Площа Льва Толстого (Київ)

Пло́ща Ль́ва Толсто́го площа в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Розташована між вулицями Великою Васильківською, Льва Толстого та Пушкінською.

Площа Льва Толстого
Київ
Площа Льва Толстого, серпень 2009 року
Площа Льва Толстого, серпень 2009 року
Місцевість Нова Забудова
Район Шевченківський
Розміщення між вулицями Великою Васильківською, Льва Толстого та Пушкінською
Колишні назви
Шулявська площа
Караваєвська площа
майдан Толстого, площа Л. Н. Толстого
Загальні відомості
Координати 50°26′21″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д.
Поштові індекси 01004
Транспорт
Найближчі станції метро  «Площа Льва Толстого»
Автобуси А 20
Трамваї лінія існувала до 1956 року
Тролейбуси Тр 5, 8, 7, 17, 93Н, 94Н
Маршрутні таксі Мт 231, 412, 570
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі «Київ-Донбас»
Будинок Бендерського
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11695
У проєкті OpenStreetMap w79825802
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
 Площа Льва Толстого у Вікісховищі

Історія

Площа виникла між Шулявською та Великою Васильківською вулицями у другій половині XIX століття. У 1880–90-х роках побутувала неофіційна назва площі Шулявська[с 1]. Ця назва походила від Шулявської вулиці, яка 1891 року набула назву Караваєвська, на честь науковця та медика Володимира Караваєва. За деякий час після перейменування вулиці площу також почали називати Караваєвська[с 2][с 3][с 4][с 5].

Після того, як 1920 року Караваєвська вулиця набула назву вулиця Толстого, площа на деякий час залишилася безіменною.

З другої половини 1930-х років площу почали називати площею Толстого (або майданом Толстого)[1][2], а у 1938 році вона офіційно отримала нову назву площа Л. Н. Толстого[3]. Сучасна назва — з 1944 року[4].

Забудова

Однією із перших відомих споруд площі стала лазня Міхельсона, більш відома як Караваєвська лазня. Заклад діяв з 1877 року у власному будинку купця Фрідріха Міхельсона на розі вулиць Пушкінської та Шулявської. Лазня відзначалася значною охайністю, за що була визнана санітарною комісією міста однією з найкращих у місті[5].

Повноцінно забудовуватись площа почала наприкінці XIX століття. Однією з перших помітних споруд, що з'явилися тут став будинок Льва Бендерського. Прибутковий дім відомого київського виноторговця було споруджено у 18971899 роках за проектом архітектора Владислава Городецького. На час будівництва будинок виявився найвищою житловою спорудою Києва. Фасад будівлі було пишно декоровано.

У 1914 році на площі планувалося встановити пам'ятник Тарасу Шевченку, проте цьому завадив початок війни та протидія з боку міських та урядових органів влади.

У післявоєнний час район площі зазнав значної перебудови. Будинок Бендерського було капітально відремонтовано, внаслідок чого головний фасад будівлі було дуже спрощено і на сьогодні він втратив архітектурну привабливість. У 1981 році відкрилася нова станція метрополітену, а у будівлі, в якій знаходиться наземний вихід зі станції, було розміщено електронно-обчислювальний центр київського метрополітену.

Так само у 1980-х роках було знесено будинок Міхельсона, а на його місці згодом було збудовано один із перших у Києві бізнес-центрів «Київ-Донбас».

До чемпіонату Європи з футболу 2012 року, на площі Льва Толстого планувалося відбудувати фонтан, що колись тут знаходився[6], однак ці плани не було втілено у життя.

Перейменування на площу Євгена Чикаленка

Громадські активісти наполягали на пере­йменування площі іменем відомого українського мецената Євгена Чикаленка, розраховуючи на поглиблення просвітницької роботи: виступили на двох українських телеканалах — «Київ» і «Центральний», усі інші відмовили. Активістів підтримали часописи «Слово Просвіти», «Нація і держава» та деякі інші малотиражні газети. Проти цієї пропозиції мобілізували своїх читачів, глядачів і виборців відомі київські проросійські портали, два центральних російських телеканали, український нардеп Вадим Рабінович на своєму «Ньюзвані» та депутатка Київради від «Самопомочі» Олеся Пинзеник. У результаті проти перейменування проголосувало 1813 осіб, а за — 1279.[7]

Зображення

Примітки

  1. Транспорт столиці у день авіації // Більшовик. — 1935. — 13 серпня.
  2. Список маршрутів міського транспорту // Довідник по Києву. К. : Міськдовідка НКЗв'язку, 1937. — С. 66–67.
  3. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  4. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року
  6. Вебпортал КМДА: До Євро 2012 столична влада планує відновити частину історико-архітектурних пам'яток. Архів оригіналу за 26 лютого 2009. Процитовано 7 лютого 2009.
  7. Гнаткевич Ю. Непатріотична топономіка: чому в Києві має з'явитись вулиця Євгена Чикаленка // Україна молода. — 2018. — № 84 (7 серпня). — С. 2. (ІнФорум).
Дореволюційні видання
  1. Предварительное условіе на устройство въ г. Киевѣ конно-желѣзныхъ дорогъ // Извѣстія Кіевской городской думы. — 1887. — № 7. — С. 2. (рос. дореф.)
  2. Линіи городской желѣзной дороги: 14) Караваевская линія // Весь Кіевъ: адресная и справочная книга на 1911 г. Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine. / С. М. Богуславскій. К.: Типографія 1-й Кіевской Артели Печатнаго Дѣла, Трехсвятительская № 5, 1911 г. С. 109. (рос. дореф.)
  3. Линіи городской желѣзной дороги: 14. Караваевская линія // Весь Кіевъ: адресная и справочная книга на 1912 г. Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine. / С. М. Богуславскій. К.: Типографія 1-й Кіевской Артели Печатнаго Дѣла, Трехсвятительская № 5, 1912 г. С. 109. (рос. дореф.)
  4. Линіи городской желѣзной дороги: 14) Караваевская линія // Весь Кіевъ: адресная и справочная книга на 1913 г. Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine. / С. М. Богуславскій. К.: Типографія 1-й Кіевской Артели Печатнаго Дѣла, Трехсвятительская № 5, 1913 г. С. 75. (рос. дореф.)
  5. Линіи Кіевской городской желѣзной дороги: 8). Караваевская линія // Весь Кіевъ: адресная и справочная книга на 1914 г. Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine. / С. М. Богуславскій. К.: Типографія 1-й Кіевской Артели Печатнаго Дѣла, Трехсвятительская № 5, 1914 г. С. 75. (рос. дореф.)

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.