Дов Садан

Отримав традиційне єврейське виховання. В часі першої світової війни родина переїздить до Львова, там він починає працювати у молодіжній організації «Хе-Халуц».

В юнацьких роках прилучився до сіоністського руху та став прихильником відродження івриту.

1925 року у Варшаві редагує газету «Хе-Атід» — орган «Хе-Халуц» в Польщі. Того ж року переїздить в Ерец-Ісраель.

З 1927 року по пропозиції Берла Кацнельсона стає співробітником газети «Давар».

1928 року по завданню організації виїздить до Німеччини, вивчає німецьку культуру, методику психоаналізу та способи його застосування в літературознавстві.

1933 року повертається в Ерец-Ісраель, відновив роботу у газеті.

1944 року стає редактором в видавництві Гістадруту «Ам овед».

Викладає в Єврейському університеті Єрусалима.

Протягом 1952—1970 років очолював в університеті відділення літератури на їдиш, від 1963 року — професор. Одночасно у 1965—1970 роках викладав літературу на івриті у Тель-Авівському університеті.

1965 року обраний до Кнесету, в складі комісії по освіті та культурі, проте у грудні 1968 року полишив депутатську посаду як вияв протесту проти поїздки делегації Кнесету до Німеччини.

Брав участь у діяльності Академії мови іврит та Інституту Бялика.

Його наукові праці переважно стосуються фольклору та єврейському гумору, ідіоматиці їдиш та івриту, літературознавству.

Вийшли друком збірники його критичних творів:

• 1951 — «Пробні камені»,
• 1959 — «Про Шая Агнона»,
• 1962 — «Критерії»,
• 1963 — «Між справедливістю та аналізом»,
• 1968 — «Між запозиченим та власним»,
• 1970 — «Межові камені», в царині літератури на їдиш — 1961—1972 роки — тритомник «Камені порогу».

Ціла шерега його збірників присвячені примовкам та прислів'ям. Писав вірші, есе, відгуки «на злобу дня», мемуари, модерністські оповідання, портретні замальовки.

Перекладав на іврит з їдиш, німецької та польської мов — першим переклав твори Франца Кафки.

• Садан Дов // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Дов Садан (рос.)