Джаніке

Руїни кріпосних стін Кирк-Ора — родового володіння Джаніке

Найімовірніше, народилася в Криму, у місті Кирк-Ор[2]. Її батьком був хан Золотої Орди Тохтамиш, а матір'ю — ханша Тогайбек (у російськомовних джерелах — Тавлін-бек[3]), — дочка Кіркєльського темника[к 1] Хаджі-бека, намісника золотоординського хана[5][6] (сина Іпака, що був в свою чергу онуком Баяна, сина Тука-Тимура). Про дитинство Джаніке майже нічого невідомо[7]. Вона народилася приблизно за 14-15 років до розриву дружніх відносин між Едигеєм і Тохтамишем у 1397 році[3][2].

Першим документальним свідченням про Джаніке Ханим є згадка про її шлюб з Едигеєм, — сином тюркського беклярбека Балтичака[8] та еміром Ногайської Орди. Едигей був тоді у близьких дружніх відносинах із Тохтамишем[7]. Починаючи з 1395 року, після поразки Тохтамиша від Тимура (Тамерлана), вплив Едигея, зміцнений одруженням із Джаніке, значно зріс[3]. Шлюб із чингізідкою, дочкою золотоординського хана, давав можливість нащадкам Едигея, який сам не був чингізидом, претендувати на ординський престол[6][3]. Вигода Тохтамиша від заміжжя дочки була взаємною — через родинні зв'язки він отримував додаткові важелі впливу на свого еміра. Так, наприклад, сестру Джаніке, ім'я якої невідоме, Тохтамиш видав заміж за іншого ординського еміра — Базана[3].

У 1397 році Едигей, несподівано для Тохтамиша, перейшов на бік самаркандського правителя Тамерлана, який у той час перебував у стані війни із золотоординським правителем[9][10]. У гніві через зраду Едигея Тохтамиш убив матір Джаніке Тогайбек[6]. Така ж доля, можливо, спіткала б і його дочку, але та перебувала за межами ханської ставки[3].

До кінця XIV століття Тохтамиш цілковито втратив свій політичний вплив в Азії, а на початку наступного століття помер за нез'ясованих обставин після чергової сутички з Едигеєм[11][к 2], який до того часу став фактично повновладним правителем Орди. У 1406 році Едигей захопив Хорезм, намісником якого був ставленик Тамерлана (померлого в 1405-му році), а в 1407 році — Булгар, вигнавши звідти Джелал ад-Діна, брата Джаніке, який також претендував на ханський титул[8]. У 1411—1412 роках Джелал ад-Дін взяв в облогу Хорезм, де перебували Едигей і його дружина[6][12], проте облога не мала успіху[13].

Джаніке Ханим прагнула здобути політичний вплив у Золотій Орді. З цією метою 1416 року вона здійснила хадж до Мекки. Про цю подію стало відомо у всьому мусульманському світі, що зміцнило авторитет і вплив Джаніке, підвищило її популярність[7][6]. Про прибуття дочки Тохтамиша в Дамаск зазначали арабські історики Ібн Хаджар аль-Аскаляні в трактаті «Сповіщення нерозумних про дітей століття» і Макризі: «819 року прибула в Дамаск хатун, дружина Ідіку, володаря Дештського[к 3], з проханням здійснити хадж. Разом із нею прибуло 300 вершників, і вони здійснили хадж у товаристві сирійського каравану»[15][16].

Одним зі свідчень впливу Джаніке на Едигея є випадок порятунку нею свого брата, царевича Кадир-Берди (останнього сина Тохтамиша), від Едигея, що прагнув зробити свого сина від Джаніке єдиним законним претендентом на престол Золотої Орди, фізично усунувши всіх спадкоємців Тохтамиша, зокрема — і саму Джаніке[12][1]. Вона в супроводі кількох осіб таємно від Едигея відправила брата в Крим[17] (імовірно, в Кирк-Ор[6][5]), чим забезпечила його безпеку[12]. Через одинадцять років, у 1420 році, Кадир-Берди, що став ханом Золотої Орди, зібрав військо в Криму й виступив проти Едигея. Під час битви Едигей загинув, а через кілька днів від отриманих поранень помер і сам Кадир-Берди[17]. Джаніке Ханим стала старшою з роду Тохтамиша і могла претендувати на престол в Кирк-Орі, де вона правила, швидше за все, протягом сімнадцяти років, аж до своєї смерті в 1437 році[5].

В умовах міжусобиць в Орді під час правління Джаніке в Кирк-Орі з'явилася тенденція до відокремлення Криму з огляду на його географічне розташування, розвиток торговельно-економічних відносин, наближеність до Візантії та Західної Європи, при цьому міжусобні зіткнення в Золотій Орді іноді доходили й до Кримських гір[5].

Джаніке упродовж свого правління в Кирк-Орі надавала підтримку Хаджі Ґераю у боротьбі з нащадками Тохтамиша Кічі-Мухаммедом і Сайїд Ахмадом, які, так само як і Хаджі Ґерай, прагнули здобути повну владу в Криму[5]. Ймовірно, вона бачила в ньому свого спадкоємця на кримському престолі[6]. У джерелах XVI—XVIII століть повністю переважала позиція, згідно з якою відокремлення кримськотатарської держави зводилося до Тохтамиша, а Джаніке вважалася найважливішою фігурою у цьому процесі[18].

З Джаніке пов'язано декілька різноманітних легенд і оповідок[20]. Найвідомішою легендою є історія про «юну і прекрасну дівчину», що загинула, захищаючи фортецю Кирк-Ор від нападу ворогів, і батько Джаніке Тохтамиш наказав на місці її загибелі спорудити мавзолей[2][20]. Ця версія видається малоймовірною, оскільки Тохтамиш загинув задовго до смерті дочки — у 1406 році[2]. За іншою легендою, Джаніке загинула поруч зі своїм коханим, не прийнявши волю батьків[20].

Кримський етнограф М. Г. Кустова записала народний переказ про те, як до палацу Тохтамиша, де жила Джаніке, потрапив хлопчик — пастух Алі, який розповів їй, що Кирк-Ор в облозі, а люди гинуть від спраги, і що вона, як кажуть люди, насправді не дочка Тохтамиша, а дівчина родом з Ескі-Юрту, і тільки вона, «тонка, як гілочка» дівчина, зможе пробратися до води; усю ніч вони носили воду, заповнюючи басейн. Вранці, згідно з переказом, Джаніке, не витримавши напруги, загинула, ставши шанованою в народі[2][21]. Палац Тохтамиша справді розташовувався в Кирк-Орі: в районі Бурунчацької стіни збереглися руїни, а розкопки поблизу виявили велику кількість осколків кахлів, якими прикрашали багаті будинки[2].

Надгробок Джаніке

Після смерті Джаніке був споруджений мавзолей (кримськотатарською — «дюрбе»[22]). Мармуровий надгробок в дюрбе прикрашено арабським написом — «Це — гробниця великої государині Джаніке-ханим, дочки Тохтамиш-хана, яка померла місяця рамазана 841 року»[9][22]. Точний час спорудження мавзолею невідомий[23]. За однією версією, дюрбе споруджено відразу після смерті правительки Кирк-Ора, за іншою — на початку XVI століття за правління Менглі Ґерая. Схожість архітектурного стилю з Дюрбе Хаджі Ґерая у Салачику та Ескі-Дюрбе в Бахчисараї дозволяють зробити припущення, що мавзолей Джаніке-ханим найімовірніше був зведений під час правління Менглі Ґерая[19].

Коментарі

Примітки

• Ібн Хаджар аль-Аскаляні. XXIII. Из летописи Эльскалани // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды / В. Г. Тізенгаузен. — СПб. : Типографія Імператорської академії наук, 1884. — С. 449—454.
• Макризі. XXI. Из сочинений Эльмакризи // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды / В. Г. Тізенгаузен. — СПб. : Типографія Імператорської академії наук, 1884. — С. 417—442.
• Гарустович Г. Н. Религиозная ситуация в Золотой Орде глазами современников // Ислам и власть в Золотой Орде. — Казань : Інститут історії АН РТ, 2012. — С. 73—97. — ISBN 978-5-94981-163-4.
• Герцен А. Г., Могарічев Ю. М. Крепость драгоценностей. Кырк-Ор. Чуфут-кале. — Сімферополь : Таврида, 1993. — С. 58—64. — ISBN 5-7780-0216-5.
• Кустова М.. Сказание о Джанике из Кырк-ора // Легенды Крыма. — 1967.
• Селезньов Ю. В.. Деятельность хана Джелаль ад-Дина в контексте международных отношений эпохи Грюнвальдской битвы. — 2010. — № 2 (Помилка: неправильний час). — С. 46—51.
• Тунманн Й. Крымское ханство. — Сімферополь : Таврия, 1991.
• Фадєєва Т. М. Горный Крым (Гробница Джанике-ханым дочери хана Тохтамыша ). — Сімферополь : Бизнес-Информ, 2007.
• Фадєєва Т. М. Тайны горного Крыма (Чуфут-кале и Успенский монастырь). — Сімферополь : Бизнес-Информ, 2001. — 252 с.
• Валіханов Ч. Ч. Собрание сочинений в пяти томах. — Алмати : Видавництво Академії наук Казахської РСР, 1984. — Т. 1. — 432 с.

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.