Гефтер Михайло Якович

Михайло Якович Гефтер (24 серпня 1918, Сімферополь, Крим 15 лютого 1995, Москва, Росія) — радянський історик, філософ, публіцист .

Гефтер Михайло Якович
Народився 24 серпня 1918(1918-08-24)
Сімферополь, Росія
Помер 15 лютого 1995(1995-02-15) (76 років)
Москва, Росія
Поховання Вірменське кладовище (Москва)
Країна  Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
 СРСР
 Росія
Діяльність історик, філософ
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Історичний факультет МДУd
Галузь історія, Філософія історії і історія економіки
Заклад Інститут загальної історії РАН
Ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Сидоров Аркадій Лавровичd
Відомі учні Павловський Гліб Олегович
Членство Russian Research and Educational Holocaust Centerd
Нагороди
Особ. сторінка gefter.ru

Життєпис

Закінчивши середню школу в Сімферополі, поступив на історичний факультет Московського університету, став комсомольським секретарем факультету (з 1940)[1]. У 1940 р. вступив до ВКП (б) .Завершив навчання в перші дні німецько-радянської війни.[2]

У 1941 р. добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений, у 1942 р. виконував обов'язки політрука роти 399 стрілецького полку 111 стрілецької дивізії. Нагороджений орденом Слави III ступеня і медаллю «За оборону Москви» (а пізніше, до 40-річчя Перемоги — і орденом Вітчизняної війни I ступеня) .

Після війни — аспірант Інституту історії АН СРСР. Консультант відділу агітації і пропаганди ЦК ВЛКСМ (1945), завідувач відділом журналу «Молодий більшовик» (з 1946).[1]

З 1950 р. — науковий співробітник Інституту історії АН СРСР. Захистив кандидатську дисертацію «Царизм і монополії в паливній промисловості Росії напередодні Першої Світової війни» (1953).[3]

Займався економічною історією царської Росії періоду капіталізму, історією російського революційного руху і демократичної думки кінця XIX — початку XX століть, до 1970 року опублікував понад сто робіт[4]. З середини 1950-х років активно брав участь в створенні, написанні і редагуванні багатотомної «Всесвітньої історії». Тоді ж почав займатися питаннями методології і філософії історії, еволюції ідеї утопії і поняття людства та ін. В 1964 р. створив і очолив сектор методології історії, який об'єднав істориків, культурологів і філософів. У колективній монографії «Історична наука і деякі проблеми сучасності» (1969) Гефтер представив неортодоксальний портрет В. І. Леніна, описавши недомовленості, протиріччя і неясності в ленінських поглядах[5] . Після виходу книги сектор методології закрили за вказівкою відділу науки ЦК КПРС, з формулюванням «за ідеологічною невідповідністю». Гефтер припинив друкуватися і був змушений працювати «в стіл». У 1976 р. за власним бажанням вийшов на пенсію[4].

З середини 1970-х років брав участь у правозахисному і дисидентському русі[4][6] . Один із засновників і авторів самвидавного журналу «Поиски» («Пошуки», 1978—1980). У 1982 р. вийшов з КПРС. У 1978 р. в листі американському історику Стівену Коену Гефтер так писав про себе [6] :

… я не дисидент в звичному сенсі, я, якщо завгодно, аутсайдер або, по Вашій термінології, єретик. Я не знаю відповідей заздалегідь і пробиваюся до питань, завжди готовий зробити посильне, щоб допомогти в цьому іншим, більш молодим …

З 1987 р., після початку перебудови, Гефтер знову отримав можливість друкуватися і працювати. У 1991 р. вийшла збірка його публіцистичних і історичних статей «З тих і цих років»[7] . Спільно з Ю. Н. Афанасьєвим і А. Д. Сахаровим заснував суспільно-політичний клуб «Московська трибуна». З 1992 р. — президент науково-просвітницького центру «Голокост» . З лютого 1993 р. — член консультаційно-аналітичної ради при Президентові Росії. На знак протесту проти розстрілу Верховної ради РФ пішов з цієї посади[7].

Помер 15 лютого 1995 року[8][9] .

Соціально-історичні погляди

Гефтер рішуче не приймав офіційну точку зору, згідно якої історія СРСР виглядала як суцільний тріумфальний шлях від перемоги до перемоги під керівництвом В. І. Леніна, а після його смерті партії . Він розглядав революцію як трагічний процес, як катастрофу (скоріше не в загальноприйнятому розумінні, а в термінах "теорії катастроф ", створеної Р. Томом). На думку Гефтера, капіталізм в царській Росії явно не дозрів для соціалізму, але перезрів для суто буржуазної революції. Тому російська революція в своєму розвитку неминуче мала прагнути до соціалізму. Нерозвиненість капіталізму породила все зигзаги революції та післяреволюційного розвитку, визначила рамки, в яких повинні були діяти комуністи і за межі яких не можна було вийти. Партія не була творцем історії, історія «сама творилася». Тому для розуміння всього радянського періоду необхідно вивчати історію російського капіталізму.

