Жежерін Вадим Борисович

Жеже́рін Вади́м Бори́сович (нар. 5 листопада 1946(19461105), Київ) — радянський і український архітектор. Дійсний член Академії архітектури України, голова Київської організації Національної спілки архітекторів України (з 1990 р.). Член комітету по Державних преміях України в галузі архітектури, Президент Міжнародної асоціації Спілки архітекторів СНД (1996–1997), президент Архітектурної ради Центральної і Східної Європи (1998–2000). Керівник персональної архітектурної майстерні АБК «Жежерін».

Жежерін Вадим Борисович
Народження 5 листопада 1946(1946-11-05) (75 років)
Країна  СРСР  Україна
Навчання Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Премії
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Звання
Народний архітектор України
Заслужений архітектор України
 Жежерін Вадим Борисович у Вікісховищі

У 1970 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Працював у проєктному інституті «Київпроект».

Основні праці

Відзнаки

Заслужений архітектор України (1997)[2], лауреат Державної премії України за архітектуру станції метро «Золоті ворота» (1991)[3], за реконструкцію площі Льва Толстого в місті Києві (1998)[4], народний архітектор України (2004)[5].

Сім'я

Батько — Жежерін Борис Петрович, український радянський архітектор, заслужений архітектор УРСР, лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990)[6][7]. Мати — Гусєва Лідія Олександрівна (1918 р.н.) — архітектор, керівник архітектурно-планувальної майстерні № 2 інституту «Діпромісто» (1944–1979), керівник проєктів будівництва міста Кузнецовська, мікрорайону «Український» у зруйнованому землетрусом Ташкенті, житлових будинків № 24, 24-а по вулиці Січневого повстання (нинішня адреса — Лаврська вулиця, 4, 4-а), будинку № 129-131 по Червоноармійській вулиці (нині — Велика Васильківська вулиця), № 34-а по вулиці Кірова (нині — вулиця Михайла Грушевського) в Києві та ін

Зображення

Примітки

  1. Сайт Спасо-Преображенського собору в Ліко-граді.
  2. Указ Президента України від 1 липня 1997 року № 595/97 «Про присвоєння почесних звань України».
  3. Постанова Кабінету міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
  4. Указ Президента України від 25 червня 1998 року № 686/98 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 1998 року».
  5. Указ Президента України від 1 липня 2004 року № 728/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня архітектури України».
  6. Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 244. — ISBN 5-88500-042-5.
  7. Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941 р. по 2007 р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.