Голова Європейського центрального банку

Голова Європейського центрального банку ; англ. President of the European Central Bank
	Емблема
; Посаду обіймає ; Крістін Лагард ; з 1 листопада 2019 р.
Очолює	Європейський центральний банк
Кандидатуру призначає	Європейська рада
Термін	8 років
Посада заснована	1 червня 1998
Перший на посаді	Вім Дейсенберг

Голова Європейського центрального банку — керівна посада в Європейському центральному банку — установі, відповідальній за кредитно-грошову політику Єврозони та управління євро.

Роль і призначення

Президент очолює Виконавчу раду, Керуючу раду та Генеральну раду Європейського Центрального Банку. Він також представляє банк за кордоном, наприклад, в G20. Президент призначається на посаду більшістю в Європейській раді країнами, які приєнались до зони євро, на 8-річний термін без права переобрання.[1] Однак перший президент, Вім Дейсенберг, не відбув повний термін.

Історія

За головування Віма Дейсенберга

Вім Дейсенберг був діючим президентом Європейського валютного інституту в той час, коли ЄВІ трансформувався в Європейський центральний банк 1 червня 1998 року, незадовго до введення євро. Таким чином Дейсенберг став першим президентом ЄЦБ.

Згідно французького застереження до договору про Єврозону, Дейсенберг мав відбути 4 роки з 8 річного терміну повноважень. Його наступником мав стати француз Жан-Клод Тріше.[2] Дейсенберг рішуче заперечував проти такої угоди, та у лютому 2002 року заявив, що пробуде на посаді до свого 68 дня народження 9 липня 2003 року.

У той же час з Жан-Клода Тріше не були знятті звинувачення, у зв'язку з чим він не мав можливості заступити Дейсенберга на посаді. Тріше зміг заступити на посаду лише 1 листопада 2003 року.

Вім Дейсенберг помер 31 липня 2005 року.

За головування Жан-Клода Тріше

Тріше став головою Європейського центрального банку у 2003 році. На період його головування припадає Європейська криза суверенного боргу. Під час свого перебування на посаді, Тріше піддавався критики з боку Президента Франції Ніколя Саркозі, який вимагав зростання впливу політичних діячів на політику ЄЦБ. Німеччина, навпаки, підтримала Тріше, вимагаючи незалежності банку[3]

Тим не менш, він також піддав критиці за купівлю облігацій держав-членів Єврозони під-час кризи. Члени правління ЄЦБ Аксель Ввебер та Юрген Старк пішли у відставку на знак протесту проти цієї політики. Економіст Міжнародного валютного фонду Пау Рабаналь стверджував, що Тріше:

...не тільки дотримується експансіоністської грошово-кредитної політики, а навіть пожертвував інфляції ЄЦБ заради більшого економічного зростання та створення нових робочих місць, а не навпаки.

Крім того він зберіг контрольовану процентну ставку і дотримувався політики стабілізаціїї цін більше, ніж Бундестаг ФРН до введеня євро на території Німеччини.[4][5]

Під-час свого остаточного виступу в Європарламенті (35-й виступ в Європарламенті за час його перебування на посаді), Тріше закликав до більшої політичної єдності, в тому числі збільшення повноважень ЄЦБ, створення виконавчої влади з європейським Міністерством фінансів і великими повноваженнями нагляду для Європейського парламенту. Він також стверджував, що роль Європейського Центрального Банку у підтримці цінової стабільності під-час фінансової кризи і зростання цін на нафту не слід випускати з уваги.[6] Відповідаючи на запитання одного з німецьких євродепутатів стосовно купівлі облігацій він відповів:

... По-перше, ми були покликані забезпечити стабільність цін! ... Ми створили цінову стабільность в перші 12-13 років євро! Бездоганно! Я б дуже хотів почути привітання для всієї установи, яка стабілізувала ціни у Німеччині протягом майже 13 років за річної інфляції 1,55 %. Цей показник краще, ніж коли-небудь в цій країні протягом останніх 50 років. Отже, моє перше зауваження полягає в наступному: у нас є програма, і ми виконуємо свої повноваження!

За головування Маріо Драґі

Хоча Аксель Вебер був одним з найвірогідніших наступників Тріше[7], він пішов з ЄЦБ на знак протесту проти політики порятунку країн під-час кризи. Маріо Драґі був обраний головою Європейського центрального банку 24 червня 2011 року[8] і заступив до виконання повноважень 1 листопада 2011 року.

За головування Крістін Лагард

З 1 листопада 2019, головою ЄЦБ стала Крістін Лагард.

Список голів та віце-голів Європейського центрального банку

Голови ЄЦБ

#	Голова	Країна	Початок повноважень	Кінець повноважень
1	Вім Дейсенберг	Нідерланди	1 червня 1998	31 жовтня 2003
1	Вім Дейсенберг	Екс-міністр фінансів Нідерландів, колишній голова Нідерландського банку та Європейського валютного інституту
2	Жан-Клод Тріше	Франція	1 листопада 2003 року	31 жовтня 2011 року
2	Жан-Клод Тріше	Екс-член «групи тридцяти» та колишній голова Банку Франції
3	Маріо Драґі	Італія	1 листопада 2011	1 листопада 2019
3	Маріо Драґі	Колишній керуючий директор Goldman Sachs та виконавчий директор Світового банку.
4	Крістін Лагард	Франція	1 листопада 2019	На посаді
4	Крістін Лагард	Колишня директор–розпорядник МВФ, екс-міністр еокономіки та фінансів Франції.

Віце-голови

Віце-голова		Країна	Початок повноважень	Кінець повноважень
1	Крістіан Ноєр	Франція	1 червня 1998 року	31 травня 2002
1	Крістіан Ноєр	Екс-голова казначейства міністерства фінансів Франції
2	Лукас Пападімос	Греція	1 червня 2002 року	31 травня 2010 року
2	Лукас Пападімос	Екс-головний економіст Федерального резерву Бостона та головний економіст банку Греції
3	Віктор Контансіо	Португалія	1 травня 2010 року	На посаді
3	Віктор Контансіо	Екс-генеральний секретар Соціалістичної парітї Португалії та голова Банку Португалії.

Див. також

Джерела

Protocol 4 of the consolidated European treaties
New ECB chief 'must be French'. BBC, Friday, 8 February 2002. Процитовано 9 April 2012.
Murphy, Francois (23 вересня 2007). Trichet brushes off French criticism of ECB. Reuters. Процитовано 26 червня 2011.
By Xavier Vidal-Folch (translated by Anton Baer) 6 October 2011 What it would have cost without Trichet, EL PAÍS, on Presseurop
The euro crisis: Is anyone in charge?, The Economist 1 October 2011
Martin Banks — 4 October 2011 ECB chief calls for 'significant' new powers for EU, the Parliament Magazine
Randow, Jana (9 лютого 2011). Weber Throws ECB Race Open by Ruling Out Second Bundesbank Term. Bloomberg. Процитовано 26 червня 2011.
Baker, Luke (24 червня 2011). EU leaders appoint Mario Draghi as new ECB president | Reuters. Uk.reuters.com. Процитовано 26 червня 2011.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Protocol 4 of the consolidated European treaties

[2] New ECB chief 'must be French'. BBC, Friday, 8 February 2002. Процитовано 9 April 2012.

[3] Murphy, Francois (23 вересня 2007). Trichet brushes off French criticism of ECB. Reuters. Процитовано 26 червня 2011.

[elpais-4] By Xavier Vidal-Folch (translated by Anton Baer) 6 October 2011 What it would have cost without Trichet, EL PAÍS, on Presseurop

[isanyone-5] The euro crisis: Is anyone in charge?, The Economist 1 October 2011

[6] Martin Banks — 4 October 2011 ECB chief calls for 'significant' new powers for EU, the Parliament Magazine

[7] Randow, Jana (9 лютого 2011). Weber Throws ECB Race Open by Ruling Out Second Bundesbank Term. Bloomberg. Процитовано 26 червня 2011.

[8] Baker, Luke (24 червня 2011). EU leaders appoint Mario Draghi as new ECB president | Reuters. Uk.reuters.com. Процитовано 26 червня 2011.