Гідрографічне районування

Район річкового басейну — головна одиниця управління в галузі використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів, що складається з річкового басейну (сусідніх річкових басейнів) та пов'язаних з ними прибережних і підземних вод.

Річковий басейн — частина земної поверхні, стік води з якої послідовно через пов'язані водойми і водотоки здійснюється в море, лиман або озеро.

Суббасейн — частина річкового басейну, стік води з якої послідовно через пов'язані водойми і водотоки здійснюється до головної річки басейну або водогосподарської ділянки нижче за течією.

Методичну основу гідрографічного і водогосподарського районування було розроблено у 2013 р. вченими Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Вінницького національного технічного університету разом з фахівцями Держводагентства України,[1]

4 жовтня 2016 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» (№ 1641-VIII), який вніс низку змін у Водний кодекс України (1995 р.), направлених на впровадження положень Водної рамкової директиви Європейського Союзу (2000/60/ЄС) у практику управління водними ресурсами держави. Цим Законом було затверджено гідрографічне та водогосподарське районування території України.

На законодавчому рівні в Україні виділено 9 районів річкових басейнів: Вісли, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, річок Причорномор'я, Дону, річок Приазов'я, річок Криму.

Згідно з наказом Мінприроди України № 25 від 26.01.2017 р. у межах 4-х районів річкових басейнів на території України було виділено 13 суббасейнів:

• Дніпро — 5 суббасейнів, Верхнього Дніпра, Середнього Дніпра, Нижнього Дніпра, суббасейн річки Прип'ять, Десна.
• Дунай — 4 суббасейни, Тиса, Прут, Сірет, Нижнього Дунаю.
• Дон — 2 суббасейни, Сіверський Донець, Нижній Дон.
• Вісла — 2 суббасейни, Західний Буг, Сян.

Водогосподарське районування — поділ гідрографічних одиниць на водогосподарські ділянки, який здійснюється для розроблення водогосподарських балансів.

Водогосподарська ділянка — частина річкового басейну, для якої розробляються водогосподарські баланси, встановлюються ліміти забору води із водного об'єкта та інші параметри використання водного об'єкта (водокористування).

Згідно з наказом Мінприроди України № 25 від 26.01.2017 р. виділено 132 водогосподарські ділянки в межах 5-и районів річкових басейнів та 13 суббасейнів, що належать до 4-х районів річкових басейнів.

• Районування

• Водний кодекс України, 1995 р. (зі змінами і доповненнями)
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», прийнятий Верховною Радою України 4 жовтня 2016 р. (№ 1641-VIII).
• Хільчевський В. К., Гребінь В. В. Гідрографічне та водогосподарське районування України 2016 р. — реалізація положень ВРД ЄС // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. — 2017. — Т. 1 (44). — С. 8-20.

• Назви суббасейнів та водогосподарських ділянок у межах районів річкових басейнів / Додаток до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.01.2017 № 25.
• Порядок розроблення водогосподарських балансів / Додаток до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.01.2017 № 26.
• Про затвердження меж районів річкових басейнів, суббасейнів та водогосподарських ділянок / Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2017 № 103.