 6 | 2 | 8 | 2 | 6 | 4 | 4 | 4 |
36+ | 9 | 2 | 4 | 4 | 8 | 2 | 8 | 2 | 6 | 6 | 4 | 2 |
48+ | 10 | 3 | 6 | 4 | 6 | 2 | 8 | 4 | 8 | 4 | 4 | 2 |
60+ | 12 | 2 | 4 | 6 | 7 | 4 | 8 | 2 | 6 | 4 | 8 | 2 |
72+ | 12 | 2 | 4 | 6 | 6 | 4 | 8 | 2 | 10 | 5 | 4 | 2 |
84+ | 12 | 4 | 4 | 4 | 8 | 2 | 12 | 4 | 6 | 4 | 4 | 4 |
96+ | 12 | 2 | 6 | 6 | 9 | 2 | 8 | 2 | 8 | 8 | 4 | 2 |
108+ | 12 | 2 | 8 | 4 | 10 | 2 | 8 | 4 | 6 | 6 | 4 | 4 |
120+ | 16 | 3 | 4 | 4 | 6 | 4 | 12 | 2 | 8 | 4 | 8 | 2 |
132+ | 12 | 4 | 4 | 8 | 8 | 2 | 8 | 2 | 12 | 4 | 4 | 4 |
σ1(n) | +0 | +1 | +2 | +3 | +4 | +5 | +6 | +7 | +8 | +9 | +10 | +11 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
0+ | 1 | 3 | 4 | 7 | 6 | 12 | 8 | 15 | 13 | 18 | 12 | |
12+ | 28 | 14 | 24 | 24 | 31 | 18 | 39 | 20 | 42 | 32 | 36 | 24 |
24+ | 60 | 31 | 42 | 40 | 56 | 30 | 72 | 32 | 63 | 48 | 54 | 48 |
36+ | 91 | 38 | 60 | 56 | 90 | 42 | 96 | 44 | 84 | 78 | 72 | 48 |
48+ | 124 | 57 | 93 | 72 | 98 | 54 | 120 | 72 | 120 | 80 | 90 | 60 |
60+ | 168 | 62 | 96 | 104 | 127 | 84 | 144 | 68 | 126 | 96 | 144 | 72 |
72+ | 195 | 74 | 114 | 124 | 140 | 96 | 168 | 80 | 186 | 121 | 126 | 84 |
84+ | 224 | 108 | 132 | 120 | 180 | 90 | 234 | 112 | 168 | 128 | 144 | 120 |
96+ | 252 | 98 | 171 | 156 | 217 | 102 | 216 | 104 | 210 | 192 | 162 | 108 |
108+ | 280 | 110 | 216 | 152 | 248 | 114 | 240 | 144 | 210 | 182 | 180 | 144 |
120+ | 360 | 133 | 186 | 168 | 224 | 156 | 312 | 128 | 255 | 176 | 252 | 132 |
132+ | 336 | 160 | 204 | 240 | 270 | 138 | 288 | 140 | 336 | 192 | 216 | 168 |
σ2(n) | +0 | +1 | +2 | +3 | +4 | +5 | +6 | +7 | +8 | +9 | +10 | +11 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
0+ | 1 | 5 | 10 | 21 | 26 | 50 | 50 | 85 | 91 | 130 | 122 | |
12+ | 210 | 170 | 250 | 260 | 341 | 290 | 455 | 362 | 546 | 500 | 610 | 530 |
24+ | 850 | 651 | 850 | 820 | 1050 | 842 | 1300 | 962 | 1365 | 1220 | 1450 | 1300 |
36+ | 1911 | 1370 | 1810 | 1700 | 2210 | 1682 | 2500 | 1850 | 2562 | 2366 | 2650 | 2210 |
48+ | 3410 | 2451 | 3255 | 2900 | 3570 | 2810 | 4100 | 3172 | 4250 | 3620 | 4210 | 3482 |
60+ | 5460 | 3722 | 4810 | 4550 | 5461 | 4420 | 6100 | 4490 | 6090 | 5300 | 6500 | 5042 |
72+ | 7735 | 5330 | 6850 | 6510 | 7602 | 6100 | 8500 | 6242 | 8866 | 7381 | 8410 | 6890 |
84+ | 10500 | 7540 | 9250 | 8420 | 10370 | 7922 | 11830 | 8500 | 11130 | 9620 | 11050 | 9412 |
96+ | 13650 | 9410 | 12255 | 11102 | 13671 | 10202 | 14500 | 10610 | 14450 | 13000 | 14050 | 11450 |
108+ | 17220 | 11882 | 15860 | 13700 | 17050 | 12770 | 18100 | 13780 | 17682 | 15470 | 17410 | 14500 |
120+ | 22100 | 14763 | 18610 | 16820 | 20202 | 16276 | 22750 | 16130 | 21845 | 18500 | 22100 | 17162 |
132+ | 25620 | 18100 | 22450 | 21320 | 24650 | 18770 | 26500 | 19322 | 27300 | 22100 | 25210 | 20740 |
Випадки , і так далі входять в послідовності A001157, A001158, A001159, A001160, A013954, A013955 …
Властивості
- Для цілих, які не є квадратами, кожен дільник d числа n має пов'язаний дільник n/d, і тому для таких чисел завжди є парним. Для квадратів один дільник, а саме , не має пари, так що для них завжди є непарним числом.
