Дуже великий телескоп
Ду́же вели́кий телеско́п (ДВТ, англ. Very Large Telescope, VLT) — комплекс із чотирьох окремих дзеркальних телескопів з апертурою 8,2 м кожен: Анту (Сонце), Куєн (Місяць), Меліпал (Південний Хрест) та Єпун (Венера), що працюють в оптичному діапазоні та утворюють величезний інтерферометр. ДВТ побудований та керується Європейською південною обсерваторією (ESO) на обсерваторії Паранал, що розташована на горі Серро Паранал (висота 2635 м над рівнем моря) в пустелі Атакама в північній частині Чилі. До складу інтерферометра входять також 4 допоміжних пересувних телескопи з апертурою 1,8 м. Працюючи разом у режимі інтерферометра телескопи можуть досягти кутової роздільної здатності в 1 кутову мілісекунду, що еквівалентно відстані між фарами авто, поміщеного на Місяць, при його спостереженні із Землі.[1] Телескоп почав працювати у 1998 році.
Very Large Telescope | |
---|---|
| |
| |
Країна | Чилі |
Розташування | Серро Паранал, пустеля Атакама, Чилі |
Організація | Європейська південна обсерваторія (ESO) |
Висота | 2635 |
Погода | більше ніж 340 ясних ночей на рік |
Відкрито | 1998 |
Сайт: | eso.org/vlt |
Інструменти: | |
Анту (UT1) | 8,2 м рефлектор |
Куєн (UT2) | 8,2 м рефлектор |
Меліпал (UT3) | 8,2 м рефлектор |
Єпун (UT4) | 8,2 м рефлектор |
Дуже великий телескоп Дуже великий телескоп (Чилі) | |
Дуже великий телескоп у Вікісховищі |
Загальна інформація
ДВТ складається з 4-х великих телескопів з апертурою 8,2 м кожен, оптичні елементи яких можна скомбінувати, утворивши інтерферометр (VLTI), що має високу роздільну здатність. До складу інтерферометра входить також 4 малих рухомих телескопи (з апертурою 1,8 м), призначених виключно для інтерферометричних спостережень. Кожен із чотирьох 8,2 м телескопів отримав власну назву від назв об'єктів нічного південного неба на арауканській мові народності Мапуче (Мапудунґун), на території якої розташована обсерваторія Паранал: Анту (Сонце), Куєн (Місяць), Меліпал (Південний Хрест) та Єпун (Венера).
Початково 8,2 м телескопи ДВТ було заплановано для роботи у трьох режимах:[2]
- незалежна робота кожного з чотирьох телескопів (у цьому режимі телескопи здебільшого й працюють). На одному з телескопів можна отримати якісне зображення небесного об'єкта з яскравістю до 30m (видимої зоряної величини) протягом лише однієї години. Такі об'єкти є в чотири мільярда разів слабшими за яскравістю, ніж найслабший об'єкт, видимий неозброєним оком.
- як один великий когерентний телескоп-інтерферометр (ДВТ Інтерферометр або ДВТІ (англ. VLTI)), з метою досягнення більшої роздільної здатності. Цей режим використовується час від часу, загалом лише для спостереження яскравих джерел з малим кутовим розміром.
- як один великий некогерентний інструмент зі значно більшою апертурою для накопичення більшого світлового потоку в одиницю часу. Канали, що мали б збирати світло з різних телескопів до єдиного некогерентного фокусу, побудовано не було. 2004 року було подано запит на фінансування проекту щодо побудови й встановлення обладнання, необхідного для роботи телескопів у цьому режимі.[3] Іноді кілька телескопів в режимі незалежної роботи одночасно націлюють на один об'єкт або з метою збільшити сумарну кількість реєстрованого світла в одиницю часу, або для проведення одночасних спостережень за допомогою різних інструментів.
Інструменти
Телескоп | Фокус Касегрена | Фокус Несміта A | Фокус Несміта B |
---|---|---|---|
Анту (UT1) | FORS 2 | CRIRES | Гостьовий фокус |
Куєн (UT2) | X-Shooter | FLAMES | UVES |
Меліпал (UT3) | VISIR | ISAAC | VIMOS |
Єпун (UT4) | SINFONI | HAWK-I | NACO |
Інструменти та прилади ДВТ:[4]
- FORS 1 — фокальний зменшувач та спектрограф малої дисперсії (англ. FOcal Reducer and low dispersion Spectrograph) є по суті камерою з ПЗЗ призначеною для реєстрації видимого випромінювання, яка під'єднана до багатооб'єктного спектрографа з полем зору 6.8 кутових хвилин.
- FORS 2 — є схожим на FORS 1, але має кращі можливості для багатооб'єктної спектроскопії.
- ISAAC — інфрачервоний спектрометр та ПЗЗ камера (англ. Infrared Spectrometer And Array Camera) є одночасно камерою для отримання інфрачервоних зображень космічних об'єктів та спектрографом.
- UVES — ешельний спектрограф ультрафіолетового та видимого випромінювання (англ. Ultraviolet and Visual Echelle Spectrograph).
- SINFONI — є спектрографом інтегрального поля з середньою роздільною здатністю в близькому інфрачервоному діапазоні (1-2.5 мікрометра), чиє зображення коректується модулем адаптивної оптики.
- CRIRES — кріогенний інфрачервоний ешельний спектрограф (англ. CRyogenic InfraRed Echelle Spectrograph), чиє зображення коректується модулем адаптивної оптики й який забезпечує роздільну здатність до 100000 в інфрачервоній області спектра від 1 до 5 мікрометрів.
- HAWK-I — камера високої роздільної здатності в К-смузі з широким полем зору (англ. High Acuity Wide field K-band Imager) реєструє зображення об'єктів в близькому інфрачервоному діапазоні з відносно широким полем зору.
- VIMOS — багатооб'єктний спектрограф видимого випромінювання (англ. VIsible Multi-Object Spectrograph), який може реєструвати зображення та спектри одночасно до 1000 галактик в полі зору 14 x 14 кутових хвилин.
- X-Shooter — перший інструмент другого покоління, який є спектрометром з широкою смугою реєстрації випромінювання (від ультрафіолетового до близького інфрачервоного), що призначений для дослідження рідкісних, незвичайних або неідентифікованих об'єктів у космосі.
- Гостьовий фокус призначений для приладів, якими обмінюються обсерваторії світу (наприклад, ULTRACAM чи DAZZLE). Такі прилади призначені для виконання якихось особливих спостережень у межах запланованих наукових проектів. Для цієї мети на телескопі Анту й зарезервовано так званий «гостьовий фокус».
Наукові відкриття
Станом на 2015 рік із 10 найбільш значних відкриттів ESO 4 було зроблено на телескопі VLT[5].
У квітні 2020 року було виявлено зорю, що обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху за траєкторією, яка відповідає передбаченням загальної теорії відносності Ейнштейна[6]: орбіта цієї зорі являє собою розетку, а не еліпс, як передбачено ньютонівськими законами гравітації.
У науково-популярних передачах
Одне з великих дзеркал ДВТ стало свого часу основною темою епізоду в одній із серій каналу National Geographic, де команда інженерів знімала це дзеркало з телескопа та транспортувала його в окреме місце для «миття» та покриття алюмінієм.
Див.також
Література
- Прес-реліз ESO
- Наука з ДВТ на ELT Era. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2010.
- Espresso instrument. Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 21 квітня 2010.
- Інструменти обсерваторії Паранал
- ESO Top 10 Astronomical Discoveries. ESO. 20 серпня 2015. Процитовано 20 травня 2020.
- ESO Telescope Sees Star Dance Around Supermassive Black Hole, Proves Einstein Right. ESO. 16 квітня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
Посилання
- Відвідайте спостережну базу Паранал
- ESO ДВТ офіційний вебсайт 8-метрових телескопів.
- ESO VLTI офіційний вебсайт інтерферометра (комбінування телескопів)
- The VLTI Delay Line Article and images by Fred Kamphues/Mill House Engineering
- The PRIMA Star Separator
- ASTROVIRTEL Accessing Astronomical Archives as Virtual Telescopes including archives from the VLT
- Telescope to challenge moon doubters — note description of VLTI capabilities is inaccurate
- Подорож до ДВТ
- Зображення ДВТ