Даррен Джексон

Даррен народився 25 липня 1966 року в столиці Шотландії — місті Единбург. Влітку 1985 року Джексон підписав свій перший професійний контракт футболіста з клубом «Мідоубанк Тісл». Трохи більше ніж за рік у складі лотіанського колективу молодий форвард забив 22 м'ячі в 48 матчах, чим допоміг своїй команді зайняти третє місце Другого дивізіону Шотландії сезону 1985/86.

Бомбардирські якості Даррена привернули увагу з боку клубів з Англії. Найбільшу спритність виявив «Ньюкасл Юнайтед», який викупив у жовтні 1986 року права на нападника за 60 тисяч фунтів стерлінгів. Справи в стані «сорок» пішли у Джексона не настільки вдало — користуючись довірою головного тренера Віллі Макфола, Даррен регулярно з'являвся в основному складі «Юнайтед», але так і не зміг проявити свої найкращі якості, забивши за два роки всього лише сім м'ячів у 69 зустрічах.

У 1988 році форвард повернувся на батьківщину, підписавши контракт з «Данді Юнайтед». На «Теннедайс Парк» Джексон провів чотири сезони. Найвищим досягненням форварда за цей час стало досягнення фіналу Кубку Шотландії сезону 1990/91, в якому «оранжево-чорні» поступилися «Мотервеллу» з рахунком 3:4[2].

У липні 1992 року Даррен перейшов до единбурзького «Гіберніана». П'ять років, проведених в біло-зеленій футболці столичного клубу знову не принесли форварду трофеїв. У сезоні 1993/94 Джексон з «гібс» вийшли у фінал Кубка шотландської ліги, але там програли «Рейнджерсу» — 1:2[3].

Влітку 1995 року Джексон поповнив лави глазговського «Селтіка». Через деякий час Даррену було діагностовано важке захворювання головного мозку — гідроцефалію[4]. Операцію спортсмену зробили у вересні того ж року. Лікарі ставили прогнози по довгому відновленню форварда після хірургічного втручання, проте вже через три місяці він зміг приступити до тренувань[5]. Час у складі «кельтів» став для Джексона більш вдалим на перемоги — у сезоні 1997/98 нападник був невід'ємною частиною команди, яка перемогла у чемпіонаті країни і стала володарем Кубка ліги[6][7].

26 березня 1999 року Даррен транзитом через англійський «Ковентрі Сіті» перейшов в улюблений клуб його дитинства — единбурзький «Гарт оф Мідлотіан»[8].

У липні 2000 року Джексон в одному з інтерв'ю заявив, що готовий завершити кар'єру футболіста, і в своїх найближчих планах він хоче отримати тренерську освіту[9]. Через три місяці Даррен був підданий жорсткій обструкції з боку керівництва і фанатів «Гартс» після того, як зізнався в тому, що в единбурзькому клубі йому некомфортно і він хотів би повернутися в «Данді Юнайтед»[10]. У свою чергу представники «арабів» підтвердили свою зацікавленість в послугах Джексона[11]. Але слова «оранжево-чорних» розійшлися з ділом — у листопаді клуб з «Теннадайс Парк» підписав форварда Чарлі Міллера з англійського «Вотфорда», поставивши, тим самим, хрест на надіях Даррена повернутися в дандійський колектив[12]. Джексон був змушений зосередитися на виступах за «Гарт оф Мідлотіан»[13]. Однак Крейг Левейн, що прийшов у грудні на пост наставника «сердець», відкрито повідомив, що дні Даррена на «Тайнкасл Парк» полічені, і футболіст незабаром покине команду[14].

У січні 2001 року Джексон пішов у місячну оренду у свій перший ігровий клуб, що тепер називався «Лівінгстон»[15]. Згодом оренда була продовжена до кінця сезону 2000/01[16], а в квітні «Гарт оф Мідлотіан» в односторонньому порядку розірвав з ним угоду про співпрацю[17]. У складі «Лівінгстона» форвард став переможцем Першого шотландського дивізіону[18]. Після закінчення футбольного року «леви» не стали укладати з Джексоном постійний контракт, і Даррен став вільним агентом. У цьому статусі він пробув недовго, в липні поставивши підпис під однорічною угодою з клубом «Сент-Джонстон»[19]. За «святих» Джексон провів десять матчів, після чого в січні 2002 року був відданий в оренду в клуб «Клайдбанк»[8]. По закінченні сезону 2001/02 36-річний Даррен оголосив про завершення кар'єри футболіста.

29 березня 1995 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії, коли «горці» в рамках відбіркового турніру до чемпіонату Європи 1996 у гостьовому матчі зустрічалися зі збірною Росії[20]. З того поєдинку Даррен пробився в основний склад збірної, провівши всі ігри кваліфікаційного циклу, за підсумками якого шотландці змогли пробитися на континентальну першість. Головний тренер національної команди Крейг Браун включив нападника в заявку на цей турнір в Англії, однак так і не випустив його на поле в матчах чемпіонату.

5 жовтня наступного року Джексон відкрив рахунок своїм голам за «тартанову армію», вразивши у відбірковій зустрічі чемпіонату світу 1998 року ворота Латвії[21].

У 1998 році Даррен у складі збірної поїхав на «мундіаль», що проходив у Франції. На турнірі Джексон взяв участь у двох матчах — проти команд Бразилії[22] та Норвегії[23]. Свою останню зустріч за збірну нападник провів 10 жовтня того ж року — в той день шотландці на единбурзькому стадіоні «Тайнкасл Парк» здолали естонців[24].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни 28 матчів, забивши 4 голи.[1].

Незважаючи на те, що в 2000 році Джексон заявляв про своїх бажання стати тренером[9], він знайшов своє покликання в іншому — з 2002 року колишній гравець збірної Шотландії став працювати спортивним агентом[25]. Серед його клієнтів такі шотландські футболісти і тренери, як Джекі Макнамара, Марк Вілсон, Стівен Томпсон та інші[26].

• Чемпіон Шотландії (1):

«Селтік»: 1997—1998

• Володар Кубка шотландської ліги (1):

«Селтік»: 1997—1998

• Даррен Джексон на сайті ФІФА (англ.)

• Даррен Джексон на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Даррен Джексон на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Даррен Джексон на сайті Soccerbase (англ.)
• Даррен Джексон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)