Доллі Партон

Доллі почала виступати ще дитиною, співала на місцевому радіо й телебаченні. У дев'ять років уже брала участь у The Cas Walker Show На WIVK Radio та WBIR-TV міста Ноксвілла. У тринадцять записала сингл «Puppy Love»[5]тв маленькій студії звукозапису Goldband Records в Луїзіані, а також виступала на щотижневому концерті «Гренд Оул Опрі» в Нешвіллі. Саме на Опрі вона вперше зустрілася з Джонні Кешем, який порекомендував їй слухати своє серце й не зважати на те, що кажуть люди[6]. Щойно закінчивши школу в 1964, Партон перебралася до Нешвіллу, привізши з собою музичні традиції Східного Теннессі.

Перші успіхи прийшли до Партон здобула як авторка пісень. Разом з дядьком Біллом Оуенсом вона написала два хіти, що увійшли до першого десятку хіт-парадів: Put it Off Until Tomorrow (виконавець Білл Філліпс) та Fuel to the Flame (виконавець Скітер Девіс). Інший вдалий хіт Партон написала для Генка Вільямса молодшого[7]. 1965 року вона підписала угоду з Monument Records, де спочатку працювала як співачка в стилі баблгам-поп[8], що принесло їй лише один сингл у хіт-парадах національного рівня Happy, Happy Birthday Baby, який, утім, не потрапив у Billboard Hot 100.

Лейбл згодився на те, щоб Партон співала кантрі після того, як її композиція Put It Off Until Tomorrow у виконанні Білла Філліпса під акомпанемент Партон на гармоніці піднялася до 6 позиції в чарті 1966. Її перший сингл у стилі кантрі Dumb Blonde (одна з небагатьох пісень тієї ери, які Партон записала, але не написала) досяг 24 позиції в чартах кантрі 1967 року. Того ж року вийшов сингл Something Fishy, який здобув 17 місце. Ці дві пісні стали головними в альбомі Hello, I'm Dolly.

30 травня 1966 року Доллі одружилася з Карлом Томасом Діном у Рінгголді, Джорджія[9]. Вони познайомилися в публічній пральні в день, коли вона приїхала до Нешвіллу. Його перші слова були «Засмагнеш ти тут, паняночко»[10].

Дін має бізнес із укладки асфальту в Нешвіллі. Йому не подобається слава, й він рідко супроводжує Доллі. За словами Партон він тільки раз був на її концерті. Але вона також зазначає, що, хоча може здатися, що вони мало часу проводять разом, це тільки тому, що його ніхто не бачить. Вона говорить, що він романтичний, любить здивувати її чимось, і навіть пише вірші[11].

Разом вони виховали кілька молодших братів та сестер Доллі, тож її племінники й племінниці називають її «тітонькою бабусею». Власних дітей у подружжя нема. Партон також похресна акторки Майлі Сайрус[12].

30 травня 2011 року, святкуючи 45 річницю весілля, Партон сказала, що вони пишаються своїм шлюбом, першим і останнім для обох[13].

1967 року Портер Ваґонер запросив Партон до себе, пообіцявши регулярні виступи в його щотижневій телепередачі Шоу Портера Ваґонера, а також гастролі.

Спочатку глядачам передачі Вагонера не сподобалося, що співачка Норма Джин залишила шоу, і на її місце прийшла Доллі Партон. З місць лунали вигуки з вимогою повернути Джин. Однак із допомогою Ваґонера, Партон удалося перетягнути публіку на свій бік. Ваґонер переконав свій лейбл, RCA Victor, підписати з Партон контракт. Лейбл вирішив підстрахуватися, й записав перший сингл Партон у дуеті з Ваґонером. То була кавер-версія пісня Тома Пакстона The Last Thing on My Mind. Вона піднялася в десятку чарту кантрі-музики у січні 1968 року. Впродовж наступних шести років якась пісня дуету завжди була в першій десятці.

Перший сольний сингл Партон для RCA Just Because I'm a Woman побачив світ улітку 1968, і мав поміркований успіх, добравшись до 17 позиції. До кінця десятиріччя, жодна з її сольних пісень, навіть In the Good Old Days (When Times Were Bad), не мала такого успіху, як дуети з Ваґонером. Дует отримав звання вокальної групи 1968 року від Асоціації кантрі-музики. Втім, як Ваґонера, так і Партон, сильно розчаровувала відсутність успіху Партон-солістки. На той час Ваґонер уже вклав чимало у видавничу компанію, яку Партон заснувала з Біллом Оуеном.

1970 року Ваґонер змусив Партон записати пісню Джиммі Роджерса Mule Skinner Blues, і це спрацювало. Запис піднявся до третьої позиції в чартах, а незабаром, у лютому 1971, пісня Joshua стала першою. Упродовж наступних двох років Партон зробила кілька сольних хітів, серед яких Coat of Many Colors, фірмова пісня Партон.

Втім, аж до Jolene, жодна з пісень Партон не ставала блокбастером. Jolene вийшла наприкінці 1973 і очолила чарт у лютому, а в 1976 піднялася на 7 позицію у Британії. Останній свій дует Партон і Ваґонер співали в квітні 1974, а в середині року вона перестала з'являтися на телешоу, хоча вони продовжували співпрацю, він допомагав їй із записами до 1976[14], виходили також альбоми, записані дуетом, останній Say Forever You'll Be Mine 1975 року.

