Джованні Мессе

Джованні Мессе народився 10 грудня 1883 у містечку Мезаньє в провінції Бриндізі в Апулії. У грудні 1901 розпочав військову кар'єру, вступивши 18-річним добровольцем до Королівської італійської армії. Брав участь в італійському завоюванні Лівії 1913 року. Під час Першої світової війни воював у лавах «Arditi» («Відважні»), спеціальному підрозділі піхоти, що змагалися на Італійському фронті світового конфлікту. Відмінно зарекомендував себе під час цих воєн, у 1923 році Мессе став ад'ютантом короля Італії Віктора Еммануїла III.

З 1927 до 1935 командував 9-м полком берсальєрів у званні полковника. 16 вересня 1935 був призначений командиром 3-ї моторизованої бригади у Вероні, якою командував у другій Італійсько-ефіопській війні з присвоєнням військового звання бригадний генерал. 28 вересня 1936 він повернувся до Італії, і, після того, як служив протягом короткого часу на посаді інспектора моторизованих військ, був призначений командиром 3-ї кавалерійської дивізії «Принц Амедео герцог Аоста» з одночасним присвоєнням звання генерал-майора.

У квітні 1939 Джованні Мессе отримав призначення на посаду заступника командувача (командував генерал Убальдо Содді) Італійського спеціального експедиційного корпусу в Албанії, що брав участь в окупації країни.

Під час Італійсько-грецької війни командував кавалерійським корпусом і досяг певного успіху проти грецьких сил, очолюваними Александросом Папагосом. Під час контрнаступу грецької армії, Мессе очолював бронетанковий корпус. У квітні 1941, з початком німецької операції «Маріта» за підтримки військ Вермахту, італійці розгромили грецьку армію, кампанія закінчилася рішучою перемогою країн Осі. За успішне керівництво підлеглими військами Дж. Мессе присвоєне звання корпусного генерала.

Враховуючи досвід Джованні Мессе у веденні танкової війни, він розглядався як найдостойніший кандидат, що міг би командувати італійським корпусом у Північній Африці поруч з корпусом «Африка» генерала Е.Роммеля.

Але замість цього, 14 липня 1941 Джованні Мессе був призначений командиром Італійського експедиційного корпусу в Росії (італ. Corpo di Spedizione Italiani in Russia — CSIR), направленого дуче Беніто Муссоліні на німецько-радянський фронт для участі в операції «Барбаросса». До складу корпусу, що підпорядковувався командуванню 11-ї німецької армії генерал-полковника О.фон Шоберта увійшли: 3-тя моторизована дивізія «Принц Амедео герцог д'Аоста», 9-та моторизована дивізія «Пасубо», фашистський легіон «Тальяменто», кавалерійські полки «Савойя» і «Новара», 52-га автотранспортна дивізія «Торіно» — загалом 62 000 італійських військовиків.

Переслідуючи радянські війська, що відступали, до кінця серпня 1941 року італійські з'єднання вийшли до Дніпра, форсували його в районі Каховки та закріпилися на його лівому березі. У вересні 1941 року корпус Мессе взяли участь у боях біля Дніпропетровська, а потім зазнали важких втрат в районі Горлівка-Микитівка. Наприкінці листопада 1941 італійські війська Джованні Мессе вели запеклі бої за Ростов-на-Дону, намагаючись опанувати місто, але зазнали невдачі, втративши близько 5 000 чоловік й перейшли до оборони на південному фланзі німецько-радянського фронту.

У липні 1942 року, Муссоліні, з метою активізації бойових дій на Східному фронті посилив італійські війська. CSIR був поповнений і змінив назву на «8-ма італійська армія», котра була підпорядкована групі армій «B» німецького генерала Максиміліана фон Вейхса. До липня 1942 чисельність CSIR зросла до 200 тис. чол.

1 листопада 1942 генерал Джованні Мессе здав посаду та відбув до Італії. А вже через два тижні в ході операції «Уран», італійські сили спробували стримати радянський наступ, але були розгромлені.

Незабаром генерал Дж. Мессе призначений командиром XXX-го італійського корпусу, який наприкінці листопада перекинули до Тунісу. Наприкінці січня 1943 він призначений новим командувачем Африканським корпусом (на заміну Ервіну Роммелю), який відразу ж був перейменований в Італійсько-німецьку танкову армію (у складі одного німецького і трьох італійських корпусів). Вдало побудована Мессе оборона на лінії Марет дозволила відстрочити вже неминучу поразку німецько-італійських військ у Північній Африці. 13 травня 1943, після краху 5-ї німецької танкової армії, падіння Тунісу і оточення 1-ї італійської армії, все ще тримаючи лінію Енфідавіль, Джованні Мессе з дозволу Муссоліні капітулював. 12 травня за день до капітуляції, Мессе був підвищений у званні до Маршала Італії.

У вересні 1943 після капітуляції Італії й падіння режиму Беніто Муссоліні, Мессе прийняв сторону П'єтро Бадольйо і був призначений начальником штабу Італійської королівської армії, яка складалася з відданих королю Віктору Еммануїла III формувань, багато з яких були відтворені з італійських військовополонених і озброєні союзниками. На цій посаді він пробув до 1 травня 1945 року і, після завершення військових дій 27 березня 1947 після 46 років відмінної служби, пішов з посади у відставку.

У післявоєнний час Мессе написав мемуари «La guerra al fronte russo. Il Corpo di Spedizione Italiano (C.S.I.R.)» про участь італійського експедиційного корпусу у боях на Східному фронті в 1941—1942 роках і «Come finì la guerra in Africa. La „Prima Armata“ italiana in Tunisia», де він докладно описав події 1943 року в Північній Африці. Його військова популярність позначилася і в цивільному житті — з 1953 по 1955 Мессе був обраний представником в італійському Сенаті. Також він був президентом Асоціації італійських ветеранів.

Джованні Мессе помер 18 грудня 1968 в Римі, у віці вісімдесяти п'яти років.

Діяльність Мессе на посаді командувача експедиційними силами в Росії, а також його ставлення до політики Муссоліні завжди викликала неоднозначну оцінку, як з боку підлеглих, так і з боку італійського керівництва і німецьких союзників. Переконаний фашист і відданий прихильник Беніто Муссоліні (якому був зобов'язаний своєю блискучою кар'єрою) на словах, він легко змінив своїм переконанням після падіння дуче і приходу до влади уряду Бадольо.

Джованні Мессе був єдиним італійським військовослужбовцем, який пройшов усі ступені військової ієрархії від солдата до маршала Італії.

• Луїджі Кадорна
• Армандо Діац
• Уго Кавальєро
• Луїджі Амедео
• Родольфо Граціані
• П'єтро Бадольйо
• Етторе Бастіко

• Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 2., Мн., 1998. ISBN 985-437-627-3
• Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939—1943. М.: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 с. ISBN 978-5-903514-02-1
• Arrigo Petacco, L'armata nel deserto, Mondadori, 2010 — ISBN 88-520-1291-5
• Luigi Emilio Longo, Giovanni Messe — L'ultimo Maresciallo d'Italia Imago Media per lo Stato Maggiore dell'Esercito, Ufficio Storico, 2006
• AA. VV., Il Maresciallo d'Italia Giovanni Messe. Guerra, Forze Armate e politica nell'Italia del Novecento, Congedo, 2003, ISBN 88-8086-508-0

• Дж. Мессе. Война на русском фронте. Итальянские войска в России 1941—1943 гг = La guerra al fronte russo. Il Corpo di Spedizione Italiano (C.S.I.R.). — М.: Книжный Мир, 2009. — 288 с. — (Неизвестная война). — 1000 экз. — ISBN 978-5-8041-0306-5.

• Field Marshal Giovanni Messe(англ.)
• Giovanni Messe