Сезар Мільштейн

Сезар Мільштейн (англ. Cesar Milstein; нар. 8 жовтня, 1927 року, Байя-Бланка, Аргентина пом. 24 березня 2002, Кембридж, Велика Британія) аргентинсько-британський вчений імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1984 року «за теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл». Разом з Георгом Келером розробив техніку отримання моноклональних антитіл.

Сезар Мільштейн
англ. Cesar Milstein
Мільштейн 1984 року
Мільштейн 1984 року
Народився 8 жовтня 1927(1927-10-08)
Байя-Бланка, Аргентина
Помер 24 березня 2002(2002-03-24) (74 роки)
Кембридж, Велика Британія
Країна  Аргентина
 Велика Британія
Діяльність молекулярний біолог, лікар-імунолог, викладач університету, лікар, біолог, хімік
Alma mater Університет Буенос-Айреса
Кембриджський університет
Галузь Імунологія
Заклад Університет Буенос-Айреса[1][2]
Ступінь доктор хімічних наук
Аспіранти, докторанти Георг Келер і Джилліан Ґріффітс
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Буенос-Айреська Національна Академія Медициниd, Всесвітня академія наук[3] і Національна академія наук США
Відомий завдяки: техніка отримання моноклональних антитіл
Нагороди Медаль Коплі
Медаль Вольфа
Нобелівська премія з фізіології або медицини (1984)

 Сезар Мільштейн у Вікісховищі

Біографія

Сезар Мільштейн народився 8 жовтня 1927 року в Аргентині, в місті Байя-Бланка, недалеко від Буенос-Айреса. Закінчив Університет Буенос-Айреса і почав дисертацію з ферментативної кінетики. У 1958 році переїхав до Великої Британії в Кембриджський університет, щоб продовжити дисертаційну роботу, яку захистив там же в 1960 році. Пізніше Мільштейн перейшов в Медичну дослідну раду в лабораторію Фредеріка Сенгера.

Мільштейн помер вранці 24 березня 2002 року у Кембриджі, у віці 74 років, внаслідок серцевої хвороби, якою він страждав багато років.

Кар'єра

Основна частина досліджень Мільштейна була присвячена вивченню структури антитіл та механізмів формування їх різноманітності. Так, працюючи у рамках цих досліджень, Мільштейн у 1975 році разом з Георгом Кьолером (який на той час був постдоком у його лабораторії), розробив гібридомний метод отримання моноклональних антитіл. За це відкриття він був удостоєний Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини 1984 року. Дослідження Мільштейна призвели згодом до розширення використання антитіл як у науці, так і у медицині.

Сам Мільштейн зробив значний внесок у розвиток та покращення моноклональних технологій — особливо наголошуючи на використанні моноклональних антитіл як маркерів, що дозволять розрізняти різні типи клітин. Він також передбачив потенційне різноманіття ліганд-зв'язуючих реагентів, що могло бути створене у результаті застосування методик рекомбінантної ДНК до моноклональних антитіл.

Ранні роботи Мільштейна, в основному, стосувалися природи різноманітності антитіл на амінокислотному рівні, а також дисульфідних зв'язків, якими були з'єднані антитіла. Частина робіт була зроблена у співпраці з його дружиною — Селією.

Акцент у його подальших дослідженнях змістився у бік мРНК, що кодувала антитіла. У цих роботах, він навів перші докази існування попередників цих поліпептидів, що містять сигнальну послідовність. Розвиток гібридомної методики поєднаний із досягненнями у секвенуванні нуклеїнових кислот, дозволив згодом Мільштейну намітити зміни, що відбуваються в антитілах після зустрічі з антигеном. Учений показав важливість соматичних гіпермутацій генів імуноглобуліну V у формуванні афінності антитіл. Під час цього процесу, локалізована мутація генів імуноглобуліну дозволяє продукування «вдосконалених» антитіл, що своєю чергою робить значний внесок у захисний імунітет та імунологічну пам'ять. Багато з його робіт, в останні роки, було присвячено опису цих мутаційних процесів з метою зрозуміти їх механізми. Так, по даній тематиці ним був поданий рукопис до друку — менш ніж за тиждень до смерті.

Досить окремо від основних досягнень була його діяльність як провідника ідей та натхненника для багатьох працюючих у даній сфері науки. Мільштейн також приділяв увагу допомозі науці та науковцям у менш розвинутих країнах.

Нагороди і почесті

У 1975 році Сезар Мільштейн був обраний членом Королівського товариства. Він був членом Дарвін-коледжу у Кембриджі з 1980 по 2002 роки. Нагороджений відзнакою Луізи Гросс Горовітц від Колумбійського університету у 1980 році, виграв Медаль Коплі у 1989 році. У 1995 році Сезар Мільштейн став кавалером Ордену Пошани.

Література

  • Horenstein, A L; Ferrero E, Funaro A, Crivellin F, Said M (2002). César Milstein, scientist (1927-2002). J. Biol. Regul. Homeost. Agents 16 (1): 91–2. PMID 12425336.
  • Springer, Timothy A (June 2002). César Milstein, the father of modern immunology. Nat. Immunol. 3 (6): 501–3. PMID 12032559. doi:10.1038/ni0602-501.
  • Springer, Timothy A (May. 2002). Immunology. Retrospective: César Milstein (1927-2002). Science 296 (5571): 1253. PMID 12016298. doi:10.1126/science.1073325.
  • Neuberger, Michael (April 2002). César Milstein (1927-2002). Curr. Biol. 12 (9): R308–10. PMID 12007427. doi:10.1016/S0960-9822(02)00823-0.
  • Rajewsky, Klaus (April 2002). Obituary: César Milstein (1927-2002). Nature 416 (6883): 806. PMID 11976669. doi:10.1038/416806a.
  • Raju, T N (January 2000). The Nobel chronicles. 1984: Niels Kai Jerne, (1911-94); César Milstein (b 1926); and Georges Jean Franz Köhler (1946-95). Lancet 355 (9197): 75. PMID 10615922. doi:10.1016/S0140-6736(05)72025-0.
  • Bolhuis, R L; Haaijman J J (December 1984). Nobel Prizes for immunology 1984 (Niels K. Jerne, Cesar Milstein, George Köhler). Nederlands tijdschrift voor geneeskunde 100 128 (52): 2433–5. PMID 6395024.
  • Kaartinen, M (. 1984). The 1984 Nobel Prize in medicine (Cesar Milstein, George Köhler, Niels Jerne). Duodecim; lääketieteellinen aikakauskirja 100 (23-24): 1573–8. PMID 6394268.
  • Onneby, M (. 1984). Immunology in theory and practice. Nils K Jerne shares the Nobel prize in medicine with Georges JF Köhler and Cesar Milstein. Nordisk medicin 99 (11): 300, 304. PMID 6393048.

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.