Гробниця Ширваншахів

Гробниця Ширваншахів, усипальниця Ширваншахів, тюрбе Ширваншахів (азерб. Şirvanşahlar türbəsi — одна з трьох будівель, розташованих у нижньому дворі палацового комплексу Ширваншахів (два інших — Шахська мечеть та Палацова лазня). [1]

Гробниця Ширваншахів

40°21′58″ пн. ш. 49°50′00″ сх. д.
Країна  Азербайджан
Розташування Баку
Тип пам'ятка історії і мавзолей
Стиль Shirvan-Absheron architectural schoold
Гробниця Ширваншахів
Гробниця Ширваншахів (Азербайджан)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Над входом в усипальницю збереглася китабе, що розповідає про історію будівництва та архітектури цієї будівлі. У написі вказується ім'я володаря, який наказав спорудити цю будівлю. Це — ім'я володаря ширваншаха Халіл улла I (роки правління 1417—1462). Згадується також час побудови: на усипальниці позначений 839 рік хіджри (1435/1436 рр.). [2] Китабе усипальниці висічені у два ряди написів [3] шрифтом «насх» — коранічна (сура XII, вірш 92-й) і хадис.

Величний султан(е), великий Шірваншах, тезка пророка Аллаха, захисник релігії Халілулла - так увічнить Аллах його царство і влада - наказав збудувати світлу усипальницю (гробницю) для своєї матері і свого сина, - хай помилує їх Аллах. вісімсот тридцять дев'ятий рік[4]

У 1954 році напис на китабі була вивчена вченим-сходознавцем А. Алескерзаде. На китабі, розташованому над порталом усипальниці, ім'я архітектора було зазначено дзеркально. Ім'я архітектора зашифрували тому, що архітекторам на той час було заборонено писати свої імена на будівлях. [1] За версією азербайджанського вченого, історика-епіграфісти Машадіханум Нейматовойї на китабі ім'я архітектора не було зашифровано. На думку М. С. Нейматової напис читається як: «الحمد لله و الهاهيهي» («Хвала Аллаху і Його благословення»).[5][6]

Під час археологічних розкопок, проведених у 1947 році, були виявлені шість поховань. Будівля мечеті використовувалося як медресе, внаслідок чого могили в усипальниці були частково пошкоджені.[7]

Поховання
Поховання усипальниці

З написів на китабі відомо, що гробниця була побудована на замовлення ширваншаха Халілуллаха для його матері та сина. Тут також були поховані й інші члени сім'ї Ширваншахів. Під час розкопок 1947 року під зруйнованою підлогою були знайдені кам'яні плити. Було встановлено, що ці кам'яні плити є надгробними плитами семи поховань. Два з цих поховань були порожні. [1]

Історик XV століття Хондемір у своїй загальній історії «Хабіб ас-сійар» (Друг життєписів) писав, що шах Сефевідів Ісмаїл I обіцяв помститися за батька й діда та спалити кістки Ширваншахів у вогні.[8] [9] За версією доктора історичних наук Каміля Фархадоглу саме після взяття Баку Сефевідами в 1501 році дві могили усипальниці були спаплюжені.

Придворний поет Палацу Ширваншахів кінця XIV століття — початку XV століття Бадр Ширвані у своїх газелях розповідає про похованих в усипальні. [9]

В одній з могил був похований Фаррух Ямін (1435—1442) — син ширваншаха. При вивченні останків на кістках черепа і грудної клітки були виявлені нитки. При очищенні було виявлено, що це залишки кафана. Згідно з газелями Бадр Ширвані, похований в усипальниці син ширваншаха помер у віці семи років.

У другій могилі, судячи за останками, покоїться літня жінка. Про це свідчать зуби і крихкість кісток. Бадр Ширвані писав, що ім'я матері ширваншаха було Бике, вона була визнана шанованою жінкою і померла у 839 році гіджри (1435—1436 рр.).

У третій могилі покоїться дружина ширваншаха Шахруха — Ханіка ханум. Бадр Ширваіи згадуючи ім'я Ханіка говорив про «краси гідної султанів». Ханіка була полонянкою ватажка держави Кара-Коюнлу Кара Юсуфа, потім (після його смерті) була доставлена ширваншаху Шахруху, який згодом одружився з нею.

У четвертій могилі був похований шейх Салах, дворічний син ширваншаха. Він жив у 847—849 (1443—1445) роках гіджри. У цій могилі були знайдені глазуровані деталі з кераміки і частини люстри.

П'ята могила — це могила 19-річного Ібрагіма II . У цій могилі також були знайдені фрагмент шовкової тканини, блакитна намистина і золота шпилька довжиною 36 см.[10] Золота шпилька XV століття прикрашена бірюзою і шістьма рубінами. [9]

Також у гробниці було знайдено великий скелет висотою 2,10 метра. Передбачається, що цей скелет належить самому Халіл-улла I. Поруч зі скелетом були виявлені гребінь та золоті сережки.

Архітектурні особливості

Загальне планування і будівництво
Деталі сталактитів порталу

Єдиний вхід до гробниці — багато оздоблений портал. При вході до усипальниці є дві маленькі кімнати з правого і лівого баків коридору. Ці кімнати, ймовірно, належали релігійним діячам.

