Дар'я Дадвар

Дар'я Дадвар, дочка «Насрін Ормаґан», народилася 1971 року в Мешхеді. До п'яти років жила разом з дідусем і бабусею, які за походженням були ґілянцями. Потім її сім'я переїхала до Тегерана, і там вона виросла[1]. Сама себе вважає і ґілянкою і мешхедкою[2]. З дитинства мала схильність до співів. Її мати, яка була і співачкою і композитором і режисером театру ляльок, відіграла у цьому не останню роль[3]. У дитинстві Дадвар брала участь у шкільних концертах. В інтерв'ю згадувала Сімін Кадірі[4], яка була її вчителькою співів у школі: «нашою вчителькою співів була пані Сімін Кадірі, яка одного дня прийшла і невдоволено сказала, що, „на жаль, уроки музики заборонено, і я вас покидаю“; і я навіть пам'ятаю, як вона мене обійняла і сказала: „пообіцяй мені, що станеш доброю співачкою“»[2]. Після Ісламської революції 1978 року всі музичні класи у всіх школах закрито і Дадвар змушена була продовжувати вивчати музику вдома, біля матері. За її словами, «намагалася щотижня вивчити одну пісню, перською чи або англійською»[4].

Починаючи з 1991 року проживає у Франції, куди вирушила до батька вивчати французьку мову. Заміжня і має двох дітей, яких звати Дарта і Даліна[1][5]. 2005 року, після проведення концерту у Ванкувері (Канада), потрапила в автокатастрофу, яку в інтерв'ю назвала одним із найгіркіших своїх спогадів[4]. Починаючи з 2001 року року проживає в Парижі[6]. Її ім'я присутнє в списку «1000 найважливіших жінок Близького Сходу і арабського світу», а також у книзі «Найвизначніші, найважливіші і найвпливовіші жінки на Близькому Сході і в арабському світі»[7][8].

Академічну освіту Дадвар розпочала у Франції, куди вирушила 1991 року, щоб побачити батька. В інтерв'ю сказала, що спочатку хотіла вчитися на медичному факультеті, але за наполяганням батька сама відмовилася від цього рішення[9]. У 18 років почала вивчати оперну музику під керівництвом португальської репетиторки на ім'я Марія Сартова в Тулоні. Потім у Тулузі продовжила спеціалізовану освіту. Другим її вчителем була Жасмін Марторелл, а «останнім своїм основним учителем» вважає Анн Фондевіль[4]. За словами самої Дадвар, на початку свого навчання працювала на різних роботах, таких як продаж у одній французькій компанії художніх товарів. Наприкінці свого навчання сама почала давати уроки вокалу. Ці роботи дозволили Дадвар накопичити капітал для початку своєї професійної діяльності[1]. Освіту в галузі музики закінчила 2000 року в місті Тулуза (Франція)[3]. Має також ступінь магістра в галузі образотворчого мистецтва, який здобула 1997 року[4]. За її словами, освіта в цій галузі допомогла їй розвинути креативний підхід до власної творчості[10]. Відвідувала класи професійної майстерності майстрів музики з усього світу, таких як Анна-Марія Бонді, Габріель Бакер, Чарлз Бретт, Робер Дюме, Жиль Фельдман[4].

Голос Дадвар перебуває в діапазоні сопрано ліріко-леггеро[1]. Вона змішала іранські пісні і жанри з західними формами і виробила свій власний стиль[11]. Перше її знайомство з оперою відбулося, коли в 14 років вона відвідала Пакистан[2]. Працівники школи міста Тулон, у якій вона вивчала французьку мову, організовували музичні заходи серед студентів. Голос Дадвар почули і запропонували їй вступити до консерваторії[12]. Сама Дадвар в інтерв'ю сказала, що воліє, щоб її не називали «оперною співачкою», а одного лише епітету «співачка» досить, оскільки, за її словами, її роботи це суміш різних жанрів[10]. Вона любить народні іранські пісні, а також переспівувати твори старих іранських співачок. На себе бере і складання пісень і їх аранжування, і навіть коли переспівує роботи інших виконавиць, то переробляє їх у власному стилі. За її словами, на неї вплинули такі співачки, як Камарольмолук Вазірі, Елаге, Делькеш і Шуша[3]. Має ступінь у вокальному стилі бароко і деякий час присвятила середньовічній музиці. Вона змішувала стиль бароко з традиційною іранською музикою. І так про це каже «на самому початку майстри музики бароко не дуже вітали це нововведення і на початку 90-х ніхто не ставився позитивно до цього злиття, але через деякий час умови змінилися у зв'язку із зростанням культурного обміну між стилями і методами. Нині це явище прижилося і знайшло своїх послідовників і прихильників»[13].

Дар'я Дадвар розмовляє перською, французькою (наприклад, пісні разом з Беатріс Карамовою[6]) і англійською мовами[3], а також виконує народні пісні багатьма мовами і діалектами, поширеними в Ірані, такими як курдська і Ґілакі[10]. В інтерв'ю 2011 року стверджувала, що виконує пісні дванадцятьма різними мовами[14]. Коли ж її запитали, як їй це вдається, то вона відповіла, що «оскільки під час навчання оперному співу нас змушували вивчати п'ять основних оперних мов, а саме, англійську, французьку, німецьку, італійську та латину, і співати цими мовами, то ми навчились ці мови аналізувати. Насправді, ми цими мовами не розмовляли, але вивчали як аналізувати кожне слово і речення, їхній сенс, що в собі несе кожен вірш…, тому повинні були все це аналізувати. Це давало здатність швидко натренуватись різним мовам світу. Пізніше, коли мені давали пісню на івриті або іспанською, азербайджанською чи курдською, я могла без акценту співати й тепер не втратила цю здатність»[6].