Основні роботи

Книги

  • Гефтер М. Я. Из тех и этих лет… / Ред. и сост. Е. И. Высочина. Фонд им. Н. И. Бухарина. — М.: Прогресс, 1991. — 484 с. ISBN 5-01003290-2.
  • Гефтер М. Я. Эхо Холокоста и русский еврейский вопрос. — М.: Российская библиотека Холокоста, 1995. — 290 с.
  • Гефтер М. Я. Россия: диалоги вопросов. — М.: Утопос, 2000. — 88 с.
  • Гефтер М. Я. Смерть-Гибель-Убийство. Серия «Весь Гефтер». Книга вторая. — М.: Утопос, 2000. — 200 с.
  • Гефтер М. Я. Там, где сознанию узко и больно. — М.: КДУ, 2004. — 160 с.
  • Гефтер М. Я. Тренировка по истории. — М.: Русский Институт, 2004. — 192 с.

Статті в наукових виданнях

  • Гефтер М. Я, Гиндин И. Ф. Требования дворянства и финансово-экономическая политика царского правительства в 1880—1890-х годах // Исторический архив. — 1957. — № 4. — С. 122—155.
  • Гефтер М. Я., Мальков В. Л. Ответ американскому ученому: (Обзор отчетов сотрудников сектора по разработке методологии истории Института истории АН СССР на анкету А. Менделя. С прилож. текста анкеты) // Вопросы истории. — 1966. — № 10. — С. 29—50.
  • Гефтер М. Я. Борьба вокруг создания металлургического треста в России в начале XX в.: (Из истории монополистического капитализма в России) // Исторические записки. — 1954. — Т. 47. — С. 124—148.
  • Гефтер М. Я. В преддверии гибели: [О Н. И. Бухарине] // Вопросы истории естествознания и техники. — 1988. — № 4. — С. 4—9.
  • Гефтер М. Я. Важные вопросы истории России периода империализма: [О состоявшейся 12-17 сентября 1961 г. в Ленинграде сессии научного совета по проблеме «Исторические предпосылки Великой Октябрьской социалистической революции», посвященной теме «Об особенностях империализма в России»] // Вестник АН СССР. — 1962. — № 1. — С. 138—140.
  • Гефтер М. Я. Вступление России в период империализма. Социально-экономические предпосылки первой русской революции // История и социология. — М., 1964. — С. 214—246.
  • Гефтер М. Я. Из истории монополистического капитализма в России: (Сахарный синдикат) // Исторические записки. — 1951. — Т. 38. — С. 104—153.
  • Гефтер М. Я. Из истории проникновения американского капитала в царскую Россию до первой мировой войны // Исторические записки. — 1950. — Т. 35. — С. 62—86.
  • Гефтер М. Я. История — позади? Историк — человек лишний? // Вопросы философии. — 1993. — № 9. — С. 3—15.
  • Гефтер М. Я. К истории топливно-металлургического «голода» в России накануне первой мировой войны // Исторический архив. — 1951. — Т. 6. — С. 49—80.
  • Гефтер М. Я. Многоукладность — характеристика целого // Вопросы истории капиталистической России: Проблема многоукладности. — Свердловск: Уральский государственный университет, 1972. — С. 83—99.
  • Гефтер М. Я. Очерки истории Московского государственного университета от середины 1880-х годов до 1940 года // Ученые записки МГУ. — 1940. — Вып. 51. — С.48—62.
  • Гефтер М. Я. Проникновение английского капитала в Россию (1898—1902): [Публик. и предисл.] // Исторический архив. — 1960. — № 6. — С. 76—104.
  • Гефтер М. Я. Топливно-нефтяной голод в России и экономическая политика третьеиюньской монархии // Исторические записки. — 1969. — Т. 83. — С. 76—122.
  • Гефтер М. Я. Царизм и законодательное «регулирование» деятельности синдикатов и трестов в России накануне первой мировой войны // Исторические записки. — 1955. — Т. 54. — С. 170—193.
  • Гефтер М. Я. Царизм и монополистический капитал в металлургии юга России до первой мировой войны: (К вопросу о подчинении государственного аппарата царизма монополиям) // Исторические записки. — 1953. — Т. 43. — С. 70—130.

