Експедиція підводних робіт особливого призначення

З 1908 року інженер Язиков Володимир Сергійович безрезультатно намагався отримати дозвіл на організацію роботи по підйому англійського корабля «Принц», що затонув під час Кримської війни під Балаклавою в числі інших восьми суден союзної ескадри, розбитої ураганом. З 70-х років XIX століття «Принца» шукали німці, французи, норвежці, італійці, так як вважалося, що він перевозив золото[1].

На початку 1923 року Язиков потрапив на прийом до голови ДПУ при НКВД РРФСР Генріха Ягоди і зумів зацікавити його ідеєю підйому «Чорного принца». 13 березня 1923 року Ягода віддав наказ про створення ЕПРОП, затвердив її перший штат (ініціативна група — Язиков, Карпович та інженер Даниленко, автор глибоководного апарату) і голову — Язикова.

Розшуки «Чорного принца» успіхів не принесли, але в 1924-28 роках ЕПРОП вдалося підняти підводний човен «Пелікан», затоплений в 1920 році білогвардійцями при вході в одеську гавань, ескадрений міноносець «Фелікс Дзержинський» (колишня «Каліакрія»), британський підводний човен L-55. В 1929 році під егідою ЕПРОП фактично була сконцентрована вся водолазна та кораблепідйомна справа на всіх морях і ріках СРСР[2].

У 1933 році з дна Кандалакської затоки (Біле море) був піднятий криголамний пароплав «Садко», який затонув у 1916 році. Піднятття криголаму з 25-тиметрової глибини провадилось за допомогою 12 циліндрічних понтонів підйомною силою по 200 тонн кожний. Того ж року біля берегів Шпіцбергену (Баренцеве море) у важких умовах полярної ночі, при великому морозі, був врятований криголам «Малигін», що здобув велику пробоїну. Епропівці, працюючи під водою, залатали пробоїну й криголам попрямував до Мурманська.

В 1934 році, за рекомендацією академіка Крилова, на роботу в ЕПРОП був запрошений Рубен Абгарович Орбелі, що пізніше започаткував підводну археологію в СРСР.

2 вересня 1937 року в затоці Карські Ворота, поблизу Нової Землі, з підводної скелі був знятий криголам «Сибіряков», який протягом 10 місяців перебував у полоні арктичної стихії.

У червні 1938 року в Каспійському морі піднятий пароплав «Пушкін», а у листопаді того ж року в Чорному морі здійснено підйом вантажо-пасажирського пароплаву «Петро Великий».

До 1941 року ЕПРОП в своєму складі нараховував більше трьох тисяч чоловік. Мав підрозділи в Ленінграді, Архангельську, Баку, Одесі, Новоросійську, Туапсе, Керчі, Астрахані, Владивостоці, Хабаровську. Організація виконала роботи по підйому 450 суден загальною водомісткістю 210 тисяч тонн, крім того, було врятовано 188 аварійних кораблів.

В 1941 році ЕПРОП був переданий ВМФ, згодом переформований в аварійно-рятувальну службу (з 1979 року — пошуково-рятувальна служба), яка за роки війни надала допомогу 745 суднам, зняла з берега 840, підняла 1920 кораблів і катерів загальною водомісткістю понад 1 млн тонн[2][3].

11 серпня 1941 року при відділі розвідки Балтійського флоту була сформована «Рота особливого призначення» — РОП (рос. Рота особенного назначения - РОН) в складі 146 одиниць, укомплектована командирами і водолазами, що отримала спеціальну підготовку в Воєнно-морській медичній академії та ЕПРОПі. Підрозділом керував лейтенант Прохватилов, в 1945 році роту розформували.