Долинське (Подільський район)

Доли́нське (до 01.02.1945 Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка[1]) село в Україні, в Подільському районі Одеської області, адміністративний центр Долинської сільської громади. Населення становить 4036 осіб.

село Долинське
Герб
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Подільський район
Громада Долинська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51120050010053289
Облікова картка Долинське (Подільський район) 
Основні дані
Засноване друга половина XVIII століття
Колишня назва Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка
Населення 4036
Площа 26,04 км²
Густота населення 154,99 осіб/км²
Поштовий індекс 66442
Телефонний код +380 4863
Географічні дані
Географічні координати 47.529332° пн. ш. 29.929596° сх. д. / 47.529332; 29.929596
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Водойми р. Великий Куяльник
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Мардарівка
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради 66442, Одеська обл., Подільський р-н, с. Долинське
Карта
Долинське
Долинське
Мапа

 Долинське у Вікісховищі

Поблизу села створено ботанічний заказник загальнодержавного значення Долинський.

Історія

Село засновано у другій половині XVIII століття вихідцями з Молдови. Початкова назва Валя Гоцулуй (з румунської Долина злодія).

За даними на 1859 рік у казенному містечку Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкала 4341 особа (2212 чоловіків та 2129 жінки), налічувалось 686 дворових господарств, існували православна церква на честь Святителя Христового Миколая, збудована 1791-го року[2] та єврейська синагога, відбувались базари[3].

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Валегоцулівської волості, мешкало 5177 осіб, налічувався 1132 двори, існували станова квартира 1-го стана, православна церква, синагога, молитовний будинок, лікарня, школа, постоялий двір, трактир, відбувались базари через 2 тижні та ярмарки: 15 травня та 15 серпня[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9301 особи (4762 чоловічої статі та 4539 — жіночої), з яких 1753 — православної віри[5].

На початку березня 1918 року контроль над селом перебрали австрійські військові; у серпні того ж року створено молодіжну підпільну революційну групу. В січні 1919-го у Валегоцуловому проголошено радянську владу, у вересні їх витіснили військові формування Денікіна. В січні 1920 року білогвардійців вибито прихильниками світової революції; у травні організовано комнезам. Того ж року відкрилася початкова школа, в 1921 році — перший дитячий садок «Будинок дитини». 1923 року Валегоцулове стає центром району у складі Балтського округу. 1929-го утворено 2 сільськогосподарські артілі — ім. Бужора і «Друму спрелуміне».[6]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 68 жителів села[7].

7 серпня 1941-го радянські частини залишили Валегоцулове; радянську владу відновлено 2 квітня 1944-го.[6]

1 лютого 1945 село Валегоцулове перейменовано на Долинське, Валегоцулівська сільрада Валегоцулівського району на Долинську.[8]

До 1957 року — центр Долинського району.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5073 особи, з яких 2169 чоловіків та 2904 жінки.[9]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 4038 осіб.[10]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]

Мова Відсоток
українська 71,9 %
молдовська 22,4 %
російська 4,68 %
вірменська 0,47 %
болгарська 0,17 %
гагаузька 0,12 %
білоруська 0,1 %

Відомі особи

У селі народилися:

Примітки

  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 376, 900, 965.
  2. Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
  3. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1074)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)
  6. УРЕ
  7. Долинське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  8. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1 лютого 1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  11. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.