Епштейн Марко Ісайович

Епштейн Марко Ісайович
Народження	19 лютого (3 березня) 1899; Бобруйськ, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть	19 серпня 1949 (50 років)
	Москва, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання	Київське художнє училище (1918)
Діяльність	скульптор, художник
Вчитель	Балавенський Федір Петрович, Екстер Олександра Олександрівна і Мурашко Олександр Олександрович
Відомі учні	Кіпніс Цфанія-Гедалія Якович і Герш Григорій Бенціонович
Член	Об'єднання сучасних митців України

Марко Ісайович Епште́йн (справжні ім'я і прізвище — Мойсей Цалерович; нар. 3 березня 1899, Бобруйськ — пом. 19 серпня 1949, Москва) — радянський скульптор, графік, живописець, сценограф і педагог єврейського походження; член правління київського відділення Єврейського товариства заохочення мистецтв з 1917 року; член Об'єднання сучасних митців України з 1925 року та член Спілки художників Москви.

Біографія

Народився 19 лютого [3 березня] 1899(18990303) року в місті Бобруйську (нині Білорусь) в сім'ї ремісника. Невдовзі після його народження сім'я переїхала до Києва, де хлопчик навчався спочатку в хедері[1]; у 1911–1912 роках — у Київському художньому училищі у Федора Балавенськиого та у 1911–1918 роках — у художніх студіях Олександра Мурашка та Олександри Екстер.

З 1918 року був членом Художньої секції, керівником художньої студії та оформлювачем видань київської «Культур-Ліги»; ініціатором заснування Музею єврейського мистецтва[1]. Протягом 1924–1931 років працював на посаді завідувача Київської єврейської художньо-промислової школи. Серед його учнів: Ш. Коткес, Цфанія Кіпніс, Хаїм Мастбаум, Григорій Інгер та інші[1]. На початку 1930-х років був звинувачений у націоналізмі і формалізмі.

Після закриття школи, 1932 року переїхав до Москви. До 1937 року працював у бригаді зі створення садово-паркових скульптур, консультантом у видавнитві «Изобразительное искусство», очолював художню раду єврейської драматичної студії при клубі «Комуніст»[1]. Під час німецько-радянської війни, 1941 року був евакуйований до Фрунзе.

Помер в Москві 19 серпня 1949 року, після обговорення його творів на художній раді, де зазнав критики за елементи кубізму та експресіонізму у своїх творах.

Творчість

Автор портретів, жанрових композицій. Серед робіт:

скульптури

«Робітник» (1918);
«Вояк» (початок 1920-х);
«Жінка, яка стоїть» (1920-ті);
«Мати з дитям» (1920-ті);
«Робітниця» (1922);
«Пані в капелюсі» (1922);
«Шолом-Алейхем» (1925);
«Вантажник» (1927, гіпс);
«Єврей-землероб» (1928);
«Людина з люлькою» (1929);
«Молодий робітник» (1930, гіпс);

графіка

«Карл Маркс» (1920-ті, Національний художній музей України);
«Автопортрет» (1920-ті; Національний художній музей України);
«Двоє» (початок 1920-х);
«Віолончеліст» (початок 1920-х);
«Родина» (початок 1920-х);
«Кравець» (початок 1920-х);
«Молочниця» (початок 1920-х);
«Чоботар» (середина 1920-х);
«Теслі» (середина 1920-х);
«Циркач» (середина 1920-х);
«Прачки» (кінець 1920-х);
«Атлети» (кінець 1920-х);
«Старий рибалка» (кінець 1920-х);
«Дівчата» (1928);
«Буржуа» (1928);
«Робітфаківці» (1930—1931, акварель; Національний художній музей України);

театральні ескізи

«Містечковий єврей»(середина 1920-х);
«Аристократи» (1927, Державний єврейський театр в Одесі);
«Буржуа» (1928);
«Франт» (1928);
«Книжник» (1928);
«Скрипаль» (1928);

інше

групова скульптура «Климент Ворошилов, Михайло Фрунзе, Семен Будьонний» (1932);
пам'ятник Володимиру Леніну на Горьковській ДРЕС (1934);
барельєфи «Людвиг ван Бетговен», «Петро Чайковський», «Микола Римський-Корсаков», «Вольфганг Амадей Моцарт», «Михайло Глінка» (Російска академія музики, Москва; усі — 1946);
меморіальна дошка на пам'ятнику загиблим під час Другої світової війни (Брянськ, 1947).

У 1928—1929 роках створив велику серію малюнків із життя єврейських хліборобських колоній, зокрема: «Голова сільради», «Музики». У 1934—1935 роках, разом із деякими іншими художниками, був відряджений ОЗЕТом до єврейських колгоспів Криму. Під час цих поїздок виконанав графічні серії робіт[1].

Ілюстрував книги, звертаючись до традиційних мотивів та образів єврейського народного мистецва, використовував зображальні можливості єврейського шрифту.

Брав участь у мистецьких виставках з 1916 року, зокрема у 1920 і 1922 роках взяв участь у виставках художньої секції «Культур-Ліги» у Києві. У 1936 році в Москві експонував свої роботи на виставці «Єврейська автономна область та єврейські нацрайони у живописі та графіці», виконані під час відрядженя по Криму[1]. З кінця 1930-х років практично не виставлявся та офіційно не працював як художник. В останні роки життя зрідка отримував замовлення на оформлювальні роботи та виготовлення надгробних пам'ятників, створив ряд пейзажів та графічних автопортретів.

Примітки

Эпштейн Марк // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

Література

Епштейн Марко Ісайович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 81.

С. П. Папета, Г. Я. Скляренко. Епштейн Марко Ісайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[ЕЄЕ-1] Эпштейн Марк // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)