Георг Келер

Георг Жан Франц Келер
Georges Jean Franz Köhler
Народився 17 квітня 1946(1946-04-17)[1][2][…]
Мюнхен, Американська зона окупації Німеччини[1]
Помер 1 березня 1995(1995-03-01)[1][3][4] (48 років)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина[1]
·гострий інфаркт міокарда[5]
Країна  Німеччина
Діяльність біолог, лікар-імунолог, хімік, викладач університету
Alma mater Університет Фрайбурга
Галузь імунологія
Заклад Інститут імунології імені Макса Планка
Науковий керівник Фріц Мельхерс
Сезар Мільштейн
Членство Леопольдина і Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки: розробник гібридомної технології отримання моноклональних антитіл
Нагороди

премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідженняd (1984)

медаль Карусаd (1985)

Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1981)

Heinz Maier-Leibnitz Prized (1978)

медаль Джона Скотта (1984)

honorary doctorate of Hasselt Universityd (28 травня 1983)

Георг (Жорж Жан Франц) Келер (нім. Georges Jean Franz Köhler; 17 квітня, 1946 року, Мюнхен, Німеччина — 1 березня 1995 року, Фрайбург, Німеччина) — німецький біолог і імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1984 року «За теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл». Разом з Сезаром Мільштейном розробив техніку отримання моноклональних антитіл.

Біографія

Георг Келер вивчав біологію в Університеті Фрайбурга в 1965—1971 роках. Там же в 1974 році він захистив дисертацію з імунологічного дослідження ферменту бета-галактозидази, яку провів під керівництвом професора Фріца Мельхерса на базі Інституту імунології в Базелі (Швейцарія), директором якого був Нільс Єрне.

Після захисту дисертації Келер переїхав до Кембриджського університету, де два роки (1974—1976) проходив пост-докторантуру у професора Сезара Мільштейна. У Кембриджі Келер працював над злиттям лімфоцитів. За цей короткий проміжок йому вдалося розробити нову технологію по злиттю плазматичної клітини, що виробляє антитіла з кліткою мієломи (методика гібридом). Отримані імморталізовані гібридні клітини продовжували продукувати антитіла та одночасно могли необмежено розмножуватися. Це дозволило отримувати моноклональні антитіла практично в необмежених кількостях.

Розробка гібридомного методу "зробила переворот у використанні антитіл в охороні здоров'я і науці. Рідкісні антитіла з дивно точною відповідністю визначеній структурі можуть сьогодні вироблятися у великих кількостях. Гібридомні клітини можуть зберігатися в лабораторному посуді й абсолютно ідентичні моноклональні антитіла можуть використовуватися у всьому світі, причому джерело їх вічне " (Ханс Вігзель).

У 1976 році Келер повернувся в Базельський Інститут імунології, де продовжував займатися роботами з гібридним лімфоцитами. У 1984 році Келер разом з Мільштейном отримав Нобелівську премію за відкриту технологію отримання моноклональних антитіл. З 1984 до своєї смерті в 1995 році Георг Келер був директором Інституту імунології імені Макса Планка (Фрайбург).

Основні публікації

Köhler G, Milstein C (1975). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. Nature 256 (5517): 495–7. 1172191.
текст був відтворений в:
Köhler G, Milstein C (2005). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. 1975. J. Immunol. 174 (5): 2453–5. 15728446.)

Див. також

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124564127 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. nobelprize.org — Nobel Foundation.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Munzinger Personen
  5. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1365-3083.1995.tb03618.x

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.