Статті у науково-популярних виданнях

  • Гефтер М. Я. Вчера или также завтра? // Знание — сила. — 1993. — № 11. — С. 2—5.
  • Гефтер М. Я. Прикосновение к правде // Родина. — 1994. — № 3—4. — С. 120.
  • Гефтер М. Я. Прощальная запись // 3нание — сила. — 1991. — № 9. — С. 13—21.
  • Гефтер М. Я. «…Страстное молчание». Раздумья о человеке в художнике: [О художнике Юрии Ларине] // Родина. — 1989. — № 1. — С. 50—52.
  • Гефтер М. Я. Суверенная провинция: Размышления о судьбах Сибири // Родина. — 1990. — № 11. — С. 58—61.
  • Гефтер М. Я. Я был историком: [Положение историка-профессионала к концу века ХХ] // Знание — сила. — 1993. — № 9. — С.87—91.

Статті в енциклопедіях

  • В годы реакции // Детская энциклопедия. — M., 1967. — Т. 8. — С. 545.
  • Империализм в России // Большая советская энциклопедия. — 3-е изд. — 1972. — Т. 10. — С. 158—160.
  • Империализм в России // Советская историческая энциклопедия. — 1964. — Т. 5. — С. 818—823.
  • Крах помещичьего закона // Детская энциклопедия. — М., 1967. — Т. 8. — С. 548—551.
  • Методология истории // Советская историческая энциклопедия. — 1966. — Т. 9. — С. 387—398.
  • Продамет // Большая советская энциклопедия. — 2-е изд. — 1955. — Т. 34. — С. 597.
  • Продаруд // Большая советская энциклопедия. — 2-е изд. — 1955. — Т. 34. — С. 597—598.
  • Продвагон // Большая советская энциклопедия. — 2-е изд. — 1955. — Т. 34. — С. 598.

Пам'ять

У квітні 2012 р. в пам'ять про вченого і з метою роботи над систематизацією його праць був відкритий інтернет-журнал «Гефтер» (головний редактор Гліб Павловський).[10]

9 грудня 2016 р. у місті Сімферополі на будинку, де народився і виріс М. Я. Гефтер, було встановлено меморіальну дошку. Всекримський єврейський конгрес і Таврійський клуб, які встановили меморіальну дошку, в той же день провели першу міжнародну конференцію «Гефтеровские чтения: Симферопольский Ров в контексте современности», приурочена до 75-ї річниці з дня трагічних подій — розстрілів кримчаків та євреїв на 10-му км шосе Сімферополь-Феодосія[11].

Примітки

  1. Московский университет в Великой Отечественной войне. - 4-е изд., перераб. и доп. (рос.). Москва: Издательство МГУ. 2020. с. 29. ISBN 978-5-19-011499-7.
  2. Кожокин Е. М. О значении неполитического лидерства, или Михаил Гефтер // Труд и социальные отношения (рос.). Москва. с. 3–4. ISSN 2073-7815. ISSN 2073-7815.
  3. Царизм и монополии в топливной промышленности России накануне Первой мировой войны. Михаил Гефтер (ru-RU). Процитовано 29 березня 2021.
  4. Высочина, 2000.
  5. Кожокин, 2014, с. 7.
  6. Кожокин, 2014, с. 8.
  7. Кожокин, 2014, с. 11.
  8. Умер Михаил Гефтер – выдающийся российский гуманист // Независимая газета. — М., 1995. № 29 (2).
  9. Он был бескорыстным искателем истины // Известия.  1995. № 31 (2).
  10. О проекте. Михаил Гефтер (ru-RU). Процитовано 29 березня 2021.
  11. Сквозь замутненное стекло. Михаил Гефтер (ru-RU). Процитовано 29 березня 2021.

Література

  • Высочина Е. И. Михаил Яковлевич Гефтер (1918–1995) / сост. Л. В. Максакова // Историки России: послевоенное поколение. — М. : АИРО-ХХ, 2000. — 30 січня. С. 79—114. — ISBN 5-88735-065-2.
  • Кожокин Е. М. О значении неполитического лидерства, или Михаил Гефтер // Труд и социальные отношения. — М., 2014. № 2 (30 січня). С. 3—13. ISSN 2073-7815.
  • А. Твардовский. М. Гефтер. XX век. Голограммы поэта и историка / сост. Е. И. Высочина. — М. : Новый хронограф, 2005. — 496 с. — ISBN 5-94881-038-0.
  • Московский университет в Великой Отечественной войне. — 4-е, переработанное и дополненное. — М. : Издательство Московского университета, 2020. — С. 16, 27, 28, 29, 449, 551. — 1000 прим. — ISBN 978-5-19-011499-7.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.