Глушкевич Маріян Феофілович

Маріян-Костянтин Феофілович Глушке́вич (31 березня 1877, село Дидьова, нині Боберка Турківського району Львівської області — 17 липня 1935, Львів) — галицький громадський діяч і поет-модерніст москвофільського напряму.

Глушкевич Маріян Феофілович
Народився 31 березня 1877(1877-03-31)
Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 17 липня 1935(1935-07-17) (58 років)
Львів, Польська Республіка
Поховання
Личаківський цвинтар[1] : 
Країна  Російська імперія
 Польща
Діяльність поет, журналіст, політик
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов російська і польська
Жанр поема

Біографія

Маріян Глушкевич закінчив юридичний факультет Львівського університету — пізніше освіта дозволила йому виступити як захиснику на політичному процесі проти Сандовича та товаришів, де він захищав Семена Бендасюка. Під час Першої світової війни працював у російській військовій адміністрації у Перемишлі, виконуючи функції міського голови, після відступу російських військ виїхав до Росії. Спочатку проживав у Києві, потім переїхав до Ростова-на-Дону, де працював юристом у банку. Під час перебування у Ростові надрукував публіцистичну роботу «Погляд на минуле, сучасне і майбутнє Прикарпатської Русі». Неприйняття більшовизму та туга за рідним краєм змусили його залишити СРСР, у 1920 році. Майже все подальше життя Глушкевич прожив у Львові. На початку 1920-х років був доцентом Львівського таємного університету. До 1928 року він очолював товариство ім. Качковського, згодом поступово відійшов від активного громадського життя, писав статті на юридичну тематику у деякі українські видання. Помер у Львові, був похований на Личаківському цвинтарі. Феофіл Глушкевич був одружений з донькою громадського діяча Богдана Дідицького[2]

Творчість

Писав російською, зрідка українською мовами. Видав три поетичні збірки. Як вказував літературний критик та етнограф Юліян Яворський, поетика Глушкевича базувалась на традиціях класичної російської поезії та у певній мірі перекликалася з Фетом та іншими поетами-ліриками того часу[3].

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 393.
  2. В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936).
  3. Новейшая червонорусская лирика — Львів, 1902

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.