Доротея Бранденбурзька

У квітні 1445 року Йоганн Алхімік, від імені молодшої дочки, уклав шлюбний договір з Крістофером III, королем Данії, Норвегії та Швеції. 12 вересня 1445 року в Копенгагені відбулася церемонія одруження. На весілля були запрошені представники дворянського стану з усіх країн Кальмарської унії. 14 вересня того ж року Доротея Бранденбурзька була коронована в Лундському соборі і стала королевою Данії, Норвегії та Швеції. Вона отримала феодальні володіння в трьох королівствах і Верхньому Пфальці, які забезпечували їй утримання в розмірі 45 000 і 15 0000 рейнських гульденів відповідно[7][8][9][10].

Шлюб виявився бездітним і тривав недовго. 5 січня 1448 року Крістофер III раптово помер у Гельсінгборзі. Доротея Бранденбурзька вирішила передати владу риксроду, якому мали обрати нового короля. Але їй не дозволили. По-перше, частина дворянства не бажала обрання монарха з місцевої еліти. По-друге, вдові короля належало «придане королеви» — феодальні володіння в трьох королівствах, і, у разі її відмови від влади, солідна грошова компенсація[10][11][12].

Державний рада прийняла рішення видати Доротею Бранденбурзьку заміж за такого монарха. Йоганн Алхімік почав переговори про заміжжя дочки з королем Казимиром IV Польським і ерцгерцогом Альбрехтом VI Австрійським, братом імператора Фрідріха III. Але влітку 1448 року риксрод обрав новим королем молодого графа Кристіана І Ольденбурзького, що мав родинні зв'язки з угасаючими династіями Естрідсенів і Харфаргів[11][13][14].

28 вересня 1448 року Кристіан Ольденбурзький був проголошений королем Данії під ім'ям Кристіана I і 28 жовтня 1449 року одружився з вдовою свого попередника, після чого обидва були короновані в церкві Богоматері. 13 травня 1450 року під тим же ім'ям він був визнаний королем Норвегії і коронований у Тронхеймському соборі[14].

Вийшовши заміж, Доротея Бранденбурзька відмовилася від колишніх феодальних володінь в Данії і Норвегії, отримавши натомість замок Калундборг і острів Самса в Данії і область Румеріке в Норвегії. За володіння в Швеції їй довелося вести тривалу боротьбу, яка завершилася визнанням її прав[9][11][15][16].

У 1460 році Кристіан I успадкував герцогство Шлезвіг і графство Гольштейн, яке в 1474 році також було перетворено в герцогство, і королева стала першою герцогинею і Шлезвігу і Гольштейну. Доротея Бранденбурзька неодноразово, але марно претендувала на феоди покійного батька в Бранденбурзі, який по смерті не залишив нічого, окрім боргів[11][17][18].

За свідченнями сучасників, вона мала тверезий практичний розум і твердий характер, який допомагав їй відстоювати свої інтереси. Королева мала великий вплив на чоловіка і правила королівствами від його імені, коли він перебував у від'їзді. Її вміння вести господарство допомогло погасити всі борги чоловіка і викупити закладені їм замки. В подяку в 1479 році Кристіан I передав їй у ленне володіння герцогство Гольштейн, а в наступному році і герцогство Шлезвіг[9][11][19][20].

Доротея Бранденбурзька протегувала церкві. Вона підтримувала францисканців-обсервантів, для яких побудувала монастир у Кезі і курувала будівництво каплиці Святої Трійці в Роскілльскому соборі. В 1474—1475 роках король і королева здійснили паломництво до Риму, де їх прийняв папа римський Сікст IV. На зворотному шляху вони відвідали Мантуанське маркграфство, правителем якого був свояк Кристіана I, Лудовіко III Гонзага, і Доротея Бранденбурзька зустрілася з сестрою-маркграфинею. Вона відвідала її ще раз, вже вдовою, під час прощі до Риму в 1488 році[9][11][21].

Після смерті Крістофера Баварського дворянський стан Швеції відмовився визнати своїм королем Кристіана Ольденбурзького і обрала нового монарха з місцевої еліти. Ним став Карл Кнутсон Бонда, який 20 червня 1448 року зійшов на престол Швеції під ім'ям Карла VIII. 20 листопада 1449 року він також став королем Норвегії під ім'ям Карла I, але, не маючи родинних зв'язків з згаслої династії Хорфагероф, незабаром був позбавлений влади[9][10].

Карл VIII позбавив Доротею Бранденбурзьку феодальних володінь на території Швеції. Вона спробувала вирішити цю проблему мирним шляхом на зустрічі представників трьох королівств в Гальмстаді в 1450 році. Через рік, між Данією і Норвегією, з одного боку, і Швецією з іншого. почалася війна. В 1455 році Доротея Бранденбурзька звернулася до Папи Римського з проханням визнати її право на феоди в Швеції. Війна завершилася вигнанням Карла Кнутсона Бонда. 23 червня 1457 року в Упсальському соборі Кристіан I і його дружина були короновані. Доротея Бранденбурзька отримала у володіння провінції Нерке і Вермланд, а також солідну грошову компенсацію[9][10][22].

23 червня 1464 року, коли дворянський стан Швеції знову визнало королем Карла VIII, Доротея Бранденбурзька знову втратила свої володіння, і знову розпочалися переговори, які завершилися війною. В 1471 році, після поразки у війні за підсумками битви при Брункеберзі, вона знову апелювала до Святого Престолу. Її інтереси в Римі представляв кардинал-племінник[23]. В 1475 році римський папа Сікст IV видав буллу, в якій зажадав від регента Стена Стуре Старшого задовольнити всі вимоги колишньої королеви. До самої смерті Доротеї Бранденбурзької регенту загрожувало відлучення від церкви[9][10][11].

21 травня 1481 року Доротея Бранденбурзька овдовіла вдруге. Резиденцією вдовуючої королеви став замок Калуннборг. Їй, як і раніше, належали герцогства Шлезвіг і Гольштейн, якими вона правила від імені неповнолітнього молодшого сина Фредеріка, свого улюбленця. Є думка, що вона навіть намагалися отруїти старшого сина Ганса I, короля Данії і Норвегії, щоб молодший міг зайняти його місце. Як колись на чоловіка, Доротея Бранденбурзька продовжила чинити вплив на короля-сина і риксрод. Вона намагалася залишити Шлезвіг і Гольштейн молодшому синові, але, незважаючи на докладені нею зусилля, в 1490 році герцогства довелося розділити між обома синами. Остаточно поділ було закріплено в 1494 році на сеймі в Калуннборзі, незадовго до смерті вдовуючою королеви.

Доротея Бранденбурзька померла в своєму замку 25 листопада 1495 року і похована в Росіилльскому соборі поруч з другим чоловіком[9][11][24][25].