Емір Диздаревич

Емір Диздаревич (босн. Emir Dizdarević; нар. 2 квітня 1958, Зениця) – боснійський шахіст, у 2006-2008 роках[1][2] представник Хорватії, гросмейстер від 1988 року.

Емір Диздаревич
Оригінал імені босн. Emir Dizdarević
2015 рік
 2015 рік
Країна  Югославія
 Боснія і Герцеговина
 Хорватія
 Боснія і Герцеговина
Народження 2 квітня 1958(1958-04-02) (63 роки)
Зениця
Титул Міжнародний майстер (1982), Гросмейстер (1988)
Рейтинг ФІДЕ 2458 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг 		2555 (липень 1997)

Шахова кар'єра

Помітних успіхів на міжнародній арені почав досягати в другій половині 1980-х років. 1988 року переміг (разом з Богданом Лалічем i Йосипом Дорфманом) на турнірі Босна в Сараєво, а також посів 3-тє місце (позаду Яна Роджерса i Огнєна Цвітана) на турнірі за швейцарською системою в Мендрісіо. Наступного року там само поділив 2-ге місце (позаду Огнєна Цвітана i Драгана Барлова, разом із, зокрема, Ентоні Майлсом, Іштваном Чомом, Флоріном Георгіу, Анатолієм Вайсером i Олександром Черніним). У наступних роках досягнув успіхів, зокрема, у таких містах, як: Зениця (1989, поділив 2-ге місце позаду Петара Поповича, разом з Драголюбом Велимировичем, Бранко Дамляновичем, Сергієм Смагіним i Ріко Маскарінасом), Птуй (1991, поділив 1-ше місце разом з Бояном Кураїцою), Любляна (1992, поділив 1-ше місце разом з Драженом Сермеком), Солін (1993, поділив 1-ше місце разом з Драженом Сермеком, а також 1994, поділив 2-ге місце позаду Влатко Ковачевичем, разом з Гораном Диздарем), Канни (1995, поділив 2-ге місце позаду Борислава Івкова, разом з Младеном Палацом, Еріком Пріє i Жан-Люком Шабаноном), Кастел Старий (1997, поділив 1-ше місце разом із, зокрема, Олегом Романишиним i Хрвоє Стевичем). 2000 року взяв участь у чемпіонаті світу ФІДЕ, який проходив за олімпійською системою в Нью-Делі, де в 1-му раунді переміг Лева Псахіса, але в 2-му поступився Борисові Гельфанду[3]. 2003 року поділив 1-ше місце (разом із, зокрема, Штефаном Кіндерманном, Костянтином Ландою, Ніколаусом Штанецом, Мікулашом Маником i Мілошом Павловичем) на регулярному опені, який відбувся у Відні, а також переміг у Зеніці. 2005 року поділив 2-ге місце (позаду Суата Аталика, разом із, зокрема, Боркі Предоєвичем i Алоїзасом Квейнісом) у Пулі, а також знову показав Гарний результат у Зениці, поділивши 1-ше місце (разом з Ібро Шаричем, Міодраг Савичем i Суатом Аталиком). 2006 року поділив 2-ге місце (позаду Філіпа Любичичча, разом з Чабою Хорватом) у Спліті. У 2014 році переміг на опені в Бошняці[4].

Починаючи з 1992 року належав до основних гравців збірної Боснії і Герцеговини. Між 1992 та 2004 роками взяв участь у всіх зіграних в цей період семи шахових олімпіадах (зокрема один раз на 1-й шахівниці), найбільшого успіху досягнувши 1994 року в Москві, де боснійські шахісти завоювали срібні олімпійські медалі. Крім того, в 1992 – 2003 роках чотири рази брав участь у командних чемпіонатах Європи[5].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1997 року, досягнувши 2555 очок займав тоді 3-тє місце (позаду Івана Соколова і Предрага Ніколича) серед шахістів Боснії і Герцеговини[6].

Зміни рейтингу
Зміни рейтингу Ело[7]

Примітки
  1. Chess Players who changed federations in 2006
  2. Transfers in 2008
  3. 2000 FIDE Knockout Matches
  4. Emir Dizdarevic first in Bosnjaci Open
  5. OlimpBase
  6. FIDE rating history :: Dizdarevic, Emir
  7. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.