Д1

Дизель-поїзд Д1 (Д1) — серія дизель-поїздів, які будувалися з 1964 до 1988 року угорським заводом Ганц-МАВАГ, Будапешт, на замовлення Міністерства шляхів сполучення СРСР для залізниць СРСР. Всього було побудовано 605 рухомих складів. Конструкційно Д1 були вдосконаленою версією дизель-поїздів серії Д і відрізнялися від останніх насамперед наявністю більш потужного дизельного двигуна, гідромеханічної передачі та кількістю вагонів, збільшеною на один причіпний вагон.

Дизель-поїзд на станції Ворохта, Львівська залізниця
Д1
Дизель-поїзд Д1-689 (зліва) на станції ім. Т. Шевченка
Основні дані
Роки будування 1964-1988
Країна будування  Угорщина
Завод МАВАГ
Поїздів побудовано 605
Вагонів побудовано 2450
Технічні дані
Рід служби пасажирський
Місткість 400 осіб
Конструкційна швидкість 120 км/год
Ширина колії 1520 мм
Експлуатація

Починаючи з 1964 року, дизель-поїзди експлуатувалися на Горьківській, Донецькій, Московській, Львівській, Одесько-Кишинівській, Жовтневій, Прибалтійській, Південно-Східній залізницях для організації приміського і місцевого пасажирського сполучення на не електрифікованих і частково електрифікованих ділянках. В даний час продовжують експлуатуватися на Одеській, Львівській, Донецькій, Молдовській і Московській залізницях.

Дані про дизель-поїзди серії

Експлуатація

Дизель-поїзди Д1 надійшли в експлуатацію на Горьківську (Горькій-Моск., Тумський, Юдін, Казань), Донецьку (Сватове, Сентянівка, Попасна, Родакове, Дебальцеве-пас., Іловайськ), Московську (Смоленськ, Вузлова, Новомосковськ-1), Львівську (Чоп, Здолбунів, Коломия, Королево ), Одесько-Кишинівську (Христинівка, Миколаїв, ім. Шевченка, Одеса заст., Кишинів), Жовтневу (Виборг, Новгород, Ленінград-Варша.) , Прибалтійську (Вільнюс, Радвілішкіс, Тарту, Таллінн-Вяйке, Калінінград), Південно-Східну (Отрожки, Тамбов-1) залізниці. Станом на 1 січня 1976 року, на залізницях Радянського Союзу експлуатувався 371 дизель-поїзд Д1, з них на Горьківської - 46, Донецькій - 53, Московській - 54, Львівській - 40, Одесько-Кишинівській - 61, Жовтневій - 20, Прибалтійській - 79, Південно-Східній - 18 [1]. На Смоленському, Казанському, Кишинівському, Одеському, Вільнюському, Калінінградському та інших вузлах майже всі приміські та частина місцевих пасажирських перевезень обслуговувалися дизель-поїздами.

Станом на 1 січня 1992 року, на залізницях колишнього СРСР знаходилося 472 дизель-поїзда Д1 [3].

Експлуатація дизель-поїздів пізніх номерів виявила недостатню надійність роботи заводської силової передачі, пов'язану з поломками дисків 3-ї швидкості. Управлінням локомотивного господарства було рекомендовано глушити трубки включення 3-ї швидкості. У 1980-1990-х роках фахівцями ВНДІЗТа був проведений комплекс робіт з вивчення можливості заміни силової установки дизель-поїзда [4]. Проект модернізації передбачав заміну заводської гідромеханічної передачі НМ612-22 на гідродинамічну типу ГДП 750/201 та заводського дизеля 2VFE 17/24 на дизель типу М773А (12ЧН 18/20). Модифіковані таким чином на Великолуському локомотиворемонтному заводі в період з 1995 по 2002 роки дизель-поїзда отримали позначення Д1м [5].

Експлуатація дизель-поїздів Д1 на залізницях поступово завершується. У 2001 році експлуатація дизель-поїздів Д1 припинена на Естонській залізниці, в 2004 - на Жовтневій, в 2008 - на Литовській залізниці , у 2011 - на Калінінградській. Станом на 1 січня 2012 року, на залізницях СНД експлуатувалося (в пасажирському сполученні) 68 дизель-поїздів Д1, з них на Московській - 4 (Новомосковськ-I), Одеській - 17 (ім. Шевченка, Христинівка, Миколаїв), Львівській - 32 (Здолбунів, Коломия, Чоп), Донецькій - 15 (Сватове, Іловайськ), Молдавській - 20 (Кишинів). Частина дизель-поїздів і побудованих на їхній базі мотрис використовується для службових потреб [6].

Загальні відомості

Основні параметри для чотирьохвагонного дизель-поїзда серії Д1[7][8]:

  • Маса:
    • Поїзда (споряджена) — 210 т;
    • Поїзда (робоча) — 274 т;
    • Моторного вагона — 65,6 т;
    • Причіпного вагона — 37,0 т;
  • Довжина по вісям автозчеплення:
    • Поїзда — 99 080 мм;
    • Моторного вагона — 25 000 мм;
    • Причіпного вагона — 24 540 мм;
  • Кількість місць для сидіння — 400;
  • Годинна потужність головних дизелів — 2×730 к. с.;
  • Конструкційна швидкість — 126,7 км/год;
  • Навантаження від рухомих колісних пар — 17 тс;
  • Мінімальний радіус проходження кривих — 100 м;
  • Прискорення під час запуску — 0,3—0,4 м/с2;
  • Запас палива — 2×1200 л;
  • Запас піску — 2×160 кг;
  • Складів побудовано — 605;
  • Вагонів побудовано — 2540;
  • Ширина колії — 1524, 1520 мм;
  • В експлуатації — з 1964 року;
  • Кількість вагонів в складі — 4-6;
  • Осьова формула — (1—20+2)+2•(2—2)+(2+20—1);
  • Кількість місць для сидіння — 400;
  • Довжина поїзда — 99 080 мм;
  • Ширина поїзда — 3120 мм;
  • Висота поїзда — 4600 мм;
  • Матеріал вагону — сталь;
  • Навантаження від осі на рейку — 17 тс;
  • Тип двигуна — дизельний з турбонаддувом;
  • Кількість тягових двигунів — 2;
  • Потужність двигуна — 2×730 к.с;
  • Тип передачі — гідромеханічна;
  • Тип гальм — пневматичні;
  • Діаметр коліс — 950 мм;

Примітки
  1. Раков, 1999, с. 300.
  2. Расчётные данные
  3. Villányi, 2009.
  4. Попов, Москальова, 1982.
  5. Фатєєв, 2007.
  6. trainpix, 2012.
  7. Лернер, 1982, с. 13.
  8. МАВАГ, 1977, с. 25, 27.

Посилання

Джерела
  •  / Лернер Б. М., Лебедев В. П., Палкин А. П. — М. : Транспорт, 1970. — С. 358.(рос.)
  • Паспортные характеристики и результаты испытаний дизель-поезда Д1 / Федичкин С. Д. — М. : Транспорт, 1975. — С. 72.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.