Дадвар пригадує два мюзикли, Звуки Музики і Моя чарівна леді, які справили на неї великий вплив. За її словами, у 12 років могла англійською і перською проспівати всі пісні, які були в цих фільмах[2][4].

Має схильність співати сучасні пісні, але каже, що її надихають і твори традиційної іранської музики[3].

Для текстів своїх пісень вибирає як вірші сучасних поетів, таких як Ферейдун Моширі, Ахаван Салес, Ірадж Мірза, так і класичних поетів, таких як Гафіз[15]. 

У своїй роботі найбільше використовує фортепіано і інтерес до нього пояснює тим, що «цей інструмент не викликає у людей втоми, і часом може замінити весь оркестр, іноді виконує роль ритму, а іноді дає пісні гармонію або мелодію, і жоден інший інструмент не має цієї здатності». Серед інших інструментів, які вона використовує: скрипка, флейта,чанг і дохоль і дудук[16].

За словами Дадвар, перший її професійний концерт відбувся 1999 року в Імператорському театрі в Комп'єні. Це були сольні партії з опери «Йосип у Єгипті» Етьєнна Мегюля. Того ж року відбувся перший її концерт іранських народних пісень в Авіньйоні (Франція)[4]. 1999 року отримала золоту медаль від Національної регіональної консерваторії Тулузи в галузі ліричного сопрано, а потім 2000 року диплом магістра в галузі барокового співу[3].

1999 року Дадвар взяла участь у фестивалі культури Оману, а також 2000 року у Фестивалі органної музики Тулузи. У 2004 році виконала сольний концерт перською мовою в Лінкольн-центрі[6].

2002 року в Тегерані Дар'я Дадвар взяла участь в опері Ростам і Сохраб у супроводі Філармонічного оркестру Вірменії під диригуванням Лоріса Чкнаворяна, у якій виконувала партію Тагміни. Вона й сама «не могла повірити», що таке може відбутися, і каже про це, що «до моменту, коли вийшла на сцену, не знала, чи насправді мені це дозволили. Не знала чи це просто розіграш, чи справді таке трапляється?» І додає, що «я була дуже щасливою, бо для мене не може бути заповітнішої мрії, ніж співати перед співвітчизниками, у своїй країні». Потім виступила в рамках Національного музичного фестивалю в Концертній залі Рудакі, знову під диригуванням Лоріса Чкнаворяна[3]. У своєму інтерв'ю казала, що вважає спогади про концертні виступи в Ірані, «одним із найбільш пам'ятних моментів у моїй концертній діяльності»[4]? Причиною вибору саме Дар'ї Дадвар вказували те, що вона має «змінений голос». Попри те, що в продаж надійшли квитки на кілька вечорів, у відповідь на протести деяких членів напіввійськової організації Басідж, концерт відбувся лише в перший вечір, а потім його скасували[17][18]. Дадвар, яка, за власними словами, виступала з офіційного дозволу музичного центру Ірану, каже, що причиною скасування була «її молодість»: «можливо, якби мені тоді було 70 років, то жодних заперечень не було б, але через мою молодість програму скасували.» Причиною заборони жінкам виступати в Ірані сольно вона називає «політику», заявляючи, що, «якби мій інструмент в Ірані не зламали, то я б ніколи не повернулася до музики, та й швидше за все через мій інтерес до медицини, була би лікарем… але саме це обмеження утвердило мене в рішенні зайнятися музикою, і стало причиною того, що коли я емігрувала до Франції, у вільний світ, то зробила музику своєю професією»[18].

2005 року дала концерти у Ванкувері (Канада), Німеччині, Франції, Лондоні (Англія), а також у прямому ефірі персомовного Бі-Бі-Сі. У 2006 році відбулося кілька речиталів у Сан-Хосе і в Нью-Йорку, а також в Іспанії[6].

Зробила спільні програми з деякими іншими митцями, такими як Гомай та музичним гуртом «Седа-є Сольх»[19][20]. В інтерв'ю від 2012 року Дар'я заявила, що у зв'язку з особистою зайнятістю в останні роки менше приділяла уваги концертній діяльності[5].

В інтерв'ю від березня 2011 року Дадвар розповіла, що її аудиторією є переважно люди молодого віку, попри те, що очікує на більшу увагу з боку старших[14].

Дотепер Дар'я Дадвар випустила два альбоми. Інші матеріали розміщені на її офіційному сайті, а також каналі на YouTube та інших сайтах. Її переспів першого національного гімну Ірану викликав значний ажіотаж і зібрав «десятки тисяч» переглядів на сайті YouTube[21]. Серед інших її помітних робіт пісні «سطان قلب‌ها» та «کوچه» Ферейдуна Моширі[9][22].

В інтерв'ю від 17 серпня 2015 року щодо виходу свого нового альбому Дадвар сказала, що «після туру Швецією альбом записано наживо»[9], і що в майбутньому має вийти.

Перший альбом, який записано наживо під час концерту в Берліні 2004 року, являє собою іранську традиційну музику під звуки фортепіано і скрипок. Другий альбом, який сформував її нинішній стиль, є сумішшю іранської традиційної музики з такими стилями, як джаз і блюз. Цей альбом записано 2008 року наживо на концерті в Торонто під час Фестивалю Тірган[1][9].

• مصاحبه رادیو بی‌بی‌سی با دریا دادور