- Для простого числа p,
- оскільки, за означенням, просте число ділиться тільки на одиницю і самого себе.
- Якщо pn# позначає прайморіал, то
- Для всіх виконуються нерівності і .
- Для складених чисел виконується нерівність [6].
- Для будь-яких цілих чисел більших одиниці .
- Для всіх окрім 1,2,3,4,6 и 8 виконується нерівність Анапурни),[7],[8]:
- Для всіх натуральних чисел і виконується нерівність Сіварамакрішнана — Венкатараманана:
- Нерівність Ленгфорда
- У кільці арифметичних функцій функція дільників є оборотним елементом і можна дати еквівалентне означення[9]: де, за означенням , а * позначає згортку Діріхле. Оберненим елементом для функції σx є мультиплікативна арифметична функція задана як[10]:
- Для цієї функції виконується рівність , і зокрема для : , де — функція Мебіуса.
- При тих же позначеннях
- Функція дільників є мультиплікативною, але не цілком мультиплікативною.
- Якщо — взаємно прості натуральні числа, і , то , де і і до того ж такий запис є єдиним (з точністю до порядку множників). Навпаки, якщо і , то . Тому , тобто .
- Натомість, наприклад, і тому .
- Якщо записати
- ,
- де r = ω(n) — кількість простих дільників числа n, pi — i-й простий дільник, а ai — максимальний степінь pi, на який ділиться n, то з мультиплікативності функції дільників отримуємо:
- .
- Використовуючи формулу суми геометричної прогресії, також можна записами:
- ,
- Якщо у попередній формулі взяти x = 0, отримаємо, що d(n) є рівним:
- Приклад, число n = 24 має два простих дільники — p1 = 2 і p2 = 3. Оскільки 24 — добуток 23×31, то a1 = 3 і a2 = 1.
- Тепер можна обчислити :
- Вісім дільників числа 24 — 1, 2, 4, 8, 3, 6, 12 і 24.
- Функція s(n) використовується для означення досконалих чисел — для них s(n) = n. Якщо s (n) > n, то n називається надлишковим, а якщо s(n) < n, то n називається недостатнім.
- Якщо n — степінь двійки, тобто , то і s(n) = n-1, що робить n майже досконалим.
- Як приклад, для двох простих p і q (де p < q), нехай
- Тоді
- і
- де φ(n) — функція Ейлера.
- Тоді корені p і q рівняння:
- можна виразити через σ(n) и φ(n) :
- Знаючи n і або σ(n), або φ(n) (чи знаючи p+q і або σ(n) або φ(n)) можна знайти p і q.
- В 1984 році Хіз-Браун (Roger Heath-Brown) довів, що рівність
- виконується для нескінченної кількості натуральних чисел.
Зв'язок з рядами
Два ряди Діріхле, із функцією дільників:
і при позначенні d(n) = σ0(n) зокрема
Інший ряд, де використовуються ці функції:
Ряд Ламбера, із функцією дільників:
для будь-якого комплексного |q| ≤ 1 і a.
Ця сума зустрічається також в рядах Фур'є для рядів Ейзенштейна і в інваріантах еліптичних функцій Вейєрштраса.
Асимптотична швидкість росту
Швидкість росту кількості дільників
- Для всіх справедливою є границя:
- Дійсно можна вибрати таке ціле число , що і позначаючи — k-те по величині просте число можна ввести числа для . Тоді з формули кількості дільників через розклад на добуток простих чисел , де — константа, що не залежить від . Позначивши з попередньої нерівності отримаємо
- З іншого боку функція кількості дільників задовольняє нерівність[11]
- для всіх , тобто
- Северин Вігерт дав більш точну оцінку
- З іншого боку, для будь-якого простого числа і з огляду на нескінченність множини простих чисел,
- Діріхле показав, що середній порядок функції дільників задовольняє нерівність:
- Для всіх
- де — стала Ейлера — Маскероні.
- Завдання покращити границю в цій формулі називається проблемою Діріхле про дільники.
Швидкість росту суми дільників
- Поведінка сигма функції є нерівномірною. Асимптотичну швидкість росту сигма функції можна виразити формулою:
- Цей результат називається теоремою Гронвала (Gronwall) і був опублікований у 1913 році [12]. Його доведення використовує третю теорему Мертенса, яка стверджує, що
- де p — просте число.