Пісня 1974 року I Will Always Love You, написана про розрив співпраці з Ваґонером, піднялася на першу позицію у кантрі чартах. Приблизно тоді ж Елвіс Преслі висловив бажання зробити кавер-версію. Партон спочатку зацікавилася, але менеджер Преслі сказав їй, що авторка пісні, яку виконує Елвіс, повинна відмовитися від більшої частини прав на неї, і Партон відмовилася, що дозволило їй упродовж багатьох років заробити на пісні мільйони доларів.

З 1974 по 1980 Партон постійно перебувала у Top 10 кантрі-чартів, а 8 її синглів підіймалися на першу позицію. Мала власну передачу «Доллі». Її пісні співало чимало виконавиць, зокрема, Роуз Меддокс, Кітті Веллс, Олівія Ньютон-Джон, Еммілу Гарріс та Лінда Ронстадт, а сестри Партон Ренді й Стелла теж отримали контракти[14]. Саме в цей період Партон доклала зусиль, щоб пробитися до ширшої аудиторії і вийти за межі кантрі-музики. У 1976 вона підписала контракт з Лос-Анджелеською промоутерською фірмою Katz-Gallin-Morey і почала співпрацю з Сенді Геллін.

Альбом 1976 All I Can Do, який Партон продюсувала разом із Ваґонером, започаткував її активнішу діяльність на продюсерській ниві. У ньому вона змінила стиль у напрямку поп-музики. Альбом 1977 року New Harvest ... First Gathering Партон зробила сама й включила в нього кавери популярних пісень у стилях поп та R&B My Girl і Higher and Higher. Альбом отримав доволі добрі відгуки, однак, того успіху, на який Партон сподівалася, не було. У кантрі-чартах він був на перших позиціях, але застряг на 71-ій у чарті поп-альбомів, а в Hot 100 увійшла лише пісня Light of a Clear Blue Morning, і лише на 87 місце.

Тоді Партон звернулася до поп-продюсера Гері Клейна, і, як наслідок, альбом 1977 року Here You Come Again став першим її мільйонником, очоливши кантрі-чарти й піднявшись на 20 місце у поп-чарті.

Пісня Here You Come Again, написана Баррі Менном та Синтією Вейл, стала першою з тих, що очолити кантрі-чарт і водночас увійшли в першу десятку в поп-чарті. Добралася до двадцятки поп-чарту й інша пісня Two Doors Down/It's All Wrong But It's All Right. Ця тенденція продовжувалася до кінця 70-их і на початку 80-их. У 1978 Партон отримала премію «Греммі» в категорії найкращий жіночий вокал у стилі кантрі за альбом Here You Come Again. Хітами стали Heartbreaker (1978), Baby I'm Burning та You're the Only One (1979). Популярність співачки зростала, її запрошували на телебачення. У 1979 Патрон вела спеціальну передачу NBC Сімдесяті: вибух кантрі музики, виступала на концерті у Театрі Форда у Вашингтоні, де серед глядачів був президент США Джиммі Картер.

На почату 80 ріків комерційний успіх не припинився, Доллі мала три пісні на чолі чарту поспіль, Starting Over Again, Old Flames Can't Hold a Candle to You та 9 to 5[14]. Часу писати пісні в неї стало менше, вона почала кар'єру в кіно, записувала багато пісень інших авторів, таких як Баррі Манн та Синтія Вейл, Руперт Голмс, Гері Портной та Керол Баєр Сейджер.

Доллі Партон у Гонолулу, Гаваї, 1983.

Після 9 to 5, лейтмотив фільму Дев'ять до п'яти у якому Партон знялася поряд із Джейн Фондою та Лілі Томлін, добралася до першого місця не лише в кантрі-чартах, а й поп-чарті й у чарті сучасної дорослої музики. Вона також була номінована на Оскар у категорії за найкращу оригінальну пісню. Партон зробила новий запис пісня I Will Always Love You для фільму Найкращий маленький бордель у Техасі. Вона продовжувала досліджувати нові шляхи в індустрії розваг, відкривши тематичний парк «Доллівуд» у Піджен-Фордж, Теннессі.

Хоча до середини 80-х сингли Партон трималися доволі високо, RCA records не відновив із теню контракту, й 1987 року вона підписала новий із Columbia Records[14].

Після деякого застою нову життєву силу кар'єрі Партон дав альбом Trio (1987), який вона створила на трьох із Гарріс та Ронстадт. Він п'ять тижнів протримався на вершині кантрі-чарту, було продано кілька мільйонів копій. 4 з пісень альбому увійшли до першої десятки, а пісня Філа Спектора To Know Him Is to Love Him добралася до першої позиції. Trio здобув премію Греммі в категорії дуетів або тріо з вокалом і був номінований у категорії найкращий альбом року. 1987 року Партон відновила телевізійну програму «Доллі». Здавалося, що кар'єра співачки знову пішла вгору, але успіх був тільки тимчасовий — на початку дев'яностих у музику кантрі прийшло нове покоління й відтіснило ветеранів з чартів[14].

Найбільший комерційний успіх прийшов до Партон у 1992, коли Вітні Х'юстон записала I Will Always Love You для фільму «Охоронець».

1993 року Патрон записала «The Day I Fall In Love» в дуеті з Джеймсом Інгремом для фільму «Бетховен II». Авторів пісні було номіновано на Оскар, і Партон виконувала пісню на церемонії вручення.

1999 року Партон була індуктована в Залу слави кантрі-музики. Того ж року її кавер пісні Ніла Янга «After the Gold Rush» здобув премію Греммі за найкращу співпрацю з вокалом у кантрі-музиці. У період з 1999 по 2005 Доллі записала кілька альбомів у стилі блюграс. Її кавер пісні «Shine» гурту Collective Soul здобув Греммі в категорії найкращого жіночого кантрі-вокалу.