Тюрбе-усипальниця складається з хрестоподібного в плані центрального залу, перекритого куполом, і чотирьох невеликих приміщень із стрілчастими склепіннями. Промальовані купол з частково загостреною вершиною покритий площинними геометричними малюнками і спирається на нескладну систему сферичних вітрил. Така композиція плану характерна для багатьох культових споруд Азербайджану XVII—XVIII століть. [11] Два приміщення в глибині обсягу, утворені кінцями хреста, розділені на два поверхи, сполучені кам'яними сходами в товщі стіни; вони мали, ймовірно, службове призначення. [12] Зовнішня поверхня купола над центральним залом колись була облицьована глазурованими цеглинами зеленувато-блакитного кольору. Однак це облицювання не збереглося до наших днів.[13]

Основними елементами інтер'єру, де домінує тектоніка архітектурних мас, є конструктивні форми, доведені до досконалості. Тут послідовно з'являються архітектурні прийоми, які характеризуються майстерністю архітектора Аль-Алі і розробленого ідеального художнього стилю.

Портал та декорації фасаду

Чітко виділяючись на гладі стін, обсяг порталу з чудовими пропорціями прорізає лінію карниза, виділяючись на тлі стрілчастого купола. Портал являє собою глибоку прямокутну нішу, завершену стрілчастим напів-куполом з рубчастого поверхнею. Основа напів-купола опирається на чотириярусний пояс сталактитів. Архівольти арки покриті стилізованим рослинним орнаментом. [14] Над її замком розташовані дві арабомовних написи, виконані почерком насх. Тимпани порталу заповнені орнаментом рослинного характеру. Ширина орнаменту — 2 мм, а глибина його подекуди сягає 20 мм.[15] Прямокутна ніша входу переходить чотирма рядами сталактитів у стрілчастий напівкупол. Зовнішня і внутрішня арки сталактитового зводу облямовані джгутами.

На бубні над входом до усипальниці є шестикутна фігура, в якій ім'я «Алі» висічено шість разів. Портал на півметра виступає над входом. На тлі орнаменту рельєфно виступають два однакових симетрично розташованих медальйончики зі стилізованими написами імені зодчого Мухаммед-Алі. Написи рекомендують зодчого як каліграфа, що володіє великим смаком. Восьмигранний кам'яний купол, високо піднімається над дахом будівлі, весь покритий великим геометричним орнаментом.[16]

Галерея
  • План усипальниці Палацу Ширваншахов в розрізі
  • Усипальниця Палацу Ширваншахов
  • тюрбе
  • Залишки полотна ( Кафа ), виявлені в першій гробниці
  • Золота шпилька і сережки, знайдені в похованнях

Примітки
  1. Фархадоглы, 2006.
  2. Левиатов, 1944.
  3. Дадашев, Усейнов, 1946.
  4. Ашурбейли, 1992, с. 168.
  5. Нейматова, 1963
  6. Muradov V. {{{Заголовок}}}. — Bakı : Maarif, 1983. — 157 с.
  7. Muradov V. Orta əsr Azərbaycan şəhərləri. — Bakı: Maarif, 1983. — 157 с.
  8. Хасан Румлу, с. 47; Хондемир, т. III, ч. 4, с. 30-31; Дорн, с. 588—589; Ашурбейли. Ук. раб., с. 125.
  9. Ашурбейли С., 2006, с. 128.
  10. Н. В. Минкевич-Мустафаева. Гробницы в усыпальнице ширваншахов. «ДАН Азерб. ССР», 1947, № 1,с. 44.
  11. Саламзаде, 1964, с. 235.
  12. Дадашев С.А. Усейнов М.А., 1948, с. 16.
  13. S. Dadaşov, M. Useynov (1955). Bakının memarlıq abidələri. Bakı: Azərbaycan SSR Elmlər Akademiyası Nəşriyyatı, 42.
  14. Мамед-заде К.М., 1983, с. 26.
  15. Аскерова Н. С. Архитектурный орнамент Азербайджана. Баку, Изд. АН Азерб. ССР, 1961, 66 с.
  16. Дадашев С. А., Усейнов М.А. Архитектура Азербайджана 3 -19 веков. — Москва: Изд-во Академии архитектуры СССР, 1948.

Література
  • Fərhadoğlu Kamil. İçərişəhər. — Bakı: Şərq-Qərb nəşriyyatı, AMEA Arxeologiya və Etnoqrafiya İnstitutu, 2006. — 256 с.
  • Muradov V. Orta əsr Azərbaycan şəhərləri. — Bakı: Maarif, 1983. — 157 с.
  • Şamil Fətullayev-Fiqarov. Bakının memarlıq ensiklopediyası. — Bakı: Şərq-Qərb, 2013. — 528 с.
  • S. Dadaşov, M. Useynov. Bakının memarlıq abidələri. — Bakı: Azərbaycan SSR Elmlər Akademiyası Nəşriyyatı, 1955.
  • Левиатов В. Н. Памятники азербайджанской культуры (Бакинский дворец ширваншахов). — Баку: Издательство Азербайджанского филиала Академии наук ССР, 1944. — 52 с.
  • Нейматова, М. С. Эпиграфические памятники и их значение в изучении социально-экономической истории Азербайджана (XIV—XIX вв.). — Баку: Издательство Азербайджанского филиала Академии наук ССР, 1968.
  • Ашурбейли С. Б. История города Баку. Период средневековья. — Б.: Азернешр, 1992. — 408 с. — ISBN 5-552-00479-5.
  • Мамед-заде Камил Маммедали оглы. Строительное искусство Азербайджана: с древнейших времен до XIX в.. — Баку: Элм, 1983. — 336 с.
  • Саламзаде А. В. Архитектура Азербайджана XVI—XIX вв.. — Баку: АН Азерб. ССР, 1964. — 254 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.