- У 1915 році Рамануджан довів, що при виконанні гіпотези Рімана нерівність
- (нерівність Робіна)
- виконується для всіх досить великих n [13].
- У 1984 році Гай Робін довів, що нерівність є вірною для всіх n ≥ 5041 в тому і тільки в тому випадку, якщо гіпотеза Рімана є вірною [14]. Це твердження називається теоремою Робіна.
- Найбільше відоме число, що порушує нерівність Робіна — n = 5040. Якщо гіпотеза Рімана вірна, то немає більших чисел, що порушують нерівність. Робін показав, що в разі помилковості гіпотези існує нескінченна кількість чисел n, що порушують нерівність, і відомо, що найменше з таких чисел n ≥ 5041 має бути надлишковим числом [15]. Було показано, що нерівність виконується для великих непарних вільних від квадратів чисел, і що гіпотеза Рімана еквівалентна виконанню нерівності для всіх чисел n, що діляться на п'ятий степінь простого числа [16]
- Джефрі Лагаріас (Jeffrey Lagarias) в 2002 році довів, що гіпотеза Рімана еквівалентна твердженням
- для будь-якого натурального n, де — n-е гармонічне число [17].
- Робін довів, що нерівність
- виконується для n ≥ 3 без будь-яких додаткових умов.
Примітки
- Long, Calvin T. (1972), Elementary Introduction to Number Theory (2nd ed.), Lexington: DC Heath and Company, LCCN 77-171950 стор 46
- послідовність A000005 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
- Pettofrezzo, Anthony J .; Byrkit, Donald R. (1970), Elements of Number Theory, Englewood Cliffs: Prentice Hall, LCCN 77-81766 , Стор 58
- послідовність A000203 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
- послідовність A001065 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
- Mitrinovic D. S., Sandor J., Crstici B., Handbook of Number Theory, Kluwer Academic Publishers, 1996, ISBN 0-7923-3823-5, III.
- Annapurna V., Inequalities of σ(n) and φ(n), Math. Mag., 45, 1972, стр. 187 – 190
- Mitrinovic D. S., Sandor J., Crstici B., Handbook of Number Theory, Kluwer Academic Publishers, 1996, ISBN 0-7923-3823-5, III.
- Bundschuh, P., Einführung in die Zahlentheorie, Springer-Verlag, 1991, ISBN 3-540-55178-6, 1.4.10
- Siemon, H., Einführung in die Zahlentheorie, Verlag Dr. Kovac, Hamburg, 2002, ISSN 1435 – 6511, 5.5, 8.15.4 и 8.7
- "Apostol Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3, MR 0434929, Zbl 0335.10001
- Gronwall, Thomas Hakon (1913), «Some asymptotic expressions in the theory of numbers», Transactions of the American Mathematical Society 14: 113 -122, doi: 10.1090 / S0002-9947-1913-1500940-6
- Ramanujan, Srinivasa (1997), «Highly composite numbers, annotated by Jean-Louis Nicolas and Guy Robin», The Ramanujan Journal 1 (2): 119-153, doi: 10.1023 / A: 1009764017495, ISSN 1382-4090, MR 1606180
- Robin, Guy (1984), «Grandes valeurs de la fonction somme des diviseurs et hypothese de Riemann», Journal de Mathematiques Pures et Appliquees, Neuvieme Serie 63 (2 ): 187-213, ISSN 0021-7824, MR 774171
- Akbary, Amir; Friggstad, Zachary (2009), «Superabundant numbers and the Riemann hypothesis», American Mathematical Monthly 116 (3): 273-275, doi: 10.4169 / 193009709X470128
- YoungJu Choie, Nicolas Lichiardopol, Pieter Moree, Patrick Sole On Robin's criterion for the Riemann hypothesis 2007 Journal de theorie des nombres de Bordeaux, ISSN = 1246-7405, v19, issue 2, pages = 357-372
- Lagarias, Jeffrey C. (2002) , «An elementary problem equivalent to the Riemann hypothesis», The American Mathematical Monthly 109 (6): 534-543, doi: 10.2307 / 2695443, ISSN 0002-9890, JSTOR 2695443, MR 19080
Посилання
- Чандрасекхаран К. Введение в аналитическую теорию чисел. — Москва : Мир, 1974. — 187 с.(рос.)
- Apostol Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3, MR 0434929, Zbl 0335.10001
- Bach, Eric; Shallit, Jeffrey, Algorithmic Number Theory, volume 1, 1996, MIT Press. ISBN 0-262-02405-5, see page 234 in section 8.8.
- Weisstein, Eric W. Robin's Theorem(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
- Elementary Evaluation of Certain Convolution Sums Involving Divisor Functions