Лаврська вулиця

Ла́врська ву́лиця — вулиця у Печерському районі міста Києва, місцевості Звіринець, Печерськ, частково Наводничі. Пролягає від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни.

Лаврська вулиця
Київ
Місцевість Звіринець, Наводничі, Печерськ
Район Печерський
Назва на честь Києво-Печерської Лаври
Колишні назви
Дорога на Лавру, Дорога на Звіринець, 1-ша Цитадельна вулиця, вулиця Січневого Повстання, Новонаводницька вулиця, вулиця Івана Мазепи
Загальні відомості
Протяжність 2 км
Координати початку 50°26′24″ пн. ш. 30°33′02″ сх. д.
Координати кінця 50°25′32″ пн. ш. 30°33′37″ сх. д.
Поштові індекси 01010, 01015, 01061
Транспорт
Найближчі станції метро  «Арсенальна»
Автобуси А 24
Тролейбуси Тр 38
Маршрутні таксі Мт 470, 520
Зупинки громадського транспорту «Києво-Печерська лавра», «Площа Слави», «Музей історії Великої Вітчизняної війни»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Києво-Печерська лавра, Музей історії України у Другій світовій війні
Пам'ятники воїнам-афганцям, Нестору-Літописцю
Храми Церква Московського патріархату, Свято-Успенська Церква
Навчальні заклади Київська духовна академія та семінарія, ЗОШ № 90
Заклади культури Заповідник «Києво-Печерська Лавра», музей Івана Гончара, Український центр народної культури, музей історичних цінностей України, музей книги тощо
Парки Парк Вічної Слави
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10861
У проєкті OpenStreetMap r1629939
Мапа
 Лаврська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються Лаврський провулок, вулиці Цитадельна, Добровольчих батальйонів, Козятинська, Новонаводницький провулок та Редутна вулиця.

Історія

Виникла на відомому з часів Київської Руси Іванівському шляху, що сполучав Поділ з Печерськом та Києво-Печерською лаврою. На картах Києва кінця XIX — початку XX століття позначена як Дорога на Лавру. У 1919 році вулиця отримала назву Січне́вого повстання[1][2], на відзнаку збройного повстання робітників заводу «Арсенал» проти Центральної Ради у січні 1918 року. На карті міста 1947 року позначена як 1-ша Цитадельна вулиця, пізніше — знову приєднана до вулиці Січневого повстання. У 1981 році до вулиці Січневого повстання було приєднано Новонаводницьку вулицю[3].

До кінця 1940-х — початку 1950-х років вулиця Січневого повстання на відтинку від площі Слави до Києво-Печерської Лаври залишалася незабудованою. У 1997 році депутатами Київради було проголосоване рішення перейменувати вулицю Січневого повстання, яка мала отримати назву вулиця Івана Мазепи[4]

У 2007 році вулицю Січневого повстання було перейменовано на вулицю Івана Мазепи[5][6], на честь гетьмана Івана Степановича Мазепи-Колодинського.

Сучасна назва — з 2010 року[7], після перейменування частини вулиці Івана Мазепи від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни.

8 липня 2016 розпочато збір підписів під петицією про повернення імені Івана Мазепи частині вулиці, що пролягає від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни. Петиція не набрала необхідної для розгляду кількості підписів.[8]

Будівлі

Серед найвизначніших будівель:

Музеї

Пам'ятники
Вигляд на обеліск пам'ятника Вічної Слави

Меморіальні дошки
  • буд. № 9, к. 25 (церква святого Миколи) — меморіальна дошка на честь давньоруського лікаря Агапіта (кінець ХІ — початок ХІІ ст.). Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу за проектом скульптора О. В. Молдаван-Фоменко та архітектора Т. Г. Довженка, відкрита у 1982 році.
  • буд. № 9 (Успенський собор) — меморіальна дошка на честь давньоруського художника Алімпія (кінець ХІ — початок ХІІ ст.). Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу за проектом скульптора Ю. К. Скобликової та архітектора Т. Г. Довженка, відкрита у 1982 році.
  • буд. № 5 (церква Спаса на Берестові) — меморіальна дошка на місці поховання Юрія Долгорукого. Виготовлена з мармуру.
  • буд. № 9, к. 12 (Києво-Печерська лавра, келії соборних старців) — меморіальна дошка на честь давньоруського літописця Нестора (кінець ХІ — початок ХІІ ст.). Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу за проектом скульптора А. С. Фуженка та архітектора Т. Г. Довженка. Відкрита 14 вересня 1982 року.
  • буд. № 9, к. 6 — меморіальна дошка на честь засновника та директора Музею України Павла Платоновича Потоцького (1857–1938), який жив і працював у цьому будинку у 1927–1938 роках. Виготовлена з граніту.
  • буд. № 15, к. 52 (Церква Різдва Пресвятої Богородиці) — меморіальна дошка на місці поховання княгині Катерини Петровни Хованської (1757–1795).

Зелені пам'ятки

У кінці вулиці знаходиться музей історії України у Другій світовій війні. Після цього вулиця повертає до площі Героїв Великої Вітчизняної війни, а прямо після східців розташований музей. На великому майдані знаходиться пам'ятник Батьківщині-матері. Наприкінці знаходяться сходи, що ведуть до бульвару Дружби Народів біля мосту Патона. Як продовження смуги міських парків ліворуч розташований Печерський ландшафтний парк. У ньому проходить щорічна виставка квітів, а також на Співочому полі іноді виступають музичні колективи[10].

Транспортне сполучення

До Лаврської вулиці найбільш зручно дістатися від станції метро «Арсенальна» (пройти до площі Слави). Від Звіринцю можна доїхати на тролейбусі маршруту № 38, від центру — на автобусом маршруту № 24. Маршрутні таксі сполучають вулицю з різними районами міста (наприклад, Китаїв, Деміївка — 470, Звіринець — 520). Також можна піднятися по сходах від бульвару Дружби Народів[11].

Примітки
  1. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  2. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 27 квітня 1981 року № 682 «Про впорядкування найменувань вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 2353, арк. 257–260. Архівовано з першоджерела 18 жовтня 2013.
  4. Рішення Київської міської ради від 20 листопада 1997 року № 260 «Про повернення деяких історичних назв та перейменування на відзнаку 80-річчя пам'ятних подій Української революції 1917–1920 років» // Столиця. — 1997. — № 14–15 (39–40). — грудень. — С. 14. (не має правових наслідків)
  5. Рішення Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1059/3892 «Про перейменування вулиці у Печерському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2007. — № 198 (3188). — 20 листопада. — С. 10. Архівовано з першоджерела 16 листопада 2012.
  6. Рішення Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 1059/3892 «Про перейменування вулиці у Печерському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2008. — № 81 (3297). — 12 травня. — С. 9. Архівовано з першоджерела 16 листопада 2012.
  7. Рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 року № 981/4419 «Про перейменування вулиці у Печерському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2010. — № 130 (3761). — 10 вересня. — С. 4. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
  8. Повернути ім'я Івана Мазепи частині вулиці у Печерському районі міста Києва, що пролягає від площі Слави до площі Героїв Великої Вітчизняної війни
  9. До 2012 року
  10. Наприклад, на День Києва
  11. Карти Yarmap Київ

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.