Кримський улус

Кримський улус Золотої Орди — улус Золотої Орди, що існував у першій половині XIII–XV століттях на території Кримського півострова та Північного Причорномор'я. Відомий також як Перший улус Шибана.

Кримський улус

 XIII – XV
Столиця Солхат
Релігії Іслам
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано XIII
 - Ліквідовано XV

Історія

Передісторія

На початку 1220-х років половці зазнали численних поразок від монголо-татар, згодом були розгромлені донські орди половців та їх союзники — алани.

У 1223 році половців остаточно розбили на річці Калці. Деякі половецькі роди відкочували на Дунай.

Татари зайняли степовий Крим у 1239 році, водночас із походами Батия на південно-українські землі, і підпорядкували собі залишки половців, що там жили.

Монголо-татари повернулися в 1242 році з походу на Польщу й Угорщину та міцно осіли в Криму, який став улусом — провінцією Золотої Орди, яким керував намісник великого хана. Після повернення татаро-монгольських військ з Європи Бату-хан за монгольським звичаєм розділив завойовані землі між своїми братами на чотирнадцять самостійних улусів. Кримський півострів і степи між Дніпром і Дністром отримав брат Батия — Шибан. Володіння улусу стали частиною Крила Мувала (за іменем Мувала, іншого брата Батия і діда Ногая).

У перший час Крим становив особливий улус Золотої Орди. Був розділений на 3 тьми (Солхатську, «Киркерську» і «Кипчак»). Згодом до нього було приєднано улус Картана (в подальшому відомий як Азакський тумен).

Створення незалежної держави

З 1273 до 1299 роки всередині Золотої Орди тривала міжусобиця між Чингизидами і повсталим темником Ногаєм, правнуком хана Джучі і правителем причорноморських степів й північного Криму, який спробував стати незалежним князем західних областей Золотої Орди. У 1298 року під час збору данини в Кафі був убитий онук Ногая Ак-Таджі і наступного року темником був проведений каральний похід на Кримський півострів, у результаті якого були розгромлені та спалені багато міст й селища Криму. У тому ж році в межиріччі Дніпра і Дністра військо Ногая було розбите посадженим їм на золотоординський престол ханом Тохтою, а сам він убитий.

Приєднаний до Золотої Орди

Знову приєднаним до Золотої Орди після загибелі Ногая (близько 1290) Кримом у XIV столітті зазвичай управляли ханські намісники, посада яких стала поступово набувати спадковий характер.

У 1363 році військо кримського еміра, пішоввши грабувати литовські землі, було розбите недалеко від Бугу біля річки Сині Води під командуванням великим литовським князем Ольгерда.

Після чергової міжусобної різанини в 1360-х роках Золота Орда розділилася на дві частини — східну й західну, де в Північному Причорномор'ї і Криму 1367 року прийшов до влади темник Мамай, що спирався на місцеві половецькі племена, які отримали назву татари. Кримський улус набув значення однієї з центральних частин Золотої Орди. Своє значення зберіг за правління Тохтамиша

Остаточне відпадання Криму від Золотої Орди відбулося в XV столітті.

Керівництво

Експлуатоване феодалами рядове татарське населення прийшло до Криму в чисто кочовому скотарському ладі.

Татари ділилися на племена, коліна і пологи. На чолі племен стояли 6 старших феодальних родин — «беї, беки» (Ширини, Барини, Аргини, Яшлови, Мансури і Саджеути), які володіли кожен величезними ділянками землі та складали старшу ланку феодальної драбини. Їх васалами були глави колін і глави окремих пологів.

Правителі

Господарство

Сіяли тільки невелику кількість ячменю для корму коней, необхідних татарам для походів за бранцями.

Див. також

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.