Городище (Малин)

Городи́ще — колишнє село в Малинському районі Житомирської області України, на лівому березі річки Ірша. З 1973 року — частина міста Малин.

село Городище
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада  Малинський район
Рада Українська сільська рада
Основні дані
Засноване XVI століття
Населення частина міста Малин
Географічні дані
Географічні координати 50°45′40″ пн. ш. 29°17′37″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 160 м
Водойми річка Ірша
Найближча залізнична станція Малин
Відстань до
залізничної станції		 3 км
Місцева влада
Карта
Городище
Городище
Мапа
Городище на російській військовій мапі 1873 року.

Історія

1529 року Івашко Немирич (пол. Iwaszko Niemirycz) — королівський придворний і чорнобильський орендар, отримав привілей побудувати на лівому березі Ірші нижче Малина замок і закласти поселення. Ця місцевість стала спадковою власністю роду Немиричів.

1796 року в селі було 220 мешканців; 1864 року — 402 православних та 20 римо-католиків; 1882 року — 417 православних та 31 римо-католик; 1900 року — 720 мешканців (113 дворів).

До кінця XVIII століття в Городищі існувала окрема парафіяльна церква в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. На 1882 рік віряни вже були приписані до малинської православної парафії; дерев'яна однопрестольна Олександро-Невська церква[1].

На 1900 рік в Городищі діяли паровий млин і цегельний завод; 1087 десятин землі належало селянам та 1990 десятин власникам села — родині Гіжицьких.

1902 року поблизу Городища була прокладена залізниця Київ — Ковель.

7 березня 1923 року, постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини», створений Малинський район[2][3]. Того ж року була створена Городищенська сільська рада з центром у с. Городище. З 1923 року до 1937 року село, в складі Малинського району, належало до різних територіальних утворень  — Київської губернії, Волинської губернії, Київської та Житомирської областей[4][5][3].

1926 року в селі було 995 мешканців (225 дворів); 1941 року — 1480 мешканців (434 двори).

14 листопада 1943 року Городище було визволено від німецьких військ. 87 жителів села не повернулися додому з боїв Другої світової війни.

1951 року відкрито професійно-технічне училище № 36.

11 серпня 1954 року село перепідпорядковане Пинязевицькій сільській раді (5 серпня 1960 року перейменована на Українську сільську раду).

3 березня 1973 року Городище включене в межі міста Малин[6].

Археологічні знахідки

На 1895 рік за свідченнями Володимира Антоновича в Городищі, на березі річки Ірші, розташовувалось доволі велике стародавнє чотирикутне деревлянське городище 87 сажень в окружності, яке захищали вали та рів.

Біля села знаходився могильник X — XIII століття з 5 курганів. 1878 року три з них були розкопані Антоновичем — у двох на вершинах курганів були численні пізніші могили; в усіх трьох в підґрунті древні могили; скелети лежали в двох курганах головами на захід, в одному — на південний схід; при них були залізні цвяхи, ножі і кресала, кремені, черепки від посуду, уламки залізних предметів, срібні персні.

Також біля села були знайдені нуклеус з кременю, 7 пряселець з червоного шиферу й одне глиняне, намисто з сердоліку, залізний наконечник списа.

Відомі власники

Відомі люди
  • Мартинчук А. А. — уродженець села, заслужений учитель УРСР.

Мапи

Примітки
  1. «Памятная книжка Киевской Епархии». Сост. Воронов А., свящ. Антонов В. — К.: Типографія Г. Т. Корчак-Новицького, 1882. — с. 129, 130 (рос.)
  2. 7 березня 2013 року виповнюється 90 років з часу утворення Малинського району // Малин. Все про місто
  3. До Київської губернії входив Малинський округ з окружним центром в м. Малин // Малин. Все про місто
  4. «Про ліквідацію Малинської Округи на Київщині» // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України за 1924 рік. — Харків: Друкарня УВО ім. М. Фрунзе, 1924. — с. 890—891
  5. «Про точний розподіл території зліквідованої Малинської Округи на Київщині між Київщиною й Волинню» // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. — Харків: Друкарня ПУ УВО ім. М. Фрунзе, 1925. — с. 213-215 Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.
  6. «Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795–2006. Довідник. Офіційне видання». — Житомир, 2007. — стор. 249. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 листопада 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.