Даровичі

Розташоване за 10 км на південний захід від Фредрополя, за 19 км на південний захід від повітового центру Перемишля, за 66 км на південний схід від воєводського центру Ряшева і за 4 км від польсько-українського кордону. Село лежить уздовж потоків Макова і Турниця — правих приток Вігору.

Перша письмова згадка датується 31 листопада (9 грудня за новим стилем) 1438 року — шляхтичі Оначко і Дрой продають дворище Шепелівське в селі Даровичах шляхтичу Петру Ґроховському.[2]

Село закріпачене в 1589 р. До 1772 р. село належало до королівських володінь Перемишльського староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

У 1772 році після першого розподілу Польщі ввійшло до провінції Королівство Галичини та Володимирії імперії Габсбургів. У 1880 р. було 210 мешканців(з них 196 греко-католиків, 6 римо-католиків і 8 юдеїв), село належало до Перемишльського повіту.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. На 1.01.1939 в селі було 500 мешканців (з них 430 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 10 поляків, 25 євреїв і 5 німців)[3]. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Даровичі, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни 27 червня 1941 року село було зайняте військами вермахту. В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[4] Від 13 серпня 1944 почалася примусова мобілізація українців до Червоної Армії.

В березні 1945 року Даровичі, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Після цього було здійснено етноцид українців — виселення українців у СРСР та на ті території в західній та північній частині польської держави (так звані повернені території), що до 1945 належали Німеччині[5] (операція Вісла), а на їх місце заселено поляків.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

• 1785 — 184 греко-католики, 10 римо-католиків, 6 юдеїв
• 1840 — 254 греко-католики
• 1859 — 255 греко-католиків
• 1879 — 236 греко-католиків
• 1899 — 242 греко-католики
• 1926 — 510 греко-католиків
• 1938 — 552 греко-католики, 65 римо-католиків, 7 юдеїв

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

• Ярослав Коцьолок «Крилач», «Сухий», (*1 квітня 1922 — †13 червня 1947, с. Завадка Бещадського повіту, ґміна Устрики-Долішні, Підкарпатське воєводство, Польща) — поручник УПА, командир сотень «Ударники-6», «Ударники-8» 26-го Територіального відтинку «Лемко» групи УПА-Захід. Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги.

• Darowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 906. (пол.)