Дедеркальська волость

Дедеркальська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Великі Дедеркали.

Дедеркальська волость
Центр Великі Дедеркали
Площа 14 926 (1885)
Населення 6653 осіб (1885)
Густота 40.8 осіб / км²
Наступники ґміна Дедеркали
Гміна Дедеркали
1921-1939
Воєводство Волинське
Повіт Кременецький
Адмінцентр гміни Великі Дедеркали
Тип гміни Сільська
Громади 20

Склад

Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень об'єднаних у 15 сільських громад. Населення — 6653 осіб (3307 чоловічої статі та 3346 — жіночої), 729 дворових господарств[1].

Основні поселення волості
  • Великі Дедеркали — колишнє власницьке село за 35 верст від повітового міста; волосне правління; 234 особи, 38 дворів, православна церква, костел, школа, постоялий будинок.
  • Биківці — колишнє власницьке село, 461 особа, 60 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Великі Загайці — колишнє власницьке село, 1233 особи, 142 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, 4 водяних млини, бурякоцукровий завод.
  • Вовківці — колишнє власницьке село, 233 особи, 35 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Волоське — колишнє власницьке село, 251 особа, 31 двір, православна церква, католицька каплиця, 2 постоялих будинки.
  • Ліски — колишнє власницьке село, 302 особи, 35 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Малі Дедеркали — колишнє власницьке село, 411 осіб, 59 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Малі Загайці — колишнє державне село, 316 осіб, 39 дворів, монастир во ім'я Іоана Милостивого, постоялий будинок, водяний млин.
  • Мізюринці — колишнє державне та власницьке село, 342 особи, 51 двір, православна церква, постоялий будинок.
  • Потуторів — колишнє власницьке село, 521 особа, 58 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Радошівка (Радишівка) — колишнє власницьке село, 386 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок, паровий та водяний млини, винокурний завод.
  • Садки — колишнє власницьке село, 506 осіб, 50 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, водяний млин.
  • Шкроботівка — колишнє власницьке село, 336 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок.

Історія

Волость існувала з ХІХ ст. по 1920 р. у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна Дедеркали Кременецького повіту Волинського воєводства в колишніх межах (за винятком сіл Волоське та Ліски, що залишилися у радянської частини України та відійшли до складу Старокостянтинівського повіту). В 1921 р. складалася з 27 населених пунктів, налічувала 9 223 жителі (8 465 православних, 665 римо-католиків, 20 баптистів, 1 греко-католик і 72 юдеї)[2].

1 жовтня 1933 р. до ґміни включені:

На 1936 рік гміна складалася з 20 громад[4]:

  1. Бірки — село: Бірки та хутори: Дубина і Варшавка;
  2. Биківці — село: Биківці та хутори: Германка і Михайлівка;
  3. Дедеркали Малі — село: Дедеркали Малі та хутір: Тури;
  4. Дедеркали Великі — село: Дедеркали Великі та фільварок: Обори;
  5. Гриньківці — село: Гриньківці;
  6. Якимівці — село: Якимівці;
  7. Михайлівка — село: Михайлівка та хутір: Медведівка;
  8. Мізюринці — село: Мізюринці;
  9. Новостав — село: Новий Став;
  10. Попотурів — село: Попотурів;
  11. Радошівка — село: Радошівка;
  12. Садки — село: Садки та хутори: Березина, Гори і Томашівщина;
  13. Шкроботівка — села: Шкроботівка і Боричів;
  14. Шумбар — село: Шумбар та селище: Попівці;
  15. Сенкевичі — село: Сенкевичі;
  16. Татаринці — село: Татаринці;
  17. Вовківці — село: Вовківці та хутір: Могила;
  18. Загайці Малі — село: Загайці Малі;
  19. Загайці Великі — село: Загайці Великі;
  20. Загірці — село: Загірці.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Катербурзького району (з жовтня 1940 — Великодедеркальський).

Джерела

Посилання
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  4. Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 42 Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.