Жан-Клод Тріше

На посаді керівника «Банк де Франс» і вже в статусі основного кандидата на чільника ЄЦБ Тріше був арештований. Жан-Клод Тріше виявився причетним і пізніше звинувачуваним в судовому розслідуванні фінансових порушень у банку Crédit Lyonnais на початку 90-х. Протягом 80-х років Crédit Lyonnais, один із найбільших державних банків, масово надавав кредити. Коли більшість цих кредитів виявилися неповернутими, банк зазнав величезних збитків. Проте в бухгалтерських звітах значилися інші дані, сфальсифіковані. У середині 90-х найстаріший банк Франції та лідер на ринку споживчих кредитів зазнав фінансової поразки, яка разом із порятунком і реструктуризацією обійшлася французам, за приблизними підрахунками, у 31 млрд доларів. Слідство намагалося, зокрема, з'ясувати, чи мав відношення до «бухгалтерських шахрайств» Тріше, який обіймав до 1993 року посаду директора Казначейства, а потім став головою Банку Франції. Обвинувачення висувало версію, що він якщо й не був причетний до фальсифікації даних прямо, то, в будь-якому разі, знав про навмисне спотворення статистики з банківських рахунків Crédit Lyonnais у 1992—1993 роках і про надання помилкової інформації ринкам капіталу. Але суд виправдав Тріше і шлях в ЄЦБ був відкритий.

У 1998-му, на травневому саміті Євросоюзу, переповнені євроамбіціями Франція і Німеччина, в особі президента Ширака і канцлера Коля, насилу досягли «нічного» компромісу, да і то багато в чому завдяки зусиллям посередника — британського прем'єр-міністра Блера. «Джентльменська» домовленість полягала в тому, що Дуйзенберг зійде з дистанції на половині шляху і поступиться місцем Тріше, щоб не обтяжувати франко-німецьку дружбу додатковими непорозуміннями. Насправді первинна ідея розділу сфер впливу базувалася на тому, що Німеччина надає для центрального банку єврозони прописку — штаб-квартиру у Франкфурті, а Франція отримує право призначення «свого» кандидата в голови. Глава Банку Франції Жан-Клод Тріше був тоді французьким кандидатом № 1. Проте перша спроба походу в ЄЦБ стала для Тріше невдалою, оскільки втрутився політичний чинник. Користуючись перевагою найбільшої економіки Європи, Німеччина в 1998-му наполягла на призначенні кандидатури нейтральноі — а саме, голландця Віма Дуйзенберга.

Відразу після призначення головний банкір говорив, що добровільно «поділиться» президентським терміном з французом, але спочатку дочекається перетворення євро на стовідсоткову валюту. Коли в 2002 році настигнула середина восьмилітнього головування, Дуйзенберг у відставку не збирався. На ній, правда, ніхто і не наполягав, бо його передбачуваний змінник не міг сказати нічого визначеного про своє майбутнє: Жан-Клод Тріше виявився причетним до судового розслідування фінансових порушень в банці Crédit Lyonnais на початку 90-х.

16 жовтня 2003 року глава Банку Франції 60-річний Жан-Клод Тріше був затверджений лідерами країн зони євро на посаду нового керівника Європейського центрального банку. На цій посаді він змінив 1 листопада голландця Віма Дуйзенберга. Затвердження кандидатури Тріше пройшло в рамках саміту Євросоюзу, що проходив в Брюсселі. За умовами контракту, він буде перебувати на чолі ЄЦБ наступні 8 років без права подальшого переобрання. У його компетенції перебувають питання монетарної політики, яка багато в чому визначить позиції євро на світових валютних ринках.

Наступником Тріше на посаді голови ЄЦБ у 2011 обраний голова банку Італії Маріо Драґі.