Герась Соколенко
Гера́сь Соколе́нко (при народженні — Гера́сим Іва́нович Шмиге́льський) (* 3 березня 1920, Михля — † 20 лютого 1945, Маркт Борау) — український поет-романтик.
| Герась Соколенко | |
|---|---|
 Світлина 1944 року. | |
| Ім'я при народженні | Герасим Іванович Шмигельський |
| Народився |
3 березня 1920 с. Михля,  УНР |
| Помер |
20 лютого 1945 (24 роки) с. Маркт Борау, Нижня Сілезія, .svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх (тепер с. Борув, Нижньосілезьке воєводство,  Польща)·загинув у бою |
| Громадянство |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник, поет |
| Відомий завдяки | український поет |
| Знання мов | українська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Партія | Організація українських націоналістів |
| Сайт | «Баляда» |
Біографія
Народився 3 березня 1920 року в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського в селі Михля Заславського повіту Волинської губернії.
Вчився у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі.
Від 1937 працював здимником в «промлісгоспі» в Михлі.
У 1941 спільно з Харитоном Довгалюком і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Заславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу Заславського товариства «Просвіта».
Від зими 1942 працює в газеті «Нова Шепетівщина» у Шепетівці.
Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага), «Наші дні» (Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль), «Українка» (Костопіль), «Український Засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав), "Дорога" (Краків-Львів).
В березні 1943 заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище.
Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у Шопеніц. Належить до української громади згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовицях. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля».
Під час наступу Червоної армії долучений до складу 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. За офіційною версією похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау, де «помер від ран» 20 лютого 1945 року[1][2].
Згодом у Боруві були проведені ексгумаційні роботи і останки радянських вояків перепоховали на цвинтарі в Олаві. Проте станом на 1982 рік в списках перепохованих Герась Соколенко неідентифікований[3].
Вшанування пам'яті
Ім'ям Герася Соколенка названо вулицю в Ізяславі[4].
Твори
- Герась Соколенко, Твори поета невідомої долі, АДУК − ООЧСУ, Ню Йорк − Філядельфія 1981.
- Герась Соколенко, Мечів ніжнотонних яса, 2007[]
- Герась Соколенко, Сурмач визвольних змагань, Костопіль 2010
- Герась Соколенко, Буде бій грозовий, 2020 []
Примітки
Література
- Л. Полтава, Герась Соколенко — невідомий визначний український поет. Із спогадів упорядника, «Визвольний шлях» 1965, ч. 9, с. 967 — 969.
- У. Самчук, На коні вороному. Спомини і враження, Видання Товариства «Волинь», Вінніпег 1975, с. 188—189; 199—201.
- У. Самчук, На білому коні. Спомини і враження, Накладом Товариства «Волинь», Вінніпег 1980, с. 219—221.
- П. Ротач, Романтик трагічної доби, «Друг читача» 15.04.1992.
- Р. Доценко, Поет, навіки молодий, «Жива вода» 2000, ч. 3, с. 2, 7.
- М. Іванченко, Юні романтики нації, «Плуг» 2003, ч. 2, с. 7 — 9.
- А. Карп'юк, Герась Соколенко, [у кн.:] Не приведи загинути рабом, б/в, Костопіль 2004, с. 64
- Г. Соколенко. Сурмач визвольних змагань: поезії, статті, спогади. Костопіль 2010.
- Горбатюк В. «Душа горить новою ерою…» // Літературна Україна. — 2011. — 17 лютого. — С. 6.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.