Грушка (Івано-Франківський район)

Грушка — село, колишній центр сільської ради, розташоване за 7 км від центру громади та за 35 км від залізничної станції Івано-Франківськ.

Поблизу села проходить автомобільний шлях. Населення — 2191 чоловік.

Сільраді підпорядковалось село Мельники.

З 2020 року село Грушка входить до Тлумацької міської громади, Івано-Франківського району.

На околицях села Грушки знайдено скарб ливарних виробів доби пізньої бронзи, що складався з 142 предметів.

Виявлено 4 різночасові поселення :Поселення Грушка І пізнього палеоліту, мезоліту, південно-східна окраїна села, урочище Замети.

Поселення Грушка ІІ пізнього палеоліту, мезоліту, північно-східна окраїна села, урочище Могилка.

Поселення Грушка ІІІ пізнього палеоліту, один кілометр на південний схід від села, урочище Від Озерян.

Поселення Грушка ІV голіградської культури фракійського гальштату.[2]

Перша письмова згадка про село 27 червня 1440 року в протоколах галицького суду[3].

Під час походу козаків в Галичину у загонах С. Височана перебувало понад 50 селян з Грушки й Озерян. Восени 1648 року жителі села напали й розгромили маєток шляхтича в Живачеві, а в 1649 році — Палагицький замок.

Фільварки: Мангайм — знаходився в центрі села, власниця Ханіна Мангайм, в кінці 19 ст, перенесено в Теодорівку

Букоємський — на вулиці Кашуби, Білуники, шкромиди та присілок Мельники

Еремброди з Букачів вулиця Руда (поблизу Тлумача) 500 моргів поля.

Трояни власниця дружина адвоката Трибальського

в 90-х рр 19 ст засновано «Просвіту» її засновниками були о. А.Кадайський та п'ять селян Іван Лялюк, Микола Лазарів, Микола Лазарів, Іван Шевчук, і Теодор Меринда, при читальні існував хор, оркестр, танцювальний гурток і товариство «Відродження»

Дирегентом хору був Богдан Юрій.

У 30-х роках XX ст. в Озерянах діяв осередок КПЗУ, який поширював свій вплив і на село Грушку. В селі були організації КСМЗУ та «Сельроб».

У 1934—1939 рр. село входило до об'єднаної сільської ґміни Хоцімєж Тлумацького повіту.

У 1939 році в селі проживало 2 940 мешканців, з них 2 860 українців-грекокатоликів, 60 українців-римокатоликів, 10 поляків, 10 євреїв[4]

Виходець з села І. М. Тимчук у роки Німецько-радянської війни командував партизанською бригадою на окупованій території братньої Білорусі, удостоєний звання Героя Радянського Союзу, у той час як інші односельці боролися проти окупантів на рідній землі[5].

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Отинійському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Грушка і Торговиця.[6]

В першій половині 19-го ст. в Грушці діяла однокласова школа, в якій учителював сільський дяк.

В другій половині 19-го ст. в Грушці почала діяти двокласова школа.

Після Першої світової війни побудована двоповерхова 6-ти класова школа директором школи до 1944 року був Атанас Шевчук.

Під час радянської окупації, діяла 8-ми класова пізніше 10-ти та 11-ти річні школи.

Зараз діє Грушківський Навчально-Виховний Комплекс

• Дошкільний Навчальний Заклад
• ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Пам'ятник січовим стрільцям 1990 року (побудований на місці колишнього спорудженого 1931 року ОУНівцями та знесений 1958 р)

Пам'ятна скульптура Скасування кріпацтва

Меморіальний хрест на місці криївки УПА в урочищі Кадоба.

Теодор Меринда ?-? — сільський війт, один із організаторів виборів 1897 р.

Іван Гуменюк 1923—1939

Іваш Шкромида 1939

Михайло Тимчук 1939—1944 — сільський війт, репресований сталінський радянськи окупаційним режимом

після приходу комуністів таємно співпрацював з підпіллям ОУН, разом із братом Миколою протидіяв організації колгоспу.

• Андрейчук Іван Федорович — командир сотні УПА «Залізні», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА, учасник більш як 18 збройних акцій проти військ НКВС. Загинув у селі.
• Дузінкевич Мирослав Михайлович (* 1976) — український художник
• Василь Семенюк - єпископ Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, проводив в часи радянської окупації релігійну діяльність в селі.

Працюють середня школа, клуб, бібліотека; 2 медпункти, відділення зв'язку. Споруджено 475 житлових будинків.

Церква Перенесення мощей святителя Миколая. 1993 р. Належить до ПЦУ. Настоятель протоієрей Ігор Слободян.

Церква Перенесення мощей святого Миколая УГКЦ настоятель о. Тарас Гушулей з 2019 року.

В шематизі 1841 року церква св. Миколая:.

• патрон: Генрик Дзіедушинскі
• парох: Іван де Любич Могилянський (Нар. 1803 .. Рукопокладання 1830 р.)

Уніатське населення: 1139 Існувала парохіальна школа.

Після 1884 року

• патрон: Теодор Бредь
• парох: Александер Кадайський

(Духівник до 1 Світової війни) Народився 1836 р. Рукопокладання 1860 р. Інст. 1871 р.

Шематизм 1899 року Населення: Уніатське — 1811 Латинники — 350 Іудеїв — 50

1944 року церкву Перенесення мощей Св. Миколая було спалено радянським танкістом.

З 1914 по 1944 рік настоятелем храму був о. Дмитро Лисий, після 1947 року УГКЦ знаходилась у підпіллі, активну релігійну діяльність в селі проводив дяк Михайло Олексійович Шкромида (1914—1998)

В радянські часи реставрована після пожежі церква використовувалась як склад мінеральних добрив, такою ж бкла доля резнденції настоятеля храму.

з 1944 до 1989 в селі діяли тільки підпільні священники серед нині відомих єпископ Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк, який відправляв богослужіння в будинку місцевого дяка Михайла Шкромиди, в поширенні релігійної літератури була задіяна донька дяка Марія Ровенко, яка доставляла в село літерату з підпільної друкарні Львова.

У 1993 році збудована нова церква названа, як попередні Перенесення мощей Святителя Миколая, з 1993 храм належав громаді УАПЦ, після Об'єднавчого собору 2018 року громада стала частиною Помісної Української Церкви ПЦУ Настоятелями були

• о. Дмитро Недвльчак 1993—2013
• о. Ігор Слободян з 2013 р.

У 1989 році в приміщенні колишньої газової контори, була облаштована церква УГКЦ, в 2012 році поруч збулована нова церква громади уніатів, названа на честь Св. Миколая Настоятелі:

• о. Ігор Плетенчук 1989—2017
• о. Михайло Халабарчук 2017—2019
• о. Тарас Гушушей з 2019

• Історія села Грушка Тлумацького району