Ясенно-твердопіднебінні приголосні
Я́сенно-твердопіднебі́нні при́голосні (англ. alveolo-palatal consonants, alveolopalatal consonants) — у фонетиці група заясенних приголосних звуків, що мають однакове місце творення. Артикулюються передньою спинкою язика позаду ясенного бугорка, а середня частина язика при цьому піднімається до твердого піднебіння. Це шиплячі приголосні звуки, що мають найсильнішу палаталізацію порівняно з іншими заясенними приголосними[1]. Інші назви — я́сенно-піднебі́нні при́голосні, альвео́ло-палата́льні при́голосні, передпіднебі́нні при́голосні (англ. pre-palatal consonants).
Ясенно-твердопіднебінні приголосні
- [ɕ] (м'який ш) — глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний (польська, східноазійські мови)
- [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний (польська, східноазійські мови)
- [ʈ͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат (польська, російська, східноазійські мови)
- [d͡ʑ] (м'який дж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат (сербська, східноазійські мови)
Близькими до цих звуків є такі заясенні приголосні[1]:
- Ретрофлексні приголосні:
- [ʂ] (твердий ш) — глухий ретрофлексний фрикативний
- [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний
- [ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
- [d͡ʐ] (твердий дж) — дзвінкий ретрофлексний африкат
У мовознавчих працях ясенно-твердопіднебінні приголосні можуть позначаються як пом'якшені піднебінно-ясенні приголосні[1]:
- ⟨ɕ⟩ → ⟨ʃʲ⟩
- ⟨ʑ⟩ → ⟨ʒʲ⟩
- ⟨ʈ͡ɕ⟩ → ⟨ʈ͡ʃʲ⟩
- ⟨d͡ʑ⟩ → ⟨d͡ʒʲ⟩
Примітки
- Wells (2014:98-9)
Джерела
- Wells, J. C. Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
- Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian. The Sounds of the World's Languages. — Oxford : Blackwell, 1996. — 217 с. — ISBN 0-631-19814-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.