Діалекти польської мови

Польські лінгвісти традиційно визначають сім діалектів польської мови, кожен з яких пов'язано з певним географічним регіоном[1]. Діалекти часто в свою чергу поділяються на говори.

Племена раннього середньовіччя, від яких походять сучасні польські діалекти

Польська мова стала набагато більш однорідна в другій половині 20 століття, що частково пов'язано з масовою міграцією кілька мільйонів польських громадян зі східної до західної частини країни після приєднання Сходу до Радянського Союзу після Другої світової війни. Зазвичай поляки як і раніше, говорять по-різному в різних регіонах країни, хоча розходження між цими діалектами є незначними. Не існує труднощів у взаєморозумінні. Розходження незначні в порівнянні з різними діалектами німецької мови.

Регіональні відмінності відповідають головним чином племінному поділу близько тисячолітньої давності. Найбільші діалекти за кількістю мовців: великопольський (розмовляють на Заході), малопольський (розмовляють на півдні і південному сході), мазовецький (мазурський) розмовляють по всій центральній і східній частині країни, і сілезька мова на південному заході. Мазовецький діалект має спільні риси з кашубською мовою.

Традиційний поділ

Мапа, показує поділ польських діалектів на чотири діалекти: Малопольський, Великопольський, Мазовецький і нові змішані діалектні групи. Сілезький і кашубський показані як мови

Великопольський діалект, який походить від західнослов'янської мови Полян
- Крайнський говір (пол. gwara krajniacka)
- Тухольський говір (пол. gwara tucholska)
- Коцевський говір (пол. gwara kociewska)
- Хелмно - Добжинський говір (пол. gwara chełmińsko-dobrzyńska)
- Куявський говір (пол. gwara kujawska)
- Хойнський (Південь Великопольщі) говір (пол. gwara chazacka
Мазовецький діалект, походить від мови Мазурів [2]
- Підлясько - Сувальський говір (пол. gwara podlasko-Suwalska)
- Вармійський говір (пол. gwara warmińska )
- Курпіовський говір (пол. gwara kurpiowska)
- Мазурський говір (пол. gwara mazurska)
- Мальборк - Любавський говір (пол. gwara malborsko-lubawska)
- Острудський говір (пол. gwara ostródzka)
Малопольський діалект походить від мови Віслян, найчисленніший за кількістю мовців діалект сучасної Польщі[3]. Включає в себе такі субдіалекти:
- Ловицький говір (пол. gwara Łowicka)
- Серадз - Ленчицький говір (пол. gwara sieradzko-łęczycka)
- Говір Свентокшиських гор (пол. gwary świętokrzyskie), часто пов'язують з давнім племен ляхів
- Грембувський говір (пол. gwara lasowska)
- Оравський говір (пол. gwara orawska)
- Спишський говір (пол. gwara spiska)
- Підгальський говір (пол. gwara podhalańska)
Північнокреський діалект[4][5] наразі користуються головним чином польська меншина в Литві та в Білорусі.
- Білостоцький говір (пол. gwara Białostocka)
- Вільнюський говір (пол. gwara wileńska)
- Сувальський говір (пол. gwara suwalska)
Південнокреський діалект[4][6] часто розглядаються як нащадок піджину польської мови і Староукраїнської мови, що була у вжитку в Червоній Русі в середньовіччі. Сьогодні він частково поширений у північних та західних (колишніх німецьких) регіонах серед старшого покоління поляків (тих, що переселилися на ці землі з територій, анексованих Радянським Союзом).
- Львівський говір(пол. gwara Lwowska)[6] Наразі мертва.
Сілезька (пол. gwary śląskie), походить від мови слов'янського племені Слензани, у наш час використовують в регіонах Верхньої Сілезії.
- Діалект Тешинської Сілезії (пол. gwara cieszyńska)
- Ляська мова (пол. gwary laskie, діалект ляської мови, пов'язана з чеською мовою.
- Немодлін-Сілезький діалект
- Глівіце-Сілезькоий діалект
- Яблунков-Сілезький діалект
- Ключборк-Сілезький діалект
- Прудник-Сілезький діалект
- Ополе-Сілезький діалект
- Сулков-Сілезький діалект

Один діалект вважаються окремим мовом:

Кашубська (пол. Język Kaszubski, Dialekt Kaszubski), використовується нащадкамии давніх племен поморян.
- Словінський діалект (пол. gwara słowińska), які вимерли на початку XX століття, останні мовці мешкали в селі Клюкі на Лебському озері.

Примітки

(пол.)Zofia Kurzowa (2007). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN 97883-242-0691-9.
(пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.
(пол.) Stanisław Urbańczyk, ред (1992). «Dialekt małopolski». Encyklopedia języka polskiego (II вид.). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. pp. 60. http://artur.czesak.webpark.pl/Stronica/Dialmlp.html.
(пол.) Zofia Kurzowa (2007). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN 97883-242-0683-4.
(пол.) Zofia Kurzowa (2006). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN 83-242-0738-4.
(пол.) Zofia Kurzowa (2006). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN 83-242-0656-6.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Kurzowa-zprzeszłości-1] (пол.)Zofia Kurzowa (2007). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN 97883-242-0691-9.

[Wieczorkiewicz-2] (пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.

[Urbańczyk-3] (пол.) Stanisław Urbańczyk, ред (1992). «Dialekt małopolski». Encyklopedia języka polskiego (II вид.). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. pp. 60. http://artur.czesak.webpark.pl/Stronica/Dialmlp.html.

[Kurzowa-kresy-4] (пол.) Zofia Kurzowa (2007). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN 97883-242-0683-4.

[Kurzowa-Wilno-5] (пол.) Zofia Kurzowa (2006). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN 83-242-0738-4.

[Kurzowa-Lwów-6] (пол.) Zofia Kurzowa (2006). У Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław. Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN 83-242-0656-6.