Желєзняков (монітор)

«Железняков» — головний із серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934—1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проєкт СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з Олександром Байбаковим і Михайлом Бойком.

• 
  Башта головного калібру з бойовою рубкою і сигнальним містком
• 
  Носова 45-мм баштова установка 41К
• 
  Кормова 37-мм зенітна артустановка 70К

Кораблі проєкту СБ-37 отримали імена російських моряків-учасників громадянської війни. «Железняков» названий іменем російського анархіста і заколотника Анатолія Железнякова. Головним будівником корабля був М. О. Смирнов.

«Железняков» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 25 листопада 1934 року. Спущений на воду 25 листопада 1935 року. Увійшов до бойового складу флоту 27 жовтня 1936 року. Військово-морський прапор піднятий 6 листопада 1936 року. Включений до складу Дніпровської військової флотилії. 1940 року переданий до Дунайської військової флотилії.

22 червня 1941 року, у перший же день німецького вторгнення, патрулюючи державний кордон на Дунаї, монітор потрапив під артилерійський обстріл противника. О 4.15 22 червня «Железняков» здійснив перший гарматний залп по противнику, обстрілявши ворожий корабель. Під час першого бою, що тривав майже весь день, артилерією монітора була знищена одна артилерійська батарея і збитий ворожий літак.

Монітор «Железняков» відзначився тим, що до осені 1941 року з шести моніторів Дунайської флотилії уцілів лише він один, інші п'ять кораблів були підірвані власними командами. У перші дні війни корабель підтримував вогнем дії військ уздовж Дунаю. Разом з групою кораблів монітор опинився в тилу противника, однак, незважаючи на всі перешкоди, «Железнякову» вдалося вирватися і вийти у відкрите море: 9 липня прорвався в Ізмаїл, 19 липня — у гирло Дунаю і 20 липня прибув до Одеси. У серпні 1941 року брав участь у обороні Миколаєва, Херсону і Очакова. 25 серпня перейшов до Криму.

25 жовтня «Железняков» здійснив перехід до Камиш-Бурунської бухти. 21 листопада включений до складу Азовської військової флотилії. У жовтні—листопаді 1941 року брав участь у обороні Керчі, у липні 1942 року обороняв Ростов-на-Дону і Азов, а в серпні 1942 року — гирла Кубані і Темрюка. У серпні 1942 року монітор здійснив прорив з Азовського моря в Поті, прорвавшись через Керченську протоку, що контролювалася німцями: корабель звернув з фарватеру, приховано підійшов впритул до ворожого берега і під вогнем батарей противника пройшов по мінних полях. Незважаючи на отримані пошкодження, 3 вересня «Железняков» дістався до Поті. 14 жовтня монітор «Железняков» був зарахований до складу Чорноморського флоту. До серпня 1943 року монітор знаходився в ремонті.

26 лютого 1944 року наказом знову переведений до складу Азовської флотилії, а 13 квітня — до складу Дунайської флотилії. 30 серпня прибув у Ізмаїл. Брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії. За час війни пройшов 40 тисяч кілометрів. За радянськими джерелами, на бойовому рахунку має 13 знищених артилерійських і мінометних батарей противника, 4 батальйони піхоти, 2 склади боєприпасів тощо. На монітор «Желєзняков» німецькими військами було скинуто 827 авіабомб.[1]

1 грудня 1955 року знов включений до складу Чорноморського флоту. 11 березня 1958 року виведений із бойового складу, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ СРСР у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для використання як плавпричалу.

У 1965 році на прохання громадських організацій і колективу заводу «Ленінська кузня» було прийняте рішення про відновлення монітора як пам'ятника-меморіалу. За сприяння головнокомандувача ВМФ, а в роки війни командувача дунайської військової флотилії, адмірала флоту Сергія Горшкова корпус корабля був переданий «Ленінській кузні». Заводський музей також отримав від ВМФ усе оригінальне озброєння і обладнання проєкту СБ-37, необхідне для повного відновлення монітора. Перегін корабля з Ізмаїльського порту і його реставрація здійснювалися за активної участі одного з колишніх командирів корабля — Кузнєцова — і ветерана заводу, майстра-такелажника Щербакова. 30 червня 1967 року «Железняков» був встановлений на постамент у Парку моряків на набережній Дніпра в Києві. Зовнішній вигляд і оснастка монітора відновлені в тому вигляді, в якому корабель здійснював колись ратні подвиги. Офіційне відкриття корабля-меморіалу на честь його екіпажу відбулося 10 липня 1967 року.

Рішенням Київського міськвиконкому № 159 від 27 листопада 1970 року корабель-меморіал «Монітор „Железняков“» отримав охоронний статус. Нині пам'ятник екіпажу монітора «Железняков» — пам'ятка історії національного значення (ідентифікаційний номер пам'ятки у томі «Київ» Зводу пам'яток № 432.2).

• 
  Корабель-меморіал монітор «Железняков» у Парку моряків

• Парк моряків (Київ)
• Монітор «Жемчужин»
• Монітор «Лєвачов»
• Монітор «Ростовцев»
• Монітор «Флягін»

• Анісімов Олександр. К 70-летнему юбилею «Железнякова». Последний парад наступает? // Киевский телеграф. — 2006. — № 5, 6. (рос.)
• Действия Азовской военной флотилии в июле — августе 1942 года / Черноморский флот в битве за Кавказ // И. Д. Кирин. — М. : Воениздат, 1958. (рос.)
• Аммон Г. А., Бережной С. С., Монитор «Железняков» / Героические корабли российского и советского Военно-Морского Флота // М. : Воениздат, 1981. (рос.)
• Мониторы тип «Железняков» (проект СБ-37) // ussrfleet.1939-45.ru (рос.)
• Пам'ятник Монітор «Железняков» // kievtown.net Архівовано з першоджерела 20 травня 2017.
• Речные мониторы серии СБ 37 // bcrm.ru (рос.)