Грицей Оксана Йосипівна

Народилась 11 травня 1915 року в місті Долині (тепер с. Оболоня, вул. Одиниця), у родині судового упорядника Йосипа Винника. Батько, людина освічена та інтелігентна, привив своїй дочці любов до книжки, цікавість пізнання світу, почуття патріотизму і любові до свого народу. Він же першим звернув увагу на великий потяг дочки до творчості.

Навчаючись у Долинській початковій школі, а пізніше у гімназії, Оксана малювала портрети вчителів, товаришів. За наполяганням батька, дівчина пішла у медицину — після гімназії закінчила різні медсестринські курси.

Оксана Винник, як активістка українського молодіжного націоналістичного підпільного руху, підпала під польські репресії 1930-х років. Під політичним арештом вона відбула в Золочівській тюрмі весь 1937 рік, не маючи можливості навіть бути на похороні свого батька Йосипа Винника і рідного брата Мар'яна Винника, який трагічно загинув.

Час перебування у Золочівській тюрмі став часом формування суспільно–політичної зрілості Оксани. Від 1938 року вона жила у Львові, поринувши у вир мистецького і політичного життя міста. Влітку Оксана Грицей склала з успіхом вступні іспити в «Інститут штук пластичних». Відомо, що роботи Оксани Винник були представлені митрополиту Андрею Шептицькому, котрий високо оцінив талант молодої дівчини і запропонував стипендію для продовження освіти. Проте Друга світова війна завадила здійсненню райдужних планів молодої майстрині.

Уникаючи переслідувань, Оксана Грицей виїхала до Кракова. Тут вона познайомилась із талановитим українським скульптором, художником Михайлом Черешньовським. За вказівкою Проводу ОУН Оксана і Михайло переїхали до Болехова займатися підпільною діяльністю. Під вивіскою «мистецької майстерні» різьблення по дереву вони створили культурно-просвітницький осередок для молоді.

Молоде подружжя Черешньовських, котре взяло шлюб у Болехівській церкві 28 березня 1942 року було для всіх справжнім взірцем. У тяжкі воєнні роки німецької окупації вони поєднували творчу роботу, господарські обов'язки, активну підпільну діяльність. Оксана і Михайло з цілої околиці вчили дітей ремеслу столярства, різьби по дереву, малювання. У 1942 році в подружжя Оксани і Михайла народився син Святослав, який у 1943 помер, а у 1944 році — дочка Звенислава. Восени того ж року Михайла мобілізували до війська, і доля назавжди розлучила його з дружиною Оксаною. Зневіреній жінці долати труднощі воєнного і повоєнного часу допоміг працівник залізниці Юліан Грицей. Маючи безкоштовний проїзний квиток на поїзд і обслуговування у Львівській залізничній лікарні, допоміг Оксані лікувати дочку.

Вже по війні, в 1948 році Оксана та Юліан Грицей побралися. У цей час лікарі вилікували дочку Оксани (від першого шлюбу), а у 1949 році жінка народила новому чоловікові сина Степана, який стане, як і мати, художником.

У повоєнний час величезна любов до образотворчого мистецтва перебороли всі труднощі, і Оксана Грицей малює своїх дітей, маму, природу, друзів та знайомих. Багато в чому підтримав її чоловік. Він був майстерним столяром. За проектами дружини Юліан зробив перші столярні вироби, а вона технікою випалювання їх декорувала.

Нарешті в 1951 році у Львові на виставці було виставлено 2 дерев'яні шкатулки, оформлені технікою випалювання, авторства Оксани Грицей, а в наступному (1952) — на виставці експонувалась серія випалених майстринею портретів, зокрема Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана Хмельницького та інших видатних людей України. З Львівських всі експонати потрапили на республіканську виставку в Києві, відтак ім'я долинської мисткині стало відомим відразу на всю країну.

У 1953 році Оксана Грицей поступила в Станіславське кооперативне товариство художників. Відтоді щороку свої роботи майстриня експонувала на обласних, республіканських виставках, почала отримувати перші солідні замовлення. Так, у тому ж (1953) році для музею ім. Пушкіна та ім. Чайковського в селі Кам'янці Кіровоградської області Оксана Грицей виконала портрети Олександра Пушкіна і Петра Чайковського. Через рік — портрети Богдана Хмельницького та Івана Богуна для Станіславського краєзнавчого музею.

На виставці в Москві в 1954 році (святковий ювілений рік 300-ліття Переяславської ради) експонували роботу Оксани Грицей — портрет Лесі Українки. Тоді ж для Львівського музею Івана Франка вона виготовила три його портрети у різному віці.

У 1960—1980-их роках серед найкращих робіт Оксани Грицей — шкатулка з портретом Тараса Шевченка, яка зберігається в Центральному Будинку Народної творчості в Києві; портрет Лесі Українки в Луцькому музеї поетеси, портрет Марка Черемшини — для літературно-меморіального музею в Снятині; комплекти шахів зі столиками і стільцями в гуцульському стилі; тарелі з портретами Лесі Українки, Василя Стефаника, Василя Касіяна (всі — 1971), Івана Франка (1973), Тараса Шевченка (1971), Ольги Кобилянської (1985); альбом «Маруся Чурай» (1985) і багато інших.

Незабутнім для художниці та її родини виявився 1970 рік — Оксана Грицей стала членом Спілки художників України, а в грудні 1980 року отримала почесне звання «Заслуженого майстра народної творчості України». Майстриня стала по-справжньою відомою — у пресі раз-по-раз друкувалися статті, відгуки, публікації про творчість художниці.

Уже відомий майстер образотворчого та декоративного мистецтва Оксана Йосипівна Грицей бачила втілення своїх громадських, суспільних обов'язків у вихованні підростаючого покоління, зокрема юних художників. Відтак, працюючи керівником мистецьких гуртків у районному будинку піонерів у місті Долині, О. Й. Грицей вкладала у роботу все багатство своєї душі. Під її керівництвом діти пізнавали ази творчості, а пізніше поступали у вузи та технікуми, ставали студентами вищих, середніх спеціальних і мистецьких закладів. Знана майстриня брала активну участь у формуванні і створенні музичної і художньої школи в Долині.

13 серпня 1988 року Оксана Грицей померла. Сьогодні справу своєї матері продовжує її син Степан.

У теперішній час (2000-ні) роботи Оксани Грицей зберігаються в провідних музеях України, в приватних збірках шанувальників мистецтва Куби, Канади, США, Польщі, Індії, Німеччини та інших країн.

• Грицей Оксана Йосипівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 188. — ISBN 5-88500-042-5.

• Грицей Оксана Йосипівна // Сайт Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